Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:28
Ми не даремно згадали рядки з Лесі Українки: «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя!», не лише тому, що Ізраїль витримав століття важкої боротьби за свою незалежність, а ще й тому, що у всі часи євреї, як й інші народи – татари, поляки, росіяни – докладали чимало зусиль у боротьбі за незалежність України. Євреї були й серед запорожців, є вони і на нинішньому Майдані, згадаймо хоча б Єврейську сотню.

А нинішня ситуація в Україні, коли їй нав’язано повзучу анексію з боку добре організованого у військовому плані агресора, багато у чому нагадує ситуацію з Ізраїлем, який і нині живе постійно в умовах воєнної осади та щоденно веде боротьбу з терористами, як на своїй території, так і за її межами. Тому приклад євреїв, як тих, що сьогодні стоять за незалежність України у важкий час війни саме в Києві, Одесі, Донецьку, так і тих, що живуть і сплять зі зброєю в руках в Ізраїлі, є для українців, мабуть, дуже повчальним.

Якраз про це ми вели мову у нашій програмі з відомим українським політиком, учасником Майданів, віце-президентом Європейського єврейського конгресу Євгеном Червоненком. І я, насамперед, запитав його, про те, що він думає про намагання у ці дні російських ЗМІ кинути у стосунки євреїв і українців ембріон незгоди, поширити через дезінформацію почуття взаємної недовіри, страху, насамперед, серед євреїв у нинішній непростій ситуації в Україні, звинуватити українців не лише у фашизмі, а й в антисемітизмі та підштовхнути євреїв до втечі з українських теренів?
Те, що робиться російською пропагандою, викликає просто жах. Що стосується конкретно євреїв

– Я лише можу абсолютно відповідально сказати, що це абсолютна нісенітниця, про що, на жаль, говорять російські телеканали та інші ЗМІ в Росії, причому це така кампанія, яка робить велику шкоду дружбі, що має місце сотні років між Україною і Росією. Цим закладаються великі міни під наше майбутнє. Те, що робиться російською пропагандою, викликає просто жах. Що стосується конкретно євреїв, то я, як віце-президент Європейського єврейського конгресу, кажу відповідально, що ніяких проявів антисемітизму, чи будь чого такого, в Україні сьогодні немає. Навпаки, нація в Україні консолідувалася. Ви знаєте, оця російська пропаганда і оця агресія, і неправда довкола цього, призвели до того, чого не було в Україні всі роки – з’явилася національна ідея. Полягає у вона у тому, що народ консолідувався, про що кажуть багато політиків. Правда, на жаль, консолідувався на питанні неприйняття російського тиску.

– Як Ви розцінюєте нинішню ситуацію в Україні, коли багато політиків кажуть, що це вже війна, фактично?
Війна фактично вже йде, безумовно, це й пропагандистська війна

– Я знаю, що таке війна, і не хочу її. Це поки-що наша внутрішня справа, бойові дії. Але, на жаль, це все переходить і в економіку. І головне те, що війна фактично вже йде, безумовно, це й пропагандистська війна, і вона гірша мабуть у 21-му столітті, аніж колись якийсь збройний конфлікт. І війна йде, на жаль… Мені про це боляче вести мову, але нічого гарного у найближчій перспективі я не бачу.

– Пане Червоненко, от що Ви думаєте з того приводу, коли нам сьогодні кажуть багато євреїв у Ізраїлі, вихідців з України, про те, чому ми церемонимося з сепаратистами, озброєними нападами самозванців на державні установи, вбивствами ними цивільних людей, чому так мляво ведемо з ними боротьбу? І додають, що Ізраїль у даному випадку вже давно знищив би ракетами, власною зброєю, цих озброєних людей та обурюються нашою нездатністю в даній ситуації?
Квотний принцип розподілення посад призвів до страшної корозії моралі. Мені приємно, що Порошенко у передвиборних тезах каже, що відмовиться від таких підходів
– Я можу сказати особисто, що тут є два фактори. Перший – це абсолютна корозія моралі в державних структурах України, я про цей термін казав ще з часів Кучми. Вона, як ракова пухлина, призвела до того, що в силових органах немає патріотизму. Вони вважали лише, що «кришувати» й займатися рекетом – це їхня головна справа. По-друге, це нерішучість керівництва із-за своєї тимчасовості, чи просто нездатності йти на вчинки, за які треба відповідати. І, на жаль, не потрібні зараз люди, які можуть робити вчинки і відповідати за них. Я знаю багато таких людей. І оцей квотний принцип розподілення посад, він призвів лише до одного, до страшної корозії моралі, до того, що ми тепер втрачаємо. Мені приємно, що Петро Порошенко у передвиборних своїх тезах каже про те, що він відмовиться від таких підходів. Я це колись казав губернаторам і тепер це каже Порошенко, що є патріотизм, професіоналізм і порядність, якщо ми це не поставимо на перше місце, то будемо втрачати знову, і морально, і військово, і політично. Повірте мені, багато хто з еліти, з інтелігенції дуже з болем дивиться на це, але не в силах втрутитися.

– Пане Червоненко, ми знаємо, що Ви спортсмен, рішуча людина. От якби Ви були наприклад міністром оборони, чи головнокомандувачем, щоб Ви зробили б на Сході України?

– Хм! Якби я був, не хочу тут розповсюджуватися… Але хочу сказати, що пишаюся тим, що коли під час Помаранчевої революції було багато приводів для ескалації, але ні одна краплина крові не була пролита. Те що я би зробив тепер, то я би дав… без корупції, матеріальний стимул, і соціальні гарантії тим, хто воює і давав би чіткі накази, які б не скасовувалися. Бо багато-хто із моїх колег, хто бере участь там, кажуть, що командування йде за принципом – крок вперед, два назад… так воювати не можна, це вбиває рішучість, людей, котрі воюють. Плюс до того, ми втратили професіоналізм.
Коли всі ці терористи будуть впевненими у своїх силах, то і буде надалі зростання фінансування цього конфлікту

Загибель сімох десантників – це жах! І тому, що ці БТРи їхали помалу. А за всіма правилами, що нас колись вишколювали, ще з молодих років, у Радянському Союзі, це те, що не можна по воєнній території рухатися повільно, техніка мусить рухатися на максимальній швидкості. Де ж дозори, розвідка? У нас мало боєздатних частин. Але якщо не давати рішучу відповідь, я не знаю чим це все закінчиться. Бояться ухвалювати рішення, у підсумку – є зайві жертви. Це все вже інші проходили, так було, коли серби на Балканах ставили у війні з Хорватією живі щити попереду з цивільних. Тоді хорвати попереджали у гучномовець з проханням всіх мирних громадян відійти з попереджувальним пострілом в повітря. Плюс нерішучість, ніхто тепер не насмілюється ухвалювати рішення і брати на себе відповідальність. Але це все веде лише до затягування ситуації. Коли всі ці терористи, я іншого слова не знаходжу тут, будуть більш впевненими у своїх силах, то і буде надалі зростання фінансування цього конфлікту.

– Пане Червоненко, а як Ви розцінюєте початок загальнонаціонального діалогу, що тепер розпочався. З ким на сході України можна вести цей діалог, із озброєними людьми?
З терористами не треба вести діалог. Треба розмовляти з елітою Донбасу

– Світова теорія боротьби з тероризмом все прописала. З терористами не треба вести діалог. Треба розмовляти з елітою Донбасу, і дати їй зрозуміти, що вона не збереже своїх феодальних прав, як це було, бо це вже неможливо. Але для цього повинна бути рішучість. Якщо в України і є майбутнє, то це майбутнє європейської країни, де права у всіх одинакові. Право ж феодалів, про це вже всі кажуть відверто, мусить бути скасоване. Закон для олігарха, міністра, чи просто міліціонера, громадянина, мусить бути один. Це не примха, це просто необхідність для виживання країни.
Переконаний, що при патріотизмі, професіоналізмі, порядності, ми б і Крим не втратили, і не дали би так розгорітися полум’ї на сході України

Я переконаний, що при патріотизмі, професіоналізмі, порядності, ми б і Крим не втратили, і не дали би так розгорітися полум’ї на сході України. При тому, що хворобою була бравада приниження справжньої ролі спецпідрозділів, вони виконували наказ…А з оцією нерішучістю сьогодні ми можемо втратити країну. Бо економічно країна не може існувати в стані неоголошеної війни. Росія на це розраховує і роздмухує цей конфлікт.

– Пане Червоненко, багато євреїв у Ізраїлі бажають допомогти Україні. Там, як й в інших країнах світу, є резервісти, колишні громадяни України, які готові зі зброєю в руках захищати Україну. Як це можна зробити, з Вашої точки зору?
700-тисячна ізраїльська армія збирається у бойову готовність упродовж трьох днів. Оце так практика резервістів, яка потрібна Україні

– Я вважаю, що на державному рівні це неможливо тепер. Я також був нещодавно в Ізраїлі, як віце-президент Європейського єврейського конгресу, ми мали зустрічі з прем’єром країни Нетаньягу, головою Кнесету (парламенту) і мали розмову з керівником Генерального штабу Ізраїлю. Офіційна позиція Ізраїлю зрозуміла, невтручання. Але люди, котрі дуже хочуть допомогти, вони б могли це робити через недержавні військові і патріотичні об’єднання. Особливо з резервістів, яких дуже багато у таких формуваннях. Це ціла резервна армія Ізраїлю, до якою входять менеджери, фермери, зі своєю зброєю. Вони намагаються об’єднатися, щоб у разі агресії захищати свій народ. Оці люди потребують інструкторів, і знайти бажаючих з цих об’єднань не так важко. У мене, безумовно є почуття гордості, що й в Україні є такі формування, Єврейська сотня. Такі об’єднання можуть допомагати… Я українським політикам завжди розповідаю, що в ізраїльському кнесеті може бути п’ятсот думок і можуть лаятися між собою, але коли з’являється зовнішній чи внутрішній виклик, ізраїльська нація єднається, як один непереможний кулак. Це добрий приклад для України. Наприклад, 700-тисячна ізраїльська армія збирається у бойову готовність упродовж трьох днів. Оце так практика резервістів, яка потрібна Україні.

– Як Ви прогнозуєте перебіг президентських виборів 25 травня в Україні, коли Росія намагається їх зірвати?

– Нам треба, згідно із законом, провести ці вибори. Я прогнозую, що нам вистачить здорового глузду та волі не піддаватися ні на ніякі провокації та провести президентські вибори. Без цих виборів України не буде. Буде ще важче.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG