Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:42

Вивезені оточенням Януковича десятки мільярдів доларів повернуть державі – заступник голови Мін'юсту


Гості «Вашої Свободи»: Ганна Онищенко, заступник міністра юстиції України.

Олександр Лащенко: Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявляв, що люди колишнього президента України Віктора Януковича за часи при владі вивезли з України десятки мільярдів доларів в офшори, за кордон.
Мін'юст обіцяв активно співпрацювати з громадськими організаціями, юристами щодо повернення цих незаконно виведених минулою владою активів.

Пані Онищенко, наскільки вдається ця співпраця? Коли можна сподіватися громадянам України, що ці величезні кошти (названа сума – це, можливо, тільки частка), зрештою, будуть повернуті в Україну? Чи це дуже складно?
Сформована робоча група заступників міністра, генпрокурора, яка буде займатися питаннями повернення активів попередніх можновладців, а також питаннями Криму

– Дійсно, це питання одне з найбільш актуальних і одне з тих, якими займається саме Мін'юст спільно з ГПУ.

Слід зазначити, що кілька тижнів тому прем’єр-міністр разом з в.о. генпрокурора, а також заступником міністра юстиції їздив до Лондона, де зустрічався з генпрокурором США, де обговорювалися ці питання. І після того було проведено низку внутрішніх нарад у Мін'юсті та ГПУ, за результатами яких було прийнято кілька важливих рішень.

Перш за все, це вже дійсно сформована спільна робоча група на рівні заступників міністра, заступника генпрокурора, яка буде займатися перш за все питаннями повернення активів попередніх можновладців, а також питаннями Криму. Тобто, це буде єдина робоча група, яка займатиметься перш за все обома цими питаннями. До її складу мають увійти не лише безпосередньо керівники ГПУ та Мін'юсту, але й керівники профільних департаментів.

На даний момент відбувається постійна співпраця з нашими колегами як американськими, так і європейськими, які надають нам свої поради і діляться своїм досвідом, який ми могли б використати при підготовці наших наступних дій. Крім того, Мін'юст був одним з ініціаторів внесення конкретних формулювань до закону про окуповані території.

Відповідно до перехідних положень даного закону, були внесені зміни до Кримінального кодексу, які дозволяють порушувати кримінальні справи стосовно юридичних осіб і залучати їх як співучасників, відповідно застосовувати такі санкції, як спецконфіскація.

– А хто саме ці юридичні особи? Про що саме йдеться?
«Треті особи» за кордоном і українські використовувалися для махінацій з грошовими коштами. Можна залучати як співучасників, конфіскувати їхнє майно

– Якщо до цього можна було притягнути до відповідальності лише конкретну фізичну особу, якщо було доведено, що дійсно в її діях був склад злочину, застосовувати конфіскацію лише стосовно її майна. Проте, як відомо, дуже часто використовувалися так звані «треті особи» – юридичні особи, які і за кордоном, і українські, які використовувалися для махінацій з грошовими коштами. Зараз, відповідно до того законодавства, яке створювалося за ініціативи Мін'юсту, яку підтримав парламент, можна залучати дані юридичної особи як співучасників. Відповідно конфіскувати їхнє майно.

– Навіть, якщо ця юридична особа зареєстрована за межами України?

– Так.

– При цьому, звісно, має бути тісна співпраця з правоохоронцями цієї ж держави.

– Безумовно.

– Як це відбувається? Наприклад, подається позов до суду? Який механізм повернення цих коштів з тієї чи іншої закордонної держави в Україну?

– Першого травня цього року указом в.о. президента України було введено в дію рішення РНБО, відповідно до якого ГПУ було доручено розробити механізм порушення кримінальних справ стосовно фізичних, відповідно і юридичних осіб, а також розробити конкретні шляхи, яким чином відбуватиметься подальше розслідування даних злочинів.

– І які це можуть бути шляхи? Ви казали, що була зустріч у Лондоні з американськими і європейськими колегами наших правоохоронців. І що далі? Виявлене бажання, воно офіційно заявлене. А яка процедура? Це ж має бути все оформлене. Не просто взяти і повернути. Подача до суду позову, так? Ні?

– ГПУ має порушити кримінальну справу в Україні.

– Наприклад, такий-то (не будемо називати конкретні прізвища, тому що є презумпція невинуватості) вивіз десятки мільйонів доларів. Умовно кажучи. Проти нього в Україні порушується кримінальна справа. Потім іде звернення до колег-правоохоронців за кордоном, якщо є дані, що у США чи у тій же Великобританії має якісь свої кошти…

– Спочатку виявляються ті юридичні особи, зареєстровані в Україні. Це компетенція, безумовно, правоохоронних органів України. Далі, дійсно, Ви маєте рацію, ми звертатимемося до наших колег за кордоном, виявлятимемо ті юридичні компанії, які зареєстровані за законодавством інших країн. Відповідно вже після цього ми матимемо можливості застосовувати ті спеціальні санкції, які передбачені нашим чинним законом.

– Які це санкції?

– Це спецконфіскація. Перш за все, це можливість накладання арештів як на території України, так і на території інших країн. І в подальшому, коли буде встановлено в законному порядку, що дійсно ці особи винні у вчиненні цих злочинів, тоді можна буде конфіскувати це на користь держави.

– Напередодні глава СБУ Валентин Наливайченко одну із заяв на цю тему зробив. Він сказав, що українські правоохоронці заарештували кілька рахунків колишнього президента Віктора Януковича та інших чиновників держави високого рангу. Фактично перші практичні кроки вже зроблено.

– Так, перший практичний крок.

– Після цього арешту можна сподіватися, що ці кошти повернуться в Україну таким чином, тобто завдяки цьому механізму спецконфіскації?

– Так.

– А чи вдалося налагодити (я не знаю, чи це Мін'юст, чи це ГПУ, чи ви разом маєте це робити) співпрацю з іноземними фінансовими розвідками, дуже потужними організаціями закордоном, які володіють інформацією з даного питання?
На початку березня подано заяви до Євросуду з прав людини України проти Російської Федерації. Підготовлений варіант доповнень, 200 сторінок, з боку Російської Федерації – саме порушення права власності

– Наскільки це в межах компетенції оголошувати на широкий загал… Я можу сказати єдине, що співпраця з нашими іноземними колегами ведеться максимально широко. Це абсолютно різні органи державної влади закордоном. В принципі, ми бачимо, що переважно іноземці намагаються підтримувати наші ініціативи і надають як своїх експертів-консультантів, так і безпосередньо підтримку і допомогу, запевнення у допомозі, що коли вже будуть юридичні підстави, вони зможуть нам допомагати.

– Щодо цих іноземних партнерів, з якими триває співпраця заради повернення коштів, вкрадених минулою владою, серед них є Росія, бодай якийсь рух з боку саме Росії допомогти нинішній українській владі, нинішнім українським правоохоронцям у цьому процесі повернення грошей того ж Януковича? Він є чи взагалі відсутній?

– Наскільки мені відомо, то ні.

– Нічого фактично.

– Тобто Російська Федерація всіляко ухиляється від співпраці. Ми це бачимо навіть по тому, що не зважаючи за запити правоохоронних органів України, вона не видає тих осіб, стосовно яких порушенні кримінальні провадження в Україні. Про яку співпрацю далі може йтися?

– Мін'юст України взявся судитися за українське державне майно і гроші, які були відібрані російськими окупантами в Криму, невід’ємній частині території України, яка є окупованою. Це визнали фактично усі держави світу, окрім деяких, так би мовити, тільки маргінальних країн.

Пані Онищенко, як можна вести ці процеси? У які суди звертатися? На що розраховувати, щоб повернути українське державне майно? Воно взагалі повертається?

– Хотілося би відповісти кількома блоками на це питання.

Перш за все хочу сказати, що так само ми проводимо широкі консультації з нашими іноземними партнерами. Проблема в тому, що, починаючи з Другої світової війни, аналогічної ситуації в Європі не було.

– Крім Саддама Хусейна, відомого політика, ніхто не відбирав територію іншої держави після Другої світової війни. Путінська Росія на це пішла, на цей крок.

– Дуже часто порівнюють нашу ситуацію з ситуацією у Грузії. Маю сказати, що наша ситуація складніша, тому що ми, як Україна, так і Російська Федерація, є сторонами Конвенції про захист прав людини. І саме Російська Федерація гарантувала нам нашу безпеку.

– Будапештський протокол.

– Так. Тому маємо абсолютно безпрецедентну ситуацію. Спілкуючись з нашими європейськими та американськими колегами, ми намагаємося з ними радитися, враховуючи те, що ані у них, ані у нас досвіду такого немає. І слава Богу! Тому що це неприпустима ситуація насправді в 21 столітті, коли без оголошення війни просто забирається частина території, оголошується про так звану «націоналізацію» майна. Більше того, з великим порушенням прав та свобод людей їх змушують приймати громадянство, загрожуючи звільненнями або навіть…

– Але військові кораблі все ж таки Росія повертає. Не лише на словах, але й на ділі. Наприклад. А щодо саме українського державного майна, то бодай є якийсь крок назустріч з боку росіян чи немає?

– Наскільки мені відомо, то ні. Враховуючи те, що я також входжу безпосередньо до робочої групи, яка займається саме цим питанням, то мені такі факти не відомі.

Стосовно того, що зробив безпосередньо Мін'юст у цьому напрямку, то слід зазначити, що ще на початку березня було подано заяви до Європейського суду з прав людини України проти Російської Федерації. Минулого тижня були надані перші доповнення.

Наразі підготовлений ще більший варіант доповнень, а це близько 200 сторінок, де викладені чітко факти порушення з боку Російської Федерації прав і свобод людини, перш за все це першого протоколу – саме порушення права власності. Російською Федерацією було безпідставно і незаконно «націоналізовано», хоча юридично це не зовсім коректний термін, порушене право власності держави Україна державних підприємств, органів державної влади і так само органів місцевого самоврядування. До нас так само зверталися і профспілки, яких також незаконно позбавили права власності на їхні санаторії. Це було в березні.

– Я так розумію, що вже два місяці триває розгляд. Коли можна сподіватися на ухвалення Європейським судом вердикту? Чи це важко сказати?
У справі «Кіпр проти Туреччини», перші рішення були через 30 років. Проводимо переговори, щоб розглядалося по першочерговій процедурі. Поки що вдається. Не готова сказати, що за рік-два отримаємо рішення Європейського суду

– Щоб провести не зовсім коректну аналогію у справі «Кіпр проти Туреччини», це дещо схожа ситуація, то перші рішення були близько через 30 років.

На жаль, Європейський суд з прав людини не дуже поспішає. Проте в даній ситуації ми проводимо переговори про те, щоб розглядалося по пришвидшеній процедурі, по першочерговій процедурі. Ми на рівні дипломатичних каналів намагаємося їх в цьому переконувати. Поки що нам це вдається. Ми бачимо достатнє бажання співпрацювати з цього приводу. Тому, можливо, це буде швидше, ніж у кіпріотів. Проте я не готова сказати, що за рік-два ми отримаємо рішення Європейського суду.

– Суди в Україні не є незалежними. Один з оглядачів ще під час правління Віктора Януковича писав: в Україні судів немає. За європейськими стандартами, суд – це незалежна гілка влади, покликана вирішувати конфлікти, виконувати функцію прав людини. На жаль, як зазначає експерт, «у нас суди повністю підконтрольні владі, порядних суддів можна порахувати на пальцях двох рук, незалежної системи судів як такої теж немає».

Що робить Мін'юст, щоб нарешті проблему корупції починати вирішувати, щоб не було у нас суддів-«колядників», щоб не було десятків, а то й, напевне, сотень тисяч доларів, які платяться і за певні судові рішення, і за призначення на ці посади?

– Перш за все слід зазначити, що Мін'юст активно долучається до будь-яких ініціатив, які проводяться органами суддівського самоврядування, бере участь у нарадах, круглих столах. У цій частині Мін'юст завжди підтримує відкритість у спілкуванні.

Наприклад, нещодавно було проведено великий круглий стіл з приводу суддівської реформи, де обговорювалося питання розширення повноважень органів суддівського самоврядування, розширення повноважень ВСУ. Тому що ми зараз знаємо, що багатьох повноважень він позбавлений від 2010 року. А також наголошувалося на тому, що наразі систему, яка існує в Україні, судової влади необхідно змінювати і робити її більш відкритою, незалежною і самостійною гілкою влади.

– У цьому зв’язку був ухвалений все ж таки Верховною Радою, не без складнощів, дуже резонансний закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Щоправда, 76 нардепів звернулися до КСУ з позовом щодо відповідності Конституції цього закону. Якби не було, але цей закон, закон про люстрацію суддів, діє. На Ваш погляд, як він виконується? Чи справді він допоможе очистити судову гілку влади?
Розпущено Вищу кваліфікаційну комісію та Вищу раду юстиції. Новий склад має бути на з’їзді суддів, у червні-липні

– Мін'юст був активним прихильником даного закону. І міністр юстиції Павло Петренко всіляко намагався аргументувати щодо необхідності і своєчасності даного закону.

Я нагадаю нашим слухачам, що одним з основних пунктів, чого змогли досягнути парламентарі, то це те, що було розпущено Вищу кваліфікаційну комісію та Вищу раду юстиції. Наразі запущені процедури, а це органи суддівського самоврядування, стосовно формування нового складу. Тому що попередній склад цих органів, а вони дуже важливі, оскільки саме вони приймають рішення перш за все контроль за діяльністю суддів, мається на увазі можливість їх притягнення до дисциплінарної відповідальності, порушення питання про зняття з посади, то це все належало до їхньої компетенції.

І ось новий склад має бути сформований на з’їзді суддів, який має проводитися (вони планують) у червні-липні. Якщо нічого не зміниться. Більше того, до того моменту, поки не будуть сформовані ці органи, відповідно дуже складно говорити щось про зміну складу суддівського корпусу. Тому що, наприклад, Мін'юст не має права втручатися, не має права знімати суддів. Він може лише висловлювати свої міркування, а також перенаправляти ту інформацію, ті скарги, які надходять на адресу Мін'юсту.

– На вашу адресу, на адресу Мін'юсту? Наприклад, пересічна людина, за якою ніякі ні політики, ні олігархи не стоять, стикнулася з судовою системою України і побачила, з її точки зору, що певний суддя є корупціонером, вимагає десятки тисяч доларів за певне рішення. Куди звертатися цій людині?

– Я як людина, якій підпорядкований судовий департамент, можу сказати, що на адресу Мін'юсту надходять сотні, якщо не тисячі скарг. На жаль, Мін'юст не уповноважений вирішувати їх по суті. Томи ми можемо їх лише або рекомендувати, або ж, якщо ми бачимо дійсно з тексту скарги, що людина потребує допомоги, самостійно переслати до Вищої кваліфікаційної комісії чи Вищої ради юстиції дану скаргу.

– Ви обов’язково все ж таки пересилаєте, якщо людина до вас спочатку звернулася, так?

– Це залежить від тексту самої скарги. Тобто, якщо ми бачимо, що звертається чи пенсіонер, чи людина, яка не може найняти адвоката, то ми пересилаємо самостійно, безкоштовно до Вищої кваліфікаційної комісії, до Вищої ради юстиції. А якщо ж ідеться безпосередньо про конкретні факти порушення, наприклад, з боку чи міліції у досудовому проваджені, чи прокуратури, чи якісь корупційні дії самого суду, то ми це безпосередньо перенаправляємо до ГПУ.

В принципі, нам також зрозуміло, що на скаргу все ж таки Мін'юсту, як би це не було погано чи добре, все ж таки реагують в органах державної влади значно краще, ніж якщо безпосередньо особа звертається.

– Ви ж не просто перенаправляєте? Все ж таки контролюєте, як відбулося перенаправлення певного звернення певної пересічної людини?

– Безумовно. Ми ставимо на контроль це питання і відповідно вимагаємо органи державної влади відповідати на наші запити у терміни. Ці відповіді ми перенаправляємо безпосередньо заявникам.

Проте знову ж таки на даний момент ми розуміємо, що Вища рада юстиції і Вища кваліфікаційна комісія фактично не працюють. Тому теж є проблеми. Ми розуміємо, що за ці кілька місяців цих скарг, листів накопичується велика кількість. Зараз ми, звичайно, не отримуємо відповіді від них, тому що їх просто не існує, бо не сформовані склади.

– Армія нотаріусів, яка існує в Україні, з 8 травня цього року має змогу надавати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Раніше такі функції виконували не нотаріуси, лише винятково державні реєстратори. Це нововведення, яке вже набуло чинності, на Ваш погляд, у чому його переваги?

– Перш за все, це спрощує порядок доступу до офіційної інформації з боку пересічних громадян. Тому що кількість нотаріусів значно більша, ніж державних реєстраторів.

– А скільки по Україні? Є цифри?
Мінюст планує спростити порядок доступу до професії нотаріусу, перейти на електронні іспити, за аналогією зі ЗНО. Ще більше функцій передавати нотаріусам

– Точну цифру я Вам зараз не готова сказати. Але у будь-якому випадку, зрозуміло, що особливо у приватних нотаріусів немає черг. Якщо особа має можливість, має кошти, то може прийти, замовити, отримати ту інформацію без черг, абсолютно комфортно і у нотаріусів.

Взагалі зараз Мін'юст запроваджує реформу нотаріату. І це лише перший крок. Поряд з цим Мін'юст планує спростити порядок доступу до професії нотаріусу, перейти на електронні іспити і щось, можливо, за аналогією зі ЗНО, і зменшити кількість тих документів, які повинен надавати кандидат на посаду нотаріуса. Ми таким чином хочемо, по-перше, спростити доступ до професії. У подальшому планується ще більше функцій передавати нотаріусам для того, щоб це було зручно пересічним громадянам.

– При цьому, щоб не просто нотаріус виконував свої прямі обов’язки. Перехід на якесь електронне надання інформації – як це розвивається? Щоб менше було паперів, щоб менше люди у чергах стояли.

– Так. Але це не лише питання до нотаріусів. Це ширше питання. Це надання так званих адміністративних послуг. І це більше, напевне, навіть повноваження Державної реєстраційної служби. Тому що зараз активно відбувається реформування і цієї системи. Зокрема, центри адміністративних послуг починають активно відкриватися. І ми намагаємося використовувати грузинський досвід.

– Успішний досвід. Що визнає чимало експертів. Сподіваюся, що цей досвід буде успішно застосований в Україні.
  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG