Львів – Багато українців все більше відвідують цікаві місця в Україні. Відтак внутрішній туризм може бути перспективним і популярним, так як це є у Польщі. Львівщина славиться своїми скелями. Печерний монастир у селі Розгірче, що на Львівщині, малодосліджений, хоча розташований за 30 кілометрів від славного оборонного комплексу – Тустань.
Кілька разів у селі Розгірче, що у Стрийському районі Львівщини, розпитувала у людей, де печерний монастир. Вказівників таки бракує. Серед лісу на пагорбі і розташований печерний монастирський комплекс ХІІ-ХІІІ століть – унікальна сакральна пам’ятка у скелях, що належить до об’єктів Карпатської лінії оборони, як і Тустань.
Печерний монастир вважається великим комплексом, вирубаним у окремій скелі. У кам’яному схилі печери витесані руками монахів на рівні двох ярусів. Нижня велика печера, вочевидь, служила житловим приміщенням, у якому могли розміститись, за оцінками науковців, до 20 ченців. Тут є кілька дверних і віконних отворів, з яких відкривається краса природи. До верхньої частини комплексу – печерної монастирської церкви, що повернута на схід, – ведуть витесані в скелі сходинки, вже добряче витерті. У комплексі було передбачене і місце для поховань монахів. Однак не виявлено трапезної, тобто їдальні ченців.
Дослідники монастирського комплексу припускали, що він не один раз перебудовувався і зазнавав змін, хоча існував ще й у поганські часи. Можливо, віконні отвори у скелях були засклені вітражами.
Малодосліджений монастир у скелях
Неподалік монастиря є дві невеликі скелі, які могли слугувати в’їздом на територію.
Печерний комплекс у Розгірче – малодосліджений. Перед тим як відтворювати наскельну архітектуру слід встановити первісний вигляд скель, наголошує директор Державного історико-культурного заповідника «Тустань» Василь Рожко, який продовжує справу свого батька, відомого дослідника наскельних пам’яток – Михайла Рожка.
«Михайло Рожко відкрив ряд об’єктів дерев’яно-наскельної архітектури, зробив їхні обміри у 70-80-х, а це була колосальна праця, оцінена провідними науковцями. Він займався методикою архітектурної археології, коли об’єкт вивчається зі специфікою архітектури. Але тоді не стояло питання про збереження наскельних комплексів», – каже Василь Рожко.
Тим часом сьогодні збереження наскельних пам’яток є великою проблемою. Печерному монастирю у селі Розгірче навіть не присвоєно охоронного номера, не взято на державний облік. І це при тім, що місце включене у туристичний маршрут. Люди приїжджають, піднімаються на скелю, залишають сміття і навіть написи на давніх каменях монастиря. По суті, за збереження культурної спадщини ніхто не відповідає.
«Ми ініціюватимемо, щоб печерний монастир належав до заповідника, бо як і Тустань є об’єктом скельного комплексу, має до Тустані дотичність. А нині він опинився без жодної опіки, маємо дбати як про пам’ятку охорони. Тому побоююсь за збереження печерного монастиря і потрібно за це взятись, щоб не втратити», – наголосив Василь Рожко.
Село Розгірче моє всі шанси стати привабливою туристичною перлинкою, якою вже є скельна фортеця Тустань. Найголовніше сьогодні зберегти цінну пам’ятку галицького чернецтва.
Кілька разів у селі Розгірче, що у Стрийському районі Львівщини, розпитувала у людей, де печерний монастир. Вказівників таки бракує. Серед лісу на пагорбі і розташований печерний монастирський комплекс ХІІ-ХІІІ століть – унікальна сакральна пам’ятка у скелях, що належить до об’єктів Карпатської лінії оборони, як і Тустань.
Печерний монастир вважається великим комплексом, вирубаним у окремій скелі. У кам’яному схилі печери витесані руками монахів на рівні двох ярусів. Нижня велика печера, вочевидь, служила житловим приміщенням, у якому могли розміститись, за оцінками науковців, до 20 ченців. Тут є кілька дверних і віконних отворів, з яких відкривається краса природи. До верхньої частини комплексу – печерної монастирської церкви, що повернута на схід, – ведуть витесані в скелі сходинки, вже добряче витерті. У комплексі було передбачене і місце для поховань монахів. Однак не виявлено трапезної, тобто їдальні ченців.
Дослідники монастирського комплексу припускали, що він не один раз перебудовувався і зазнавав змін, хоча існував ще й у поганські часи. Можливо, віконні отвори у скелях були засклені вітражами.
Малодосліджений монастир у скелях
Неподалік монастиря є дві невеликі скелі, які могли слугувати в’їздом на територію.
Печерний комплекс у Розгірче – малодосліджений. Перед тим як відтворювати наскельну архітектуру слід встановити первісний вигляд скель, наголошує директор Державного історико-культурного заповідника «Тустань» Василь Рожко, який продовжує справу свого батька, відомого дослідника наскельних пам’яток – Михайла Рожка.
«Михайло Рожко відкрив ряд об’єктів дерев’яно-наскельної архітектури, зробив їхні обміри у 70-80-х, а це була колосальна праця, оцінена провідними науковцями. Він займався методикою архітектурної археології, коли об’єкт вивчається зі специфікою архітектури. Але тоді не стояло питання про збереження наскельних комплексів», – каже Василь Рожко.
Тим часом сьогодні збереження наскельних пам’яток є великою проблемою. Печерному монастирю у селі Розгірче навіть не присвоєно охоронного номера, не взято на державний облік. І це при тім, що місце включене у туристичний маршрут. Люди приїжджають, піднімаються на скелю, залишають сміття і навіть написи на давніх каменях монастиря. По суті, за збереження культурної спадщини ніхто не відповідає.
Ми ініціюватимемо, щоб печерний монастир належав до заповідника, бо як і Тустань є об’єктом скельного комплексу, має до Тустані дотичність. А нині він опинився без жодної опікиВасиль Рожко
Село Розгірче моє всі шанси стати привабливою туристичною перлинкою, якою вже є скельна фортеця Тустань. Найголовніше сьогодні зберегти цінну пам’ятку галицького чернецтва.
