Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 08:36

«Якщо будуть дочасні вибори, то у Верховній Раді залишиться 20% нинішнього складу» – Литвин


Гість «Вашої Свободи»: Володимир Литвин, народний депутат України, колишній спікер парламенту.

Олександр Лащенко: ЦВК офіційно визнала, що 100% протоколів отримано і є новообраний президент України – Петро Порошенко. Перед цим кілька днів тому відомий журналіст Віктор Шлінчак стверджував на своїй сторінці в соцмережі «Фейсбук», що нібито 29 травня під обрання нового голови парламенту, а саме Вас, пане Литвин, зібрали 265 голосів нардепів. І саме з цим списком депутатів Ви мали нібито чи збиралися піти на зустріч із Петром Порошенком. Це відповідає дійсності? Ви мали зустріч із Петром Порошенком на таку тему? – Це (під обрання новим спікером В.Литвина зібрано 265 підписів нардепів – ред.) абсолютна маячня. І вона пов’язана з тим, що якісь списки збирати – це абсолютний алогізм. А тим більше, що сьогодні не це головне для країни, щоб помінялися місцями певні люди, зайняли якісь ті чи інші посади. А тим більше у такий сумнівний спосіб.

Я думаю, що сьогодні для новообраного президента, який отримав, треба сказати, доволі високий кредит довіри... Я думаю, що це чи не перші вибори, які відбулися загалом чесно і демократично. Я думаю, такі, мабуть, вибори були в 1994 році. Можливо, у 1991 році. Коли не було таких технологій, і під час виборчої кампанії великі гроші не фігурували.

Сьогодні є той величезний кредит довіри до президента, і люди надіються, що він замирить країну, він привнесе спокій, і буде все зроблено, щоб з’єднати країну. Я думаю, що цим переймається президент. Я лише виходив з того, що варто було б пришвидшити його офіційний вступ у посаду. Але сьогодні Верховна Рада України ухвалила рішення про те, що інавгурація, складання присяги новообраним президентом перед українським народом має відбутися о 10-й годині 7 червня.

А все інше, про що Ви говорите, не варте уваги, тому що це абсолютна нісенітниця.

– Чимало оглядачів стверджують, що після того, як відбувся Майдан, як обрали нового президента і він фактично став легітимним, навіть у Росії, напевне, буде обмаль приводів заперечувати цей факт, чи є сенс далі Верховній Раді, обраній восени 2012 року, продовжувати свою каденцію? Вона має якісь перспективи? Вона все ж таки допрацює до кінця?
Нова Рада буде приймати правила під себе. Якщо будуть дочасні вибори, то у Раді залишиться 20% нинішнього складу
Пропонують у кулуарах конвертувати результати виборів, щоб завести під прапором фігур, які отримали підтримку людей, їхні групи

– Я більшою мірою переймаюся тим, чи має перспективи країна? Вона повинна мати. Верховна Рада повинна виступати в ролі інструменту реалізації тих завдань, які стоять перед країною. І бажано, щоб і Верховна Рада, і Кабмін, і президент працювали, як єдине ціле, і кожен у той же час відповідав за свій напрямок роботи.

Сьогодні загальний суспільний настрій настільки критичний щодо Верховної Ради України, що ніякі слова про те, що вона ще може прислужитися країні і що в критичні моменти саме Верховна Рада брала відповідальність на себе, абсолютно не сприймаються.

Вже ж ніхто не сприймає те, що ця Верховна Рада, пересиливши себе, пересиливши страх, прийняла рішення, усунула від посади президента Януковича, прийняла виключно ті рішення, які дозволили утримати країну, не дозволили їй остаточно впасти, саме ця Верховна Рада прийняла всі необхідні рішення для поглиблення стосунків з ЄС, саме ця Верховна Рада прийняла необхідні рішення, на яких наполягав Кабмін України.

Але це не змінило загальний суспільний настрій, оскільки люди пам’ятають ті рішення, які були ухвалені Верховною Радою України, які по суті справи спровокували протистояння і конфлікт.

На превеликий жаль, на початку грудня Верховна Рада не дослухалася до пропозицій щодо ухвалення жорстких, адекватних рішень, які, можливо, не призвели б до таких складних, навіть трагічних наслідків для України. Я маю на увазі те, як по-звірячому було побито студентів.

Я повинен сказати, що я тоді виступав на Верховній Раді і, звертаючись до регіоналів, говорив про те, що не слід сподіватися, що все розсмокчеться. Я апелював до керівників кожної з фракцій і закликав ухвалити ті рішення, які були напрацьовані. Тоді, я думаю, ми могли б уникнути такого складного сценарію для розвитку України.

Але, відповідаючи на Ваше запитання, я скажу, що я не є категоричним противником того, що зараз пропонують різного роду, так би мовити, спецсценарії. Мовляв, треба розвали цю більшість, або заблокувати на місяць Верховну Раду, щоб з’явилися два приводи у президента для розпуску Верховної Ради.

Я вважаю, що після інавгурації президента має відбутися за участі президента, Кабміну, Верховної Ради серйозна розмова. Президент, на мою думку, мав би сказати, що він бачить необхідним прийняття рішень і назвати ці рішення, які були б зрозумілі і підтримані суспільством, які він бачить свої кадрові пропозиції, що в цьому плані має зробити Верховна Рада. Прийняти необхідно ці рішення.

Далі. Домовитися, за якими правилами конституційними буде жити країна. Кажуть, що треба приймати їх за нової Верховної Ради. Але я беру на себе сміливість стверджувати, що нова Верховна Рада буде приймати правила під себе. Я беру на себе сміливість стверджувати, що якщо будуть дочасні вибори, то у Верховній Раді залишиться 20% нинішнього складу.

Я думаю, що це відчувають ті, хто є у Верховній Раді. Я думаю, що зараз той момент, щоб підштовхнути їх до прийняття тих правил функціонування України як держави, які потрібні не президенту, не уряду, не тій чи іншій політичній партії, яка має сезонний рейтинг, а потрібні для країни. І водночас треба вийти на зрозумілу і прийнятну виборчу систему.

Те, що зараз пропонують і про що говорять у кулуарах, то це ніщо інше, як бажання конвертувати результати президентських виборів для того, щоб завести під прапором тих фігур, тих кандидатів у президенти, які отримали відчутну підтримку людей, їхні групи, що призведе до нового витка протистояння в Україні.

– Ви маєте на увазі партійні списки?

– Я вважаю, що сьогодні, як ніколи, потрібна Верховна Рада, коли люди могли б персонально оцінювати спочатку людину, а потім дивитися на її партійність. У такий спосіб, мені бачиться, відбувся б процес формування відповідального парламенту, по-перше, а по-друге, відбувся процес природного становлення партійної системи в Україні. Тоді у нас з’явилося би те, до чого ми прагнемо, за чим живе весь цивілізований світ. Я маю на увазі політична відповідальність.

– Тобто Ви виступаєте за мажоритарний принцип обрання нового парламенту? До речі, на 50% чи на всі 100%?

– За рік до виборів, згідно з законом, не можна змінювати виборче законодавство. Але в нас завжди діє політична доцільність.

По-друге, я вважаю, що було б нормально, якби політичні партії мали виняткове право висування кандидатів. Тоді кожна політична партія намагалася б залучити у свої ряди лідерів суспільної, громадської думки, людей, які авторитетні на тій чи іншій території. А ця людина вже дивилася б, з якою політичною силою пов’язати їй своє політичне майбутнє. І був би такий взаємний процес.

Можливо, це мають бути регіональні партійні списки. Але треба зняти тоді будь-який «санітарний» кордон, я маю на увазі у 5% прохідний бар’єр…

– Взагалі без бар’єру?

– Можливо, 1%. Це тема для дискусії. Щоб людина, яку підтримали в регіональному списку, стала представником людей, будучи водночас представником тієї чи іншої політичної партії. При такому підході може скластися така ситуація, що лідер партії може не потрапити до парламенту. Але це також буде нормально.

– Але Ви все ж таки не виключаєте те, що варто залишити партійні списки, так?
Вибори дочасні парламентські треба сумістити з місцевими

– Я думаю, що при такому підході… Якщо говорити про дочасні вибори, то, за логікою речей, за законом, має залишитися ця система, яка є. Але тут виникають певні проблеми. Проблеми ці пов’язані з тим насамперед, як провести вибори на сході України, як бути з Кримом. Адже ми стомо на тій об’єктивній, законній, міжнародно-правовій позиції, що Крим є територією України. Якщо там почують у своїх інтересах цю тезу, то вони скажуть: давайте ми будемо обирати і пришлемо вам своїх представників сюди. Тут треба чітко зафіксувати і цю позицію.

Але, на мій погляд, сьогодні головне прийняти рішення такі, які дозволили б навести мир і конституційний порядок. Але треба зафіксувати всі ці позиції, що належить зробити, а потім сказати, що коли буде прийняте рішення про ці вибори (дочасні парламентські – ред.). Можливо, треба було б їх сумістити з місцевими виборами. Знову ж таки, зважаючи на необхідність коштів…

– Тобто питання відкрите – майбутнього Верховної Ради?
Верховна Рада повинна бути переобрана

– Воно не залежить від мене, від моєї позиції і не залежить від Вашої позиції. Я вважаю, що так чи інакше Верховна Рада може бути переобрана, вона, судячи з усього, повинна бути переобрана. Треба визначитися, що зробити належить для того, щоб можна було проводити виборчу кампанію, але сказати, що в цей час буде передбачений розвиток подій в Україні, щоб у нас не було хаосу і протистояння, яке сьогодні має місце.

– Пане Литвин, Ви були під час Майдану-1 у 2004 році головою Верховної Ради. Коли президентом став Віктор Ющенко, то обійшлося без перевиборів. Зрештою, парламент залишився до 2006 року. Потім, звісно, були всілякі ситуації з парламентом. Нині маємо цю ситуацію. Були і жертви на цьому Майдані, тривають певні дії Росії щодо України. При всіх претензіях до нинішнього парламенту, все ж таки більшість оглядачів визнають, що до обрання президентом Петра Порошенка це ледь не єдиний стовідсотково легітимний орган був. Такий парадокс виходить. Все ж таки депутати відіграли свою позитивну роль на цьому етапі, відразу після Майдану. А під час Майдану – це окрема тема. Ми пам’ятаємо про ухвалені руками закони 16 січня цього року.
Події наприкінці 2013 року і на початку 2014 – це відкладені події 2004

– Коли Ви згадали про 2004 рік, то я мушу сказати, що події, які відбулися наприкінці 2013 року і на початку 2014 року, це відкладені події 2004 року. Тоді зупинилися за крок від такого широкомасштабного громадянського конфлікту, оскільки терпіння у людей тоді закінчилося. Повірте, я це дуже добре відчував.

Але тоді спрацювали ті круглі столи. Не ті зараз, такі позірні, які нічого не дали. Але круглі столи, яких основних було три. Вони були за участі міжнародних переговорників. На них не було такого великого кола осіб. Були ті люди, від яких залежало вироблення таких рекомендацій, які були б підтримані широким загалом. Після кожного круглого столу приймалося рішення, яке дозволяло на крок просунутися вперед. І ми тоді знайшли компроміс, тому що фактично тоді у Верховній Раді вирішували всі проблеми.

І я повинен сказати, що я тоді не ухилився від своєї відповідальності. Я думаю, що так поступив би на моїй позиції кожен. І це була демонстрація великого такого компромісу. І Україна тоді звучала в устах усього світу. Тоді була мода на Україну, яка, на превеликий жаль, швидко минула.

Я повинен сказати, що і ця Верховна Рада також багато зробила для того, щоб цей процес протистояння не вийшов за межі, за якими починається вже абсолютна анархія і війна.

– Але ж серед іншого ми маємо ухвалені руками закони 16 січня, про які я сказав. Це було за кілька днів до початку силового протистояння на вулиці Грушевського у Києві. Депутати мають понести якусь відповідальність? Можливо, навіть не тільки політичну. Ті, хто брав участь в цьому «позитивному» голосуванні…

– Зараз ГПУ розслідує результати діяльності лічильної комісії і тих людей, які проводили тоді засідання Верховної Ради України. Звичайно, порушення норм закону, регламенту було. Про що, я думаю, всі прекрасно знають.

Але, на превеликий жаль, я повинен сказати, що і зараз спостерігається у нас така тенденція, що регламент Верховної Ради не розглядається як закон. І він порушується постійно. Зрозуміло, надалі це має стати, окрім всього іншого, величезним уроком, що не треба переступати ці положення закону.

Разом з тим я повинен сказати, що вийти правовим шляхом із тих подій, які відбулися, трагічним апогеєм яких було 20 лютого, було неможливо. Коли сьогодні стверджують про те, що нелегітимно був усунутий президент України від влади, то я ставлю завжди запитання: а що робити, коли президента в країні немає? Країна кинута напризволяще. Уряду немає.

Тоді, звичайно, прийняли рішення, які можна назвати політико-правовими рішеннями. Але було зроблено все, щоб наблизити до правової площини. Повірте, було дуже непросто зібрати депутатів у сесійній залі 20 лютого. Я це дуже добре пам’ятаю.

– Перші закони були ухвалені, коли ще Віктор Янукович залишався на Банковій. Перші кроки були зроблені.

– Тоді вже я не знаю, де залишався Віктор Федорович. Але перші кроки були доволі непрості, бо не могли зібрати 226 підписів для того, щоб приймати рішення, оскільки електронна система не працювала – не було співробітників. Згодом вони підтягнулися до Верховної Ради, з’явилися інші люди, інші депутати, значна частина з яких просто в цей момент вичікувала, що буде далі.

– Маємо запитання радіослухача.

Слухач: Пане Литвин, скажіть, будь ласка, чому Ви не балотувалися на президента? Чому Ви не висунули свою кандидатуру? Для мене це було неприємно. Я хотіла би, щоб Ви були президентом.
Дуже добре знаю настрої суспільства. Є запит на молоді обличчя. Я свої помилки дуже добре знаю
Вибір зроблений є найбільш оптимальним. Але запобіжники громадського контролю повинні бути

– Я думаю, що всьому є свій час. Я дуже добре знаю настрої суспільства. Є запит на молоді обличчя, запит на тих людей, яким люди могли б повірити. Я свої проблеми, свої помилки дуже добре у цьому плані знаю.

І, повірте, сьогодні люди проголосували за ту людину, в якій вони хотіли побачити мир і спокій. І треба зробити все, можливо, сьогодні всім підставити плече, щоб не наступив величезний момент розчарування.

Чому я на цьому особливо акцентую увагу? Бо коли люди намагаються делегувати свої повноваження, увірити комусь своє життя – це є однією з несучих конструкцій авторитарного режиму. Нам цього допустити абсолютно не можна. Бо цілком очевидно, що потрібно буде рахуватися з настроями суспільства.

Я думаю, що контроль з боку суспільства… Зараз це називають Майданом, я маю на увазі не просто якусь частину території на Хрещатику, це просто настрої і запити людей. І сьогодні на виборчому окрузі, а я постійно наприкінці тижня після сесійних засідань відправляюся на округ, люди вимагають відповідей, люди ставлять дуже складні запитання, які інколи є звинуваченнями, але люди мають на це абсолютне право. Я думаю, що той вибір, який зроблений, на сьогоднішній день є найбільш оптимальним. Але запобіжники суспільно-громадського контролю повинні бути.

– Будемо дивитися правді у вічі, що чимало і Ваших особистих критиків, і критиків будь-яких політиків, скажімо так, минулої епохи (не тільки Віктора Януковича, але й Леоніда Кучми) стверджують, що після перемоги цього Майдану (тут і питання люстрації постає, і інші моменти) ці політики є минулим. Які є підстави у Вас особисто, у Ваших колег (причому, можливо, з інших фракцій, інших політсил – тієї ж Юлії Тимошенко, наприклад) залишатися далі політичною елітою, а не піти вже на «політичну пенсію», якщо гостро поставити питання?

– Я Вам відповім абсолютно відповідально. Зараз уже підходить, підпирає нове покоління людей. Але я вважаю, що висновок, оцінку мають дати люди, з якими ти постійно працював. Будуть вибори – люди дадуть відповідь. Але не хтось прийде і скаже: ти повинен мені поступитися місцем, бо я хочу його зайняти. Треба прийти і переконати людей. Але головне – для цього треба створити всі можливі умови.

А те, що зміни будуть, то я Вам сказав. Згадайте мій прогноз, що якщо будуть дочасні вибори до Верховної Ради України, то десь 20% залишиться нинішнього складу Верховної Ради України.

– Запитання ще одного слухача.

Слухачка: Запитання до Литвина. Чи не мучить його совість, що він підтримував Януковича?
Немає підстав стверджувати, що я підтримував Януковича

– Мене совість постійно мучить за те, що відбувається в країні. Я думаю, що у Вас немає підстав стверджувати, що я підтримував Януковича. Особливо від 2012 року, коли у нас була група депутатів з 10-12 позафракційних депутатів, які займали свою об’єктивну позицію, яка відповідала запитам суспільства, то це був нелегкий період випробувань.

Я завжди живу за принципом, що треба служити своїм людям, насамперед моєму Поліському краю на Житомирщині. Що я і робив. Але, звичайно, хто нічого не робить, той і не помиляється.

– Пане Литвин, що можна зробити, щоб ситуація все ж таки почала стабілізуватися на Донбасі, на Луганщині і на Донеччині? Вашу думка з цього приводу, як голови парламентського комітету з питань оборони…
Це вже не АТО, а військова операція

– На превеликий жаль, Україна не була готова, у тому числі у правовому вимірі, до проведення таких заходів. Тому знайшли лише один можливий механізм, який міститься в законі щодо протидії тероризму і стосується ведення антитерористичних операцій.

Але Ви прекрасно розумієте, що це має бути локальна операція, звільняння якогось об’єкту, підприємства, тощо. Але треба було задіяти війська для виконання охоронних функцій. А це можливо лише тоді, коли вступає в силу відповідна норма закону про боротьбу з тероризмом.

Треба сказати відверто, що це вже не АТО, а по суті справи вже військова операція. І, звичайно, сьогодні, окрім всього іншого, окрім головного, як уберегти життя наших людей, що потрібно переходити на новий режим – на введення конституційного порядку. Є відповідні пропозиції і від комітету, які спрямовані ще до в.о. президента України, і РНБО. У силу специфіки я не буду вдаватися у деталі.

– Надзвичайний стан, на Ваш погляд, запроваджувати?

– Надзвичайний стан дозволить вирішити низку проблем. Є два режими – надзвичайний і воєнний стан.

Але ж Ви прекрасно розумієте, що сьогодні значне або основне навантаження несуть військові. А, за законом і положеннями закону про антитерористичну операцію, вони мають виконувати виключно охоронну функцію. Зараз тут треба задіяти, я вважаю, комплексний підхід. Окрім силового виміру цієї проблеми, треба задіяти розум, гнучкість.

– Йти на переговори з так званими «поміркованими» сепаратистами варто чи ні, на Ваш погляд?

– Питання, на моє глибоке переконання, не в контактах з сепаратистами, а перетягнути (вибачте за цей грубий термін) на свою сторону жителів сходу.
  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG