Том Бамфорс
Відслідковувати, хто є хто в хаотичному сепаратистському безладі на Донбасі може бути складним завданням. До Вашої уваги короткий посібник із основними гравцями сепаратистських угруповань на сході України.
Павло Губарєв – «народний губернатор»
Прихильники 31-річного Павла Губарєва в Донецьку «обрали» його на проросійській демонстрації на площі Леніна в центрі міста «народним губернатором» ще на початку березня. Потім вони увірвалися і зайняли будівлю обласної держадміністрації в Донецьку. Хоча їх невдовзі звідти вивели, будівля потім знову перейшла в руки сепаратистів. Губарєв робив заклики до референдуму про статус Донецького регіону. На відміну від сепаратистських сил, які з’явилися в квітні, протестувальники, які «обрали» Губарєва «народним губернатором», були звичайними людьми в цивільному, які не носили зброю відкрито.
6 березня Губарєв був арештований у своєму будинку Службою безпеки України за сепаратизм. Під час його двомісячного утримання під вартою в Києві було зняте відео, на якому офіцер під час судового засідання просить Губарєва зняти з себе «георгіївську стрічку». Губарєв відмовився, назвавши стрічку «священною». Губарєва випустили на початку травня в обмін на захоплених бойовиками співробітників СБУ. Посади «народного губернатора» офіційно не існує в угрупованні «Донецька народна республіка», про створення якої оголосили сепаратисти, поки Губарєв був у в’язниці.
23 травня Губарєв оголосив про створення «Новоросії», «політичного руху», спрямованого на інтеграцію восьми східних і південних областей України до нової держави.
Раніше Губарєв працював рекламним агентом. На одному з відео, яке поширюється на YouTube, він перевдягається в Діда Мороза і розповідає про бізнес, який стоїть за новорічними привітаннями. Припускають, що він також був членом російської ультранаціоналістичної групи «Російська національна єдність» у 1990-х роках.
12 квітня озброєні люди в масках захопили будівлі міліції, СБУ та міськради у Слов’янську. Відтоді 49-річний В’ячеслав Пономарьов є їхнім публічним обличчям. Він називає себе «народним мером» Слов’янська, промислового міста на півночі Донецької області, яке стало оплотом сепаратистів і головною мішенню антитерористичних операцій (АТО) української влади.
Ветеран ВМФ СРСР Пономарьов зовсім нещодавно працював начальником мильного заводу. Людей Пономарьова звинуватили у низці викрадень людей у Слов’янську. Серед викрадених були американський журналіст Саймон Островський, українські журналісти, члени місії військових інспекторів ОБСЄ, яких запросила київська влада. Ім’я Пономарьова додали до чорного списку Євросоюзу.
33-річний Денис Пушилін, який народився в сусідній Макіївці і проживає у Донецьку, заявив про себе трохи раніше Пономарьова. Він став заступником «народного губернатора» на початку квітня і фактично замінив Губарєва, коли того заарештували. Коли «Донецьку народну республіку» проголосили 7 квітня, Пушилін став одним з її лідерів. 15 травня він був призначений «головою Верховної ради» угруповання «ДНР», що фактично зробило його «головою держави».
Ходили чутки про розкол між сепаратистами у Слов’янську і Донецьку. Пушилін служив в українській армії на початку 2000-х. Після завершення військової служби, він працював у різних місцях, у тому числі він був круп’є у казино і проштовхував фінансові послуги «МММ». Його ім’я занесене у чорний список ЄС.
41-річний Олександр Бородай став одним із ключових гравців сепаратистської еліти.
Громадянин Росії Бородай жив у Москві до початку заворушень в Україні. Його назвали «прем’єр-міністром» після того, як «ДНР» ухвалила «проект конституції» 15 травня. Він публічно вступив до лав сепаратистів лише кілька тижнів тому, але відтоді став одним з їхніх найпомітніших фігур.
У можливій спробі закріпити свою владу, він нещодавно закликав сепаратистів припинити грабування. За його наказом у будівлі Донецької ОДА, яка служила штаб-квартирою для «Донецької народної республіки», провели обшук, а пізніше добре організовані бойовики батальйону «Восток», очистили будівлю.
За повідомленнями, Бородай захищав російський Білий дім у 1993 році, коли прихильники твердої політики забарикадувалися там після того, як Борис Єльцин розпустив Верховну Раду Росії. Вважається, що Бородай має близькі відносини із російським націоналістом Олександром Прохановим. У 1990-х Бородай працював редактором ультранаціоналістичної газети Проханова «Завтра». Бородай, як повідомляється, є старим другом Ігоря Гіркіна, так званого «міністра оборони» «ДНР». Бородай розповів американській газеті New York Times, що він був у промосковському відколотому регіоні Молдови, Придністров’ї, разом із Гіркіним «захищати права росіян».
Олександр Можаєв, також відомий як «Бабай» – бородатий бойовик
Олександр Можаєв, якого знають під прізвиськом «Бабай», є бородатий боєць-козак із півдня Росії, котрого також вважали (швидше за все, помилково) офіцером розвідки ГРУ, який служив у Південній Осетії під час конфлікту у 2008 році. Фотографії, в яких порівнювали двох військових, набули поширення в інтернеті. Але схожість двох чоловіків була лише у бороді та військовій формі. Можаєв розповів американському журналу Time, що він був у бігах від сфабрикованих звинувачень у нападі з ножем на людину в Росії. Він був у Криму до початку заворушень на сході України.
Ігор Гіркін (Стрєлков), також відомий як «Стрілок» – «міністр оборони» «ДНР»
Ігор Гіркін (Стрєлков), більш відомий під своїм псевдонімом «Стрілок», є громадянином Росії, як і Бородай, прописаний у Москві. Він відповідає за військові операції у Слов’янську, де Пономарьов є «народним мером». 16 травня він став «міністром оборони» угруповання «ДНР». За даними російських ЗМІ, він є полковником і служив під час конфліктів у Придністров’ї, Боснії і Герцеговині та у Чечні. Він також писав для ультранаціоналістичної газети «Завтра». На сайті газети можна знайти 15 статей, написаних «Ігорем Стрєлковим».
СБУ стверджувала, що він начебто є таємним офіцером ГРУ Росії та мізками операції на сході. Він залишався в тіні повстання, допоки не дав відеоінтерв’ю російській газеті «Комсомольская правда». Гіркін сказав, що його напіввійськова частина сформувалася ще в Криму, і складається на дві третини з українців. Він, ймовірно, є однією з найпотужніших фігур серед сепаратистів у Східній Україні.
Велика частина його минулого невідома. Однак, фотографії Гіркіна, на яких він одягнений у костюм гладіатора та інші військові костюми, напевно, показують, що відтворювання історичних битв є його хобі. Гіркін також є у чорному списку ЄС.
Перехоплена розмова Ігора Гіркіна і члена російської делегації Володимира Лукіна
Валерій Болотов – лідер «Луганської народної республіки»
44-річний Валерій Болотов є самозваним «народним губернатором» Луганської області. Він є головою «Спілки ветеранів ПДВ» Луганської області. Народжений у місті Стаханові на Луганщині. Болотов служив у лавах Радянської армії наприкінці 1980-х років і був направлений до Нагірно-Карабахського регіону Азербайджану в 1989-90-х роках, коли почалися бойові дії між етнічними вірменами та азербайджанцями. Через кілька днів після 11 травня, коли сепаратисти провели так званий «референдум» про незалежність, на життя Болотова, за повідомленнями, був скоєний замах. Він є в чорному списку ЄС.
