Київ – Українці були серед перших жертв Другої світової війни, яку розв’язала нацистська Німеччина за згоди і підтримки Радянського союзу. Українці разом з поляками першими прийняли бій. В результаті війни загинуло близько 6 мільйонів людей, що жили в передвоєнній Україні. З них півтора мільйони були євреї. За задумом Гітлера, всі 30 мільйонів українців, які жили в Радянському Союзі, мали загинути з голоду, звільнивши для Третього рейху «життєвий простір» на врожайних українських землях. Українці, які ще оговтувалися після геноцидного Голодомору, опинилися між молотом і ковадлом.
Найбільше постраждало цивільне населення України, але змагаючись відразу з двома найсмертоноснішими режимами в історії, українці не лише вижили, але і створили власну державу. За її існування зараз триває боротьба. Так, на думку українських істориків мала б виглядати історія, яка привела на святкування річниці висадки союзників у Нормандії президента України Петра Порошенка.
Радянські солдати, загиблі у роки Другої світової війни, лежать у безіменних могилах під червоними зірками. На могилах вояків союзницьких військ, які загинули при звільнення Європи від нацизму, напис – «Ім’я відоме Богові». На могилах радянських воїнів в Європі досі написи, які співпадають з датами Великої вітчизняної війни – 1941–1945. На могилах американців, британців, французів вказані дати Другої світової війни – 1939–1945. Україна, яка вступила однією з перших саме у Другу світову війну 1 вересня 1939 року, досі сприймає її у контексті радянської Великої вітчизняної війни.
Здається, європейська спільнота збагнула, що Україна – одна зі сторін антигітлерівської коаліції, тому лідери ЄС і запросили нового президента країни Петра Порошенка взяти участь в урочистостях з нагоди 70-ї річниці висадки союзницького десанту у Нормандії (Франція). Українці поставились до цього схвально, відповідаючи на запитання Радіо Свобода з приводу цієї події 6 червня.
«Наш президент повинен брати участь в акціях, присвячених пам’яті наших пращурів. Бо війна – це спільна, європейська історія», – вважає киянка Ірина.
«Європейці, на жаль, мало чого розуміють і зараз російська пропаганда дуже така... Я взагалі багато спілкуюся з європейцями – багато з них мають точку зору російську. Це тому, що у нас немає вдалої української пропаганди», – переконаний Євген із Нікополя.
«Я думаю, що це народ України у роки Другої світової війни, і тепер – на Майдані – український народ заслужив на те, що президент Порошенко запрошений на урочистості в Нормандію», – зазначив Юрій, мещканець міста Бровари, що на Київщині.
Радянська історіографія повинна бути ліквідована – науковці
Українські ж науковці констатують: багато українців Другу світову війну досі сприймають під призмою ще радянського пропагандистського міфу про Велику вітчизняну війну. Відтак, для них Україна вступила у війну 22 червня 1941 року, тобто з початком Великої вітчизняної – при тому, що мешканці Західної України на той час уже вели боротьбу проти нацистів, зазначив директор українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
«Очевидно, це ми маємо результат планомірної серйозної роботи, яку проводила радянська пропаганда, формуючи такі міфи, які донині залишаються у суспільній свідомості. В українській історіографії ми здебільшого вже оперуємо терміном Друга світова війна, ми робимо чимало для розуміння ролі українців у період Другої світової війни. Але, на жаль, ми досі маємо прірву між професійною історіографією і суспільним уявленням про ті події. І через це надзвичайно потрібні науково-популярні публікації, науково-популярні документальні фільми і художні стрічки, які мають можливість сформувати уявлення про Другову світову війну. Це треба для того, щоб сучасні українці бачили, якою вона була, у повному кольорі», – пояснив В’ятрович у розмові з Радіо Свобода.
До того ж, зазначив В’ятрович, українці поклали мільйони життів на вівтар перемоги. У Національній книзі пам’яті, яку фактично знищено у період президентства Януковича, зібрані унікальні дані щодо кількості життів, які Україна поклала на вівтар перемоги у Другій Світовій війні. Це 5 мільйонів загиблих у боях, із біографіями, плюс ще мільйон бійців, про яких відомі лише імена і прізвища. Загальні ж втрати, за підрахунками фахівців, – приблизно 10 мільйонів життів.
Логічно з будь-якого погляду – історичного, політичного, морального – коли ідеться про героїв і жертв, вести мову про Другу світову війну. Адже українці почали воювати на світанку 1 вересня 1939 року, вони воювали у складі військ Польщі, США, Канади тощо. Ця війна для українців тривала до 2 вересня 1945 року, до капітуляції Німеччини, зазначив у розмові з Радіо Свобода публіцист, дослідник історії України Сергій Грабовський.
«Говорити треба саме про Другу світову війну, а у нас говорять про Велику вітчизняну! І вивчають її, завдяки зусиллям не тільки екс-міністра освіти Дмитра Табачника, а і всіх останніх міністрів освіти, починаючи з соціаліста Ніколаєнка. Відтак, європейське розуміння війни – це розуміння її як світової, а своєї національної війни, національної трагедії – як її частини. У радянському розумінні, яке досі панує в Україні, на жаль – це осібна війна двох тоталітаризмів», – зауважує Грабовський.
На його думку, науковці, керівництво Міністерства освіти мають розробити нову, сумісну з європейською, концепцію подачі проблематики Другої світової війни у середній і вищій школі держави.
Освітянин Олександр Войтенко, який є учасником кількох міжнародних навчальних програм, пропонує розглядати проблему вивчення і викладання подій 1939–1945 років через проблему збереження національної пам’яті. Для цього замало звичайних, формальних уроків у школах або лекцій у вишах – молодь має брати участь у заходах, присвячених пам’яті героїв і жертв війни, як це прийнято в Європі, вважає фахівець.
«Мої голландські колеги переконані, що кожного року 4 травня (День визволення Нідерландів від нацистів) їхні учні так чи інакше будуть присутні на різноманітних заходах, що відбуваються по всій країні. У цей день по всім Нідерландам вивішують національні прапори. І оця традиція згадування про минуле працює, з моєї точки зору, сильніше, ніж шкільний формальний курс історії. І тут серйозну роль для збереження пам’яті і розуміння минулого відіграє саме неформальна освіта».
Що стосується формальної освіти, то Войтенко радить педагогічній науці запозичити досвід Німеччини і Польщі, де історію Другої світової війни вивчають з подій, які стосуються приходу до влади нацистів і укладення пакту Ріббентропа-Молотова.
На порядку денному – формування української історії
Публіцист, історик Олександр Палій вважає за необхідне відмовитись не лише від радянської історіографії, але і від радянської ідеології у науці.
«Абсолютно зрозуміло, що не час «бавитись» у термінологію. Абсолютно зрозуміло, що ми говоримо про Другу світову, а не Велику вітчизняну війну, і що Радянський Союз був партнером нацистської Німеччини. Звичайно, нам треба говорити про Другу світову війну, але вона усередині себе мала багато інших конфліктів. Це і радянсько-фінська, і Велика вітчизняна війна. Як її вивчати? На мій погляд, Другу світову війну треба гуманізувати, тобто – наблизити теоретичні знання до історій звичайних людей. Попросити ветеранів, щоб вони розповіли, спогадами поділились перед камерами», – додав експерт.
На його думку, «оживлення» статистики, фактів, цифр людських втрат дозволить українцям побачити Другу світову війну не як розрекламовану радянською пропагандою й історичною наукою великою перемогою, а як тривалу, криваву, драматичну боротьбу народів світу проти нацизму. Це тим більш актуально, що у Криму і на Сході України з боку російських агресорів є чимало прихильників нацистської ідеології, і поводять себе ці люди відповідним чином, зазначив Палій.
Не менш важливо – встановити історичну справедливість стосовно учасників українських національно-визвольних змагань, адже у роки Другої світової війни повстанський рух в Україні проторував «третій шлях», наголошує Сергій Грабовський.
«Роль цього руху – трагічна й унікальна. В Україні держава буда знищена ще у 1920 році під натиском більшовиків, тож такий рух було організувати складно, але він був. Між Сталіним і Гітлером був зроблений третій вибір і накреслений третій шлях . Під час війни, у найлютіші моменти, він впевнено взяв курс на демократичні цінності», – вважає Грабовський.
На його думку, нарешті і європейська спільнота вшанувала українців, які під прапорами різних держав боролися з нацизмом у роки Другої світової війни. Свідчення цього – участь Петра Порошенка у святкуванні 70-ї річниці висадки союзницького десанту в Нормандії (Франція), разом з іншими главами держав, які брали участь у Другій світовій війні.
Найбільше постраждало цивільне населення України, але змагаючись відразу з двома найсмертоноснішими режимами в історії, українці не лише вижили, але і створили власну державу. За її існування зараз триває боротьба. Так, на думку українських істориків мала б виглядати історія, яка привела на святкування річниці висадки союзників у Нормандії президента України Петра Порошенка.
Радянські солдати, загиблі у роки Другої світової війни, лежать у безіменних могилах під червоними зірками. На могилах вояків союзницьких військ, які загинули при звільнення Європи від нацизму, напис – «Ім’я відоме Богові». На могилах радянських воїнів в Європі досі написи, які співпадають з датами Великої вітчизняної війни – 1941–1945. На могилах американців, британців, французів вказані дати Другої світової війни – 1939–1945. Україна, яка вступила однією з перших саме у Другу світову війну 1 вересня 1939 року, досі сприймає її у контексті радянської Великої вітчизняної війни.
Здається, європейська спільнота збагнула, що Україна – одна зі сторін антигітлерівської коаліції, тому лідери ЄС і запросили нового президента країни Петра Порошенка взяти участь в урочистостях з нагоди 70-ї річниці висадки союзницького десанту у Нормандії (Франція). Українці поставились до цього схвально, відповідаючи на запитання Радіо Свобода з приводу цієї події 6 червня.
«Наш президент повинен брати участь в акціях, присвячених пам’яті наших пращурів. Бо війна – це спільна, європейська історія», – вважає киянка Ірина.
«Європейці, на жаль, мало чого розуміють і зараз російська пропаганда дуже така... Я взагалі багато спілкуюся з європейцями – багато з них мають точку зору російську. Це тому, що у нас немає вдалої української пропаганди», – переконаний Євген із Нікополя.
«Я думаю, що це народ України у роки Другої світової війни, і тепер – на Майдані – український народ заслужив на те, що президент Порошенко запрошений на урочистості в Нормандію», – зазначив Юрій, мещканець міста Бровари, що на Київщині.
Радянська історіографія повинна бути ліквідована – науковці
Українські ж науковці констатують: багато українців Другу світову війну досі сприймають під призмою ще радянського пропагандистського міфу про Велику вітчизняну війну. Відтак, для них Україна вступила у війну 22 червня 1941 року, тобто з початком Великої вітчизняної – при тому, що мешканці Західної України на той час уже вели боротьбу проти нацистів, зазначив директор українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Ми маємо результат планомірної серйозної роботи, яку проводила радянська пропаганда, формуючи міфи, які донині залишаються у суспільній свідомостіВолодимир В’ятрович
«Очевидно, це ми маємо результат планомірної серйозної роботи, яку проводила радянська пропаганда, формуючи такі міфи, які донині залишаються у суспільній свідомості. В українській історіографії ми здебільшого вже оперуємо терміном Друга світова війна, ми робимо чимало для розуміння ролі українців у період Другої світової війни. Але, на жаль, ми досі маємо прірву між професійною історіографією і суспільним уявленням про ті події. І через це надзвичайно потрібні науково-популярні публікації, науково-популярні документальні фільми і художні стрічки, які мають можливість сформувати уявлення про Другову світову війну. Це треба для того, щоб сучасні українці бачили, якою вона була, у повному кольорі», – пояснив В’ятрович у розмові з Радіо Свобода.
До того ж, зазначив В’ятрович, українці поклали мільйони життів на вівтар перемоги. У Національній книзі пам’яті, яку фактично знищено у період президентства Януковича, зібрані унікальні дані щодо кількості життів, які Україна поклала на вівтар перемоги у Другій Світовій війні. Це 5 мільйонів загиблих у боях, із біографіями, плюс ще мільйон бійців, про яких відомі лише імена і прізвища. Загальні ж втрати, за підрахунками фахівців, – приблизно 10 мільйонів життів.
Логічно з будь-якого погляду – історичного, політичного, морального – коли ідеться про героїв і жертв, вести мову про Другу світову війну. Адже українці почали воювати на світанку 1 вересня 1939 року, вони воювали у складі військ Польщі, США, Канади тощо. Ця війна для українців тривала до 2 вересня 1945 року, до капітуляції Німеччини, зазначив у розмові з Радіо Свобода публіцист, дослідник історії України Сергій Грабовський.
У радянському розумінні, яке досі панує в Україні, на жаль – це осібна війна двох тоталітаризмівСергій Грабовський
«Говорити треба саме про Другу світову війну, а у нас говорять про Велику вітчизняну! І вивчають її, завдяки зусиллям не тільки екс-міністра освіти Дмитра Табачника, а і всіх останніх міністрів освіти, починаючи з соціаліста Ніколаєнка. Відтак, європейське розуміння війни – це розуміння її як світової, а своєї національної війни, національної трагедії – як її частини. У радянському розумінні, яке досі панує в Україні, на жаль – це осібна війна двох тоталітаризмів», – зауважує Грабовський.
На його думку, науковці, керівництво Міністерства освіти мають розробити нову, сумісну з європейською, концепцію подачі проблематики Другої світової війни у середній і вищій школі держави.
Освітянин Олександр Войтенко, який є учасником кількох міжнародних навчальних програм, пропонує розглядати проблему вивчення і викладання подій 1939–1945 років через проблему збереження національної пам’яті. Для цього замало звичайних, формальних уроків у школах або лекцій у вишах – молодь має брати участь у заходах, присвячених пам’яті героїв і жертв війни, як це прийнято в Європі, вважає фахівець.
Традиція згадування про минуле працює сильніше, ніж шкільний формальний курс історіїОлександр Войтенко
«Мої голландські колеги переконані, що кожного року 4 травня (День визволення Нідерландів від нацистів) їхні учні так чи інакше будуть присутні на різноманітних заходах, що відбуваються по всій країні. У цей день по всім Нідерландам вивішують національні прапори. І оця традиція згадування про минуле працює, з моєї точки зору, сильніше, ніж шкільний формальний курс історії. І тут серйозну роль для збереження пам’яті і розуміння минулого відіграє саме неформальна освіта».
Що стосується формальної освіти, то Войтенко радить педагогічній науці запозичити досвід Німеччини і Польщі, де історію Другої світової війни вивчають з подій, які стосуються приходу до влади нацистів і укладення пакту Ріббентропа-Молотова.
На порядку денному – формування української історії
Публіцист, історик Олександр Палій вважає за необхідне відмовитись не лише від радянської історіографії, але і від радянської ідеології у науці.
Ми говоримо про Другу світову, а не Велику вітчизняну війну, і що Радянський Союз був партнером нацистської НімеччиниОлександр Палій
«Абсолютно зрозуміло, що не час «бавитись» у термінологію. Абсолютно зрозуміло, що ми говоримо про Другу світову, а не Велику вітчизняну війну, і що Радянський Союз був партнером нацистської Німеччини. Звичайно, нам треба говорити про Другу світову війну, але вона усередині себе мала багато інших конфліктів. Це і радянсько-фінська, і Велика вітчизняна війна. Як її вивчати? На мій погляд, Другу світову війну треба гуманізувати, тобто – наблизити теоретичні знання до історій звичайних людей. Попросити ветеранів, щоб вони розповіли, спогадами поділились перед камерами», – додав експерт.
На його думку, «оживлення» статистики, фактів, цифр людських втрат дозволить українцям побачити Другу світову війну не як розрекламовану радянською пропагандою й історичною наукою великою перемогою, а як тривалу, криваву, драматичну боротьбу народів світу проти нацизму. Це тим більш актуально, що у Криму і на Сході України з боку російських агресорів є чимало прихильників нацистської ідеології, і поводять себе ці люди відповідним чином, зазначив Палій.
Не менш важливо – встановити історичну справедливість стосовно учасників українських національно-визвольних змагань, адже у роки Другої світової війни повстанський рух в Україні проторував «третій шлях», наголошує Сергій Грабовський.
«Роль цього руху – трагічна й унікальна. В Україні держава буда знищена ще у 1920 році під натиском більшовиків, тож такий рух було організувати складно, але він був. Між Сталіним і Гітлером був зроблений третій вибір і накреслений третій шлях . Під час війни, у найлютіші моменти, він впевнено взяв курс на демократичні цінності», – вважає Грабовський.
На його думку, нарешті і європейська спільнота вшанувала українців, які під прапорами різних держав боролися з нацизмом у роки Другої світової війни. Свідчення цього – участь Петра Порошенка у святкуванні 70-ї річниці висадки союзницького десанту в Нормандії (Франція), разом з іншими главами держав, які брали участь у Другій світовій війні.
