Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:01
На початку 1990-х років Валовий внутрішній продукт Польщі та України в розрахунку на душу населення був майже однаковим. Але радянські роки, які в Україні деякі згадують з ностальгією за достатком, в Польщі називають не інакше, ніж «трагічними». Бо після них польська економіка рухалася лише вперед і вгору. Про те, як цей рух скеровував і підтримував вступ Польщі до Європейського союзу, говоримо з політологом Яґеллонського університету, що в Кракові, доктором Пйотром Байором.

– На початку 1990-х років ВВП на душу населення Польщі та України були майже тотожними, навіть в України було трохи краще становище. Але нині Польща відірвалася від України в три і навіть більше рази. Чи це є наслідок вступу до Європейського союзу, чи йдеться про ширші зміни в польському суспільстві?

– Тут можемо говорити про частковий вплив членства в ЄС, тому що зміни, які сталися в польській економіці, є наслідком кардинальних реформ, які були здійснені на початку 1990-х років. Це була низка послідовних суспільно-економічних реформ, які увійшли в історію як «реформи Бальцеровича», за прізвищем їхнього автора, відомого польського економіста Лешека Бальцеровича.

Ці реформи були дуже складні, і коштовні. Від моменту перших вільних парламентських виборів 1989 року і до вступу до Європейського союзу Польща пройшла складним процесом суспільних трансформацій, які дозволили їй подолати наслідки соціалістичної економіки.

– Наскільки вступ до ЄС допоміг Польщі у проведенні цих реформ, тобто реформ, які передували вступу, але і тих, що настали вже після вступу, і, звичайно, фінансова підтримка ЄС?

– Звичайно, фінансова підтримка з різних європейських фондів, передовсім з фонду PHARE відіграла велику роль. Також потрібно відзначити й інше важливе питання, яке становить засадничу різницю між Україною і Польщею, те, що в документах, які Польща ще на початку процесу трансформації підписала з Європейським союзом, мовилося про те, що кінцевою метою цих трансформацій був вступ до Європейського союзу. Тобто польські політики, на відміну від українських, мали ясно окреслену ціль та візію, що реалізувавши ці реформи, заплативши за них чималу соціальну ціну, вони отримають певну винагороду – членство в Європейському союзі.

На жаль, щодо України такої цілі ніколи не було, і навіть у тій угоді про асоціацію її немає. Але цей елемент є надзвичайно важливий для проведення тих важких і послідовних реформ, необхідних для успішного розвиту суспільства та економіки.

Другим важливим питанням, про яке потрібно пам’ятати, є те, що в нашій країні був політичний консенсус щодо цього питання. Також потрібно пам’ятати, що після переходу влади від комуністів до опозиції в 1989 році, та політична ціна, яку польські праві заплатили за ці реформи, була також значною. Польська правиця дуже швидко втратила владу. В 1993 році влада перейшла до Союзу демократичної лівиці, тобто партії, яка по-суті була спадкоємцем польських комуністів. Але і вони послідовно продовжували той курс реформ, який був потрібний для інтеграції з Європейським союзом.

І третій чинник, який був дуже важливий, а можливо, з огляду на нинішню українську ситуацію, найважливіший, є чинник безпеки. Наявність загальнонаціонального консенсусу щодо вектору розвитку країни дав можливість забезпечили членство Польщі в НАТО. Думаю, що цей факт вартий того, щоб його наголосити особливо.

– В Україні існував та існує далі великий спротив процесу реформ. Яким чином Польщі вдалося заручитися підтримкою, чи принаймні невтручанням, тих сил, які програвали від процесу реформ?

– Тут важко говорити про якісь конкретні сили, які програвали б від реформ, бо на початку 1990-х років економічна ситуація в Польщі була надзвичайно складна, якщо не сказати трагічна. А пізніше, коли ці реформи вже були запроваджені, ситуація почала покращуватися відчутно. Люди почали відчувати зростання своїх доходів, покращення умов ведення бізнесу, зменшилася корупція. Цієї проблеми, звичайно, не вдалося знищити повністю, але масштаб корупції в Польщі, в порівнянні з початком 1990-х років і назагал, є набагато нижчим. Це навіть важко порівнювати. А це є також одним із важливих елементів успішної трансформації.

Отже, ті процеси, які на початку були дуже важкими, призвели до того, що пізніше економічна ситуація тільки покращувалася. Звичайно, і європейські фонди також мали на це важливий вплив, бо вони давали гроші на реалізацію різних проектів. Завдяки цьому і європейським інвестиціям, відбувся потужний економічний бум, який мав вплив на зростання доходів населення, на зменшення безробіття. Тобто без європейської інтеграції ці реформи проходили б набагато складніше, і Польща переживала б труднощі, з якими їй самій було б важко впоратися.

– Порівнюючи ситуацію, з якої починала Польща в 1990-х роках, із тією, в якій опинилася Україна, на Вашу думку, вступ до ЄС – це реалістичне завдання для України, чи лише мрія?

– Хотів би сказати, що це є мрія, яка буде реалізована. Мені здається, що надзвичайно важко порівнювати польську ситуацію з початку 90-х років минулого століття з тим, що зараз відбувається в українській державі.

Звичайно, і в житті Польщі був час, коли важливу роль відігравав Радянський Союз чи Росія. Але нам пощастило тоді, бо ми мали до діла з надзвичайно слабким Радянським Союзом на той час. Процес «Перебудови», який розпочав тодішній лідер Михайло Горбачов, призвів до послаблення Радянського Союзу, що дозволило країнам Східної Європи вийти з орбіти впливу Радянського Союзу. Польща скористалася цим шансом перестати бути радянським сателітом і розпочати процес співпраці, на початку, а потім і інтеграцію в європейські структури.
Робити прогнози дуже складно, тому що маємо до діла, якщо не з війною, то з відкритим збройним конфліктом

Українська ситуація є набагато складнішою, і з внутрішньої точки зору, але головним чином, тому їй доводиться мати справу з сильною російською державою, яка зміцнилася за рахунок експорту енергоносіїв, нафтодоларів, що дозволило плекати значні амбіції на міжнародній арені. Це дозволяє нинішньому президентові Росії Володимиру Путіну робити спроби затримати Україну в сфері свого впливу. Ці події, які відбуваються в Україні, є підтвердженням моїх слів.
Вже в більш віддаленій перспективі ЄС мав би погодитися надати перспективу членства для України

І хоча та Угода про асоціацію, яку було нещодавно підписано з Європейським союзом, не містить в собі вступу до ЄС як кінцевої мети для України, думаю, що послідовні реформи могли б наблизити її до вступу. Це, звичайно, дуже довга перспектива, і робити прогнози з цього приводу є дуже складно, тому що ми маємо до діла, якщо не з війною, то з відкритим збройним конфліктом. Тому зараз найголовнішим питанням є деескалація цього конфлікту, що було б важко без участі Європейського союзу. Сподіваюся, що найближчим часом він візьме в цьому активну учать.

А вже в більш віддаленій перспективі ЄС мав би погодитися надати перспективу членства для України. Але і це буде дуже важко, бо на попередніх етапах ми бачили, що брак європейської солідарності вже призвів до погіршення ситуації в Україні. Бо брак європейської солідарності проявився в обговоренні питань про санкції щодо Росії. Тобто брак солідарності з боку ЄС помітний, це – однозначно і очевидно.
  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG