Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 12:01
(Рубрика «Точка зору»)

Чи варто дивуватися тому, що на чолі «уряду» донецьких сепаратистів виявився політтехнолог із російським громадянством? Адже анексія Донбасу розгортається за більшовицькими лекалами. Саме такі «уряди» формували в Москві, коли приступали до окупацію тієї чи іншої держави або частини території.

Ось подивимося, наприклад, на маріонетковий уряд «Фінляндської демократичної республіки», що приїхав до фінського міста Теріоки в обозі радянських окупантів. Глава – діяч Комінтерну Отто Куусінен, який після провалу плану окупації Фінляндії залишився жити в СРСР і дослужився до члена президії ЦК КПРС. Міністр оборони – червоногвардієць Аксель Анттіла, якого підвищили з молодшого комскладу Червоної армії в генерал-лейтенанти «Фінської народної армії». Міністр у справах Карелії – Пааво Прокконен, насправді – Павло Прокоф’єв, заступник голови Раднаркому Карельської АРСР... Ось яка компанія!

А тепер спробуємо знайти 10 відмінностей між «Фінляндською демократичною республікою» і «Донецькою народною республікою», між «Фінською народною армією» і «Армією південного сходу», між Кремлем Йосипа Сталіна і Кремлем Володимира Путіна? Між іншим, Кремль уклав із створеним у Москві «фінським урядом» договір про дружбу. На церемонії був присутній сам Сталін. Західним дипломатам сказали, що законного уряду Фінляндії Москва більше не визнає, так як він не контролює ситуації в країні. Однак уряд «ФДР», крім Радянського Союзу, визнало ще дві держави світу – Монгольська Народна Республіка і Тувінська Народна Республіка, через 4 роки включена до складу РРФСР на правах автономної області. Більше охочих не знайшлося.

Про колабораціоністів із Теріоки зараз мало хто пам’ятає просто тому, що фінам вдалося відстояти свою державність зі зброєю в руках – агресор зрозумів безперспективність «зимової війни». Але якби Радянський Союз окупував Фінляндію, діячі «ФДР» стали б справжніми міністрами і забезпечили б перетворення країни в колонію Москви. Однак, незважаючи на провал фінського сценарію, він застосовувався багато разів у схожих обставинах. Донбас став ще одним полігоном для відпрацювання старих технологій, що демонструють повне презирство до демократичного волевиявлення людей. У Росії, де будь-які вибори ось вже багато десятиліть поспіль перетворюються на пересічну профанацію, просто не вірять, що в інших країнах люди справді хочуть обирати власну владу і їм не можна нав’язати пройдисвіта з партквитком або прапором «ДНР», замість лідера, за якого вони проголосують самі. І що люди можуть пручатися такій кричущій зневазі. Втім, в цьому випадку в дію вступає найнадійніший аргумент російської політичної культури – автомат Калашникова.

Віталій Портников – київський журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG