Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:03
Росія сильна завдяки слабкості Заходу, європейці розділені поміж собою, а США, не маючи сильних союзників, не хоче втручатися в конфлікт із Росією. Зрештою, ніхто не має наміру «вмирати за Україну». Водночас, їй потрібно створювати системний союз із такими країнами, як Польща. Так бачить розподіл сил та попередні можливості основних гравців на міжнародній арені американський політолог, засновник і керівник розвідувально-аналітичної компанії Stratfor Джордж Фрідман. Радіо Свобода мало змогу поспілкуватися з відомим експертом під час Форуму глобальної безпеки у Братиславі. Політолог переконаний, що головним полем битви за Україну є не Слов’янськ чи Краматорськ, які є лише локальними вогнищами дестабілізації, а український парламент.

– За Вашими словами, нинішній конфлікт із Росією, може закінчитися тим, що остання після відходу Путіна в минуле зазнає краху, а Україна, хочеться сподіватися, ні. Що їй дозволить не впасти у прірву разом із Росією?

– Перше завдання – формування стабільного уряду. Ця криза почалася як політична криза в Україні. Президент був усунутий, Конституція змінена й, відповідно, змінені повноваження президента. Це все створює нестабільність в Україні. Всередині країни є значні розбіжності, вони існували впродовж років. Отже, перше завдання, яке Україна мусить виконати, щоб вижити в нинішній ситуації, – це створити політичну систему, яка буде водночас і демократичною, і стабільною.

– Україна сьогодні змушена формувати свою стратегію і тактику всебічного опору Росії. Що має бути його головними елементами, на Вашу думку?
Росіяни не такі сильні, якими можуть здаватися. Україна – це велика країна
Головне поле битви – це український парламент

– Головний елемент українського опору Росії має бути – знову ж таки стабільний уряд. Росіяни не такі сильні, якими можуть здаватися. Україна – це велика країна. Російській армії отак взяти й захопити її було б дуже непросто. Навіть якби їй ніхто не чинив спротиву, оскільки йдеться про велику територію. Росія розраховує на нестабільність політичної влади в Україні. Якщо влада в Україні залишатиметься слабкою, то росіяни зможуть використовувати й далі тіньові прийоми, свій вплив, свої гроші, щоб, по суті, визначати, що має робити Київ. Ось навколо чого відбувається ця гра. Логічно, що в цій ситуації Україна шукає засобів протидії, насамперед ідеться про військові ресурси країни.

Але правда полягає в тому, що головне поле битви – це український парламент, оскільки саме він може сформувати уряд, який поважатиме опозиція. І тоді Росія зазнає своєї головної поразки. Якщо політична нестабільність останніх років триватиме, Росія виграє.

– Стабільність була пропагандистським лейтмотивом режиму Януковича. І що ми отримали в підсумку від такої «стабільності»?

– Цей режим був повалений. До цього ви мали очільника, який був корумпованим, неадекватним, але у вас не було таких проблем із Росією. Будьте обережними зі своїми бажаннями. Вони можуть збуватися.

– Пане Фрідман, Ви особисто вірите в те, що мета Путіна – знищити Україну як незалежну державу?
Українці поводяться дуже мужньо, але треба визнати: ця мужність потребує жертв, щоб реалізувати задекларовані наміри

– Росія хоче зробити з України буфер. Уявімо, Україна стає членом НАТО. Як далеко альянс буде від Волгограда чи Москви? Якщо Росія втратить контроль і над Україною, і над Білоруссю, тоді Смоленськ буде прикордонним містом. Спробуйте подивитися на всю цю ситуацію з точки зору Росії. Вони були б цілком задоволені, коли б Україна навіть і не була надто проросійською, але виконувала б роль буфера. Проте коли росіянам кажуть, що, можливо, Україна вступить до НАТО, це зовсім інше питання для Росії. Я вважаю, що українці поводяться дуже мужньо, але треба визнати: ця мужність потребує жертв, щоб реалізувати задекларовані наміри. Приміром, українська армія має слабкі місця, це треба долати. Отже, якщо Україна, справді, є державою-нацією, вона повинна брати на себе відповідний масштаб відповідальності.

– Ви говорите про те, що Путін спроможний досягати успіху завдяки не власній силі, але слабкості Заходу. У чому полягає ця слабкість?

– Слабкість європейців полягає в тому, що вони повністю розділені зсередини. Південна Європа, насамперед Греція, Іспанія, мають 25-відсотковий рівень безробіття. Це соціальна катастрофа. На Сході Європа розділена, тому що східноєвропейські країни та Німеччина не мають наміру допомагати Півдню. У цьому слабкість Європи. Але це меншою мірою слабкість Європи, ніж Європейського союзу. Щодо США, то ми ніколи не встрягаємо у військові операції, якщо не маємо сильного союзника. У Другій світовій війні ми приєдналися до союзу британців та Радянського Союзу, у Першій світовій – до союзу британців та французів. Це справа самої України і таких прикордонних країн, як Польща, створити системний союз, з яким США зможуть співпрацювати. Сполучені Штати сьогодні ані сильні, ані слабкі, проте вони не віддані справі вирішення цього конфлікту. Європейці сьогодні є слабкими і через це не будуть віддаватися справі подолання цього конфлікту. Українці насамперед самі мають взяти відповідальність за себе. Кожного разу, коли я приїжджаю до Східної Європи, мене запитують, що США мають намір робити. Я відповідаю: нічого, але вони можуть допомогти вам щось зробити. Цей регіон має засвоїти такий урок.

– Як Ви гадаєте, чи придався б Україні досвід Ізраїлю з побудови самодостатньої країни з чіткими пріоритетами, з розбудови суперсучасної армії і стратегією виживання поруч із сусідами, які прагнуть знищення цієї країни?
Україна має вибір: сподіватися, що хтось інший пошле своїх дітей вмирати за неї, чи боротися за себе

– А які інші умови можуть бути? Україна має вибір: сподіватися, що хтось інший пошле своїх дітей вмирати за неї, чи боротися за себе. Двоє моїх дітей служать в армії, я не хочу, щоб їх посилали на таку війну. Україна, як будь-яка повноцінна держава, повинна розбудовувати свою потугу, свою спроможність захищатися, вона має довести, що її громадяни готові за це вмирати. Вибачте, за такі слова.
  • 16x9 Image

    Жанна Безп’ятчук

    На Радіо Свобода з 2013 року. Вивчала політологію в Києво-Могилянській академії, закінчила магістратуру з європейських студій у коледжі Європи (Польща), навчалася журналістики в Данській школі журналістики та університеті Суонсі (Уельс, Велика Британія). До Радіо Свобода працювала журналістом в інтернет-виданні «ПіК України», кореспондентом і редактором у журналі «Тиждень».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG