Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:49
У ці дні, разом із обговоренням президентських виборів, чимало пишуть про зміни до Конституції України, підготовлені спеціальною парламентською комісією. Ці зміни оцінюють у ЗМІ по-різному – як «боротьбу за повноваження», «перетягування ковдри на бік Кабміну», «диверсію проти нового президента» і навіть як «спробу конституційного перевороту». Так як би там не було, проект уже відправився до Венеціанської комісії; остання має зібратися на засідання 13 червня і тоді ж надати свої висновки щодо оновленого тексту Конституції України.

У тексті запропонованих змін Основного Закону справді наявні підстави для палких дискусій, тим більше, там часом трапляються аж два варіанти таких змін: основний та альтернативний. Детальний аналіз усіх конституційних новацій (точніше, як-от кажуть правознавці, «новел») зайняв би колосальні обсяги. Тому дозволю собі зосередитися тільки на одному блоці таких новел, об які одразу ж перечепилося око при знайомстві з порівняльною таблицею, де поруч уміщені чинні та пропоновані положення.

Армія без права захищати Вітчизну

Читаючи розділ Конституції про Верховну Раду України, я спершу не повірив самому собі, коли наштовхнувся на старий і новий варіанти статті 83.

Ось те, що є в чинній Конституції:

«У разі оголошення указу президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання».

Усе логічно: президент як глава держави і верховний головнокомандувач діє оперативно, відповідаючи на загрози, а то й граючи на випередження, парламент же як орган колективний підтримує главу держави або поправляє його, якщо він помилився (може бути й таке). Натомість у пропонованому варіанті «демократичних» змін до Основного Закону бачимо зовсім інше:

«У разі звернення Президента України до Верховної Ради України щодо наявності передбачених законом підстав для введення воєнного чи надзвичайного стану, Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання про прийняття рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях».

Я подумав: може, описка, і почав перевіряти наступні статті на предмет відповідності тій безпековій логіці, яку збираються закласти до Конституції. Ні, це не була описка. Ось два пункти статті 85, де йдеться про повноваження Верховної Ради:

Чинний текст: «9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України». Проект оновленого тексту: «9) введення за зверненням Президента України стану війни і укладення миру, прийняття рішення про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України».

Чинний текст: «31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації». Проект оновленого тексту: «31) розгляд протягом двох днів з моменту звернення Президента України питання про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації».

Інакше кажучи, в разі ворожої агресії чи збройного заколоту в якомусь із регіонів використовувати армію та інші формування не можна доти, доки впродовж двох діб не збереться Верховна Рада та не ухвалить відповідне рішення. А тим часом солдати муситимуть сумирно сидіти в казармах, літаки стояти на аеродромах, танки – у своїх боксах… Цікаво, враховуючи динаміку сучасних бойових дій, яке місце запланували для зібрання Верховної Ради творці змін до Конституції? Бо ж і Київ, і Дніпропетровськ, і Львів за час, поки з’їдуться нардепи, можуть бути вже втрачені… То де засідатиме Рада – на Багамських чи на Бермудських островах?

Схожа ситуація і з екологічними катастрофами – згадаймо лишень динаміку Чорнобиля. Невже ж у разі (рятуй Боже!) якогось масштабного екологічного лиха не можна буде одразу ж вжити ефективні заходи, бо Основний Закон це суворо заборонятиме? А тим часом гинутимуть і люди, і природа…

І ще одна новація. Є в чинній Конституції стаття 93: «Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово». Ця стаття має бути виключена. А як же із залишеною без змін (стаття 106) місією глави держави, який «забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави»? Як це реально забезпечити, коли твої повноваження істотно зрізані, а внесені тобою законопроекти стоятимуть у загальній черзі: не встигли розглянути на цій сесії – перенесемо на наступну?

Головнокомандувач зі зв’язаними руками

Не менш емблематичним є альтернативний варіант повноважень глави держави як верховного головнокомандувача. Чинний текст цього положення має такий вигляд (статті 106, п. 17): «Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави». А ось альтернативний до основного (тут, на щастя, все практично без змін) проект: «Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань». Тобто ти собі командуй, а от генералів й адміралів тобі підберуть колективно, в тому числі міністр сільського господарства й міністр культури, чи не так?

Ну, і далі з числа повноважень президента зникає права й обов’язки, згідно з якими він «у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань» (стаття 106, п.19), «у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань» (стаття 106, п.20), «приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації» (стаття 106, п.21). Усі ці речі за чинною Конституцією затверджує Верховна Рада впродовж тих сакраментальних двох днів; тепер же верховний головнокомандувач лише «звертається до Верховної Ради України щодо прийняття нею рішення про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань», – і дві доби, поки ворог загарбує Україну, скромно чекає на рішення «найвищого представницького органу Українського народу», як відтепер хоче офіційно йменуватися Рада…

Не знаю, можливо, автори конституційних новел ніколи не служили в армії, не мають жодного уявлення про динамічність воєнних операцій на рівні хоча би середини ХХ століття, не кажучи вже про ХХІ століття, і ніколи не вивчали основи як геополітики, так і теорії управління. Тож вони не мали злого умислу, закладаючи в проект оновленого та «демократизованого» Основного Закону речі, які роблять Збройні сили, інші силові структури та рятувальні служби України геть безпорадними перед реальними загрозами сучасного світу. Проте тоді виникає закономірне запитання: як могли такі персонажі потрапити до числа авторів змін до Конституції? Утім, є й другий варіант відповіді: всі ці ідіотизми внесені до проекту конституційних змін навмисно для знищення здатності Української держави оперативно реагувати на ті чи інші небезпеки. В такому разі авторами проекту має зайнятися СБУ.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG