Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 22:29
Інавгураційна промова Петра Порошенка була імпульсивною і предметною. На відміну від звичних церемоніальних промов, у цій було мінімум тривіальностей і штампів, переконує дописувач «Лівого берега». Однак, він вважає, що новий президент, помістив себе у доволі тісний трикутник обставин. Зважаючи на чимало озвучених цілком конкретних завдань, президенту буде складно гарантувати виконання обіцяного, з огляду бодай на повноваження, що відведені йому нинішньою редакцією Конституції. До того ж він заявив, що не чіпатиме Конституцію в частині своїх повноважень. Але тоді Порошенків план неможливо виконати без злагодженої роботи з парламентською коаліцією та урядом. А виконання обіцяного далеко не завжди залежатиме від його доброї волі. Особливо, якщо працювати доведеться з нинішнім депутатським корпусом Ради.

У дописувача «Лівого берега» після інавгураційної промови склалося враження, що Порошенко не поспішатиме з дочасними парламентськими виборами, а відтак буде змушений впроваджувати обіцяне з вайлуватими і морально розібраними парламентарями. Висновок простий – щоб не впасти від виснаження у замкненому трикутнику обставин, Петро Порошенко повинен буде або домогтися від нинішнього парламенту конституційного розширення своїх повноважень, або ж має якнайшвидше провести дочасні парламентські вибори, щоб не встигнувши розгубити свою популярність, створити сутнісно іншу лояльну парламентську коаліцію та уряд. Є третій сценарій – не виконати проголошене в інавгураційні промові й політично злягти під уламками розчарувань українців і західних партнерів. Заголовок статті «Трикутник для Порошенка».

Путін має намір залишитися в пам’яті нащадків «збирачем земель руських». Однак зостанеться, швидше за все, «Горбачовим номер два». Горбачов розвалив Радянський Союз, а Путін планомірно й упевнено веде до розпаду Російської Федерації. Принаймні, так вважають демократи його країни. Інтерв’ю з ними пропонує http://tyzhden.ua у статті «Руйнівник Путін».

Мету Володимира Путіна в Україні можна розмежувати на стратегічну і тактичну. Перша є наслідком загального курсу Росії на зміну балансу сил у світі. Друга обумовлена конкретною ситуацією, в якій опинився Кремль після початку агресії в Україні, констатує http://focus.ua. Стратегічно Путін в Україні вирішує наступний комплекс завдань: геополітичні, геоекономічні, ідеологічні. Спроба кинути виклик США як очевидному світовому гегемону в галузі політики і економіки, а також бажання безроздільно закріпити територію колишнього СРСР як ексклюзивної зони впливу обумовлюють геополітичні кроки Путіна. Однак, на думку автора статті, вирішення всіх цих завдань Росією в даний час проводиться одночасно, що ускладнює Кремлю можливість чітко зосередитися на одній-двох з них. Але це ускладнює і дії української сторони, яка виявилася заручницею великих геополітичних ігор. Тому новій українській владі треба вибрати ієрархію пріоритетів, вибудувати систему гнучкого реагування на загрози – ось завдання для нової влади в країні. Для початку потрібно максимально ускладнити Путіну рішення тактичних завдань, що цілком можливо силами українських спецслужб, Збройних сил і політиків. Що стосується завдань стратегічного порядку, то тут Україні важливо максимально чітко визначитися із зовнішнім курсом, і, знову-таки, показати можливість вирішити тактичні проблеми військово-політичного характеру. Тоді її закріплення в орбіті західного впливу буде справою зрозумілої, хоч і тривалої, перспективи. Що поставить Росію в ситуацію, коли і наступ, і відступ з українських позицій приведуть до ослаблення і навіть краху режиму Путіна. Заголовок статті – «Неминучий цугцванг».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG