Чому Путін закликав сепаратистів відкласти «референдум»?

Андрій Шароградський

Зустріч президента Росії Володимира Путіна з керівником ОБСЄ, президентом Швейцарської конфедерації Дідьє Буркхальтером завершилася гучною заявою.

Президент Росії Володимир Путін звернувся до проросійських груп на сході України, як він висловився, «представників Південного Сходу України, прихильників федералізації країни» із закликом перенести з 11 травня на пізніший термін референдум про самовизначення регіонів (цей референдум в Україні розглядають як спробу вивести кілька східних регіонів зі складу країни).

Російський президент пояснив це прохання необхідністю «створити умови для цього діалогу». Путін також висловився про заплановані в Україні на 25 травня президентські вибори, про які раніше критично висловилося Міністерство закордонних справ Росії.

«Сам по собі рух йде у правильному напрямку, але вибори нічого не вирішать в тому випадку, якщо всі громадяни України не будуть розуміти, як будуть гарантовані їхні права після проведення цих президентських виборів», – заявив Путін.

Виступаючи на прес-конференції, Путін також заперечував, що «ключ до вирішення проблеми знаходиться у Росії», назвавши подібне твердження «фокусом наших західних партнерів, яка не має під собою ніяких підстав».

Проте, до думки Путіна прихильники федералізації» прислухалися: в інтерв’ю «Інтерфаксу» глава «ЦВК» самопроголошеної «Донецької народної республіки» Роман Лягін допустив можливість перенесення референдуму, хоча й зазначив, що поки не отримував подібних інструкцій. А Денис Пушилін, співголова уряду ДНР, повідомив ІТАР-ТАС, що питання про перенесення референдуму 11 травня буде винесено на голосування 8 травня – «на народну раду».

Директор соціологічної служби «Український барометр», політолог Віктор Небоженко в інтерв’ю Радіо Свобода прокоментував несподівану пропозицію Володимира Путіна.

– Я відчуваю тут руку Лаврова (Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії –ред.). Перед цим Москва натякала на те, щоб сепаратистів південного сходу взяти на другу женевську конференцію. І Путін ніби йде назустріч організаторам сепаратистського референдуму, щоб легалізувати їхній міжнародний статус. Це перше. Друге, це спроба ввести російсько-луганські відносини. Нас, насправді, готують до того, що там має з’явитися якась повноцінна республіка, якій буде надавати допомогу Росія. І третє, налаштованість центральної влади в Києві дуже жорстка, вони не допустять проведення ніякого референдуму за участю ОБСЄ, тим більше, і Путін це чудово розуміє, що референдум практично зірваний. Путін просто відчуває, що він може зіпсувати таку сильну зброя, як референдум. Він прикрився референдумом у Криму, а тепер він проводить такий же референдум, де нічого подібного не відбувається. Таким чином, він дискредитує і кримський референдум. Так що у Путіна багато причин зображати зараз з себе миротворця.

– Тобто Ви вважаєте, що мова не йде про якийсь різкий поворот в російській політиці, чи просто тактичний крок?

– Це тактичний крок, пов’язаний з відсутністю військових можливостей. Якщо ви знаєте, в Генеральний штаб викликали найталановитіших генералів Росії, начальнику Генерального штабу Лобову представляли план операції вторгнення на південний схід України, і грубо кажучи, літній генерал чесно сказав: «Це буде катастрофа». Таким чином, Путін сховався за думками старих російських, радянських генералів, він не готовий до військового вторгнення, але йому щось треба робити.

– Путін як і раніше розраховує на те, що ці області України опиняться в складі Російської Федерації?

– Ні, я думаю, що такої можливості вже немає. І насамперед через військово-політичні умови. По-перше, немає підтримки населення. Скільки людей повбивали в Слов’янську, і населення не встало на сторону сепаратистів. Страшна трагедія в Одесі, але Одеса не вибухнула в бік Москви. Все, це глухий кут, і Путін зрозумів, що розраховувати на командос і сепаратистів без підтримки мирного населення – це дуже важко. Але те, що буде підігріватися протягом 2-3 років сепаратистський рух на території Луганської та Донецької областей – це обов’язково! Але говорити про вторгнення і про аншлюс, мабуть, вже не доводиться.