Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 22:49

Путін боїться активно втрутитися у події на Донбасі?


Президент Російської Федерації Володимир Путін провів зустріч у державній резиденції Ново-Огарьово, 11 червня 2014 року

Президент Російської Федерації Володимир Путін провів зустріч у державній резиденції Ново-Огарьово, 11 червня 2014 року

Володимир Кара-Мурза

У середу в Москві на Суворовській площі пройшов мітинг на підтримку так званих Донецької і Луганської «народних республік» – угруповань, які в Україні на офіційному рівні визнано терористичними організаціями. А на Московському книжковому фестивалі на відкритому майданчику товариства «Меморіал» виступили прихильники Майдану. В’ячеслав Ігрунов, політик і голова Громадської ради українсько-російського співробітництва, та Олена Риковцева, оглядач Радіо Свобода, намагаються відповісти на запитання, чому обидві протиборчі сили в Україні шукають підтримку в Росії.

Ігрунов: Причини абсолютно різні. Якщо «повстанці» на Донбасі шукають підтримки, то це абсолютно зрозуміло – їм протистоїть цілком легітимна держава зі всією військовою міццю. Самостійно встояти проти цього важко. Якщо ми згадаємо інші подібного роду конфлікти, припустімо, в сусідньому Придністров’ї чи на Кавказі, всюди невизнані республіки відстоювали свою де-факто незалежність за допомогою або добровольців, або за допомогою Росії. Тому цілком очевидно, що штовхає людей Донбасу.

Що ж до України, як би там не було, Україна, київська влада досі не відчуває себе такою, що відбулася. Тут є таке відчуття меншої значущості. Москва, як і раніше, залишається старшим братом, як би її не лаяли, як би її не любили, десь всередині, в хребті, відчуття, що без Москви нічого вирішити не можна, залишається.

– А у кого залишається відчуття, що без Москви нічого не можна вирішити? Це про кого мова – про народ, про політиків?

Ігрунов: Таке є і у київських політиків, з якими я розмовляв. Таке є і у багатьох простих громадян. Все одно як би рішення ухвалюються в Москві. Це досить поширена точка зору. Навіть коли звертаються по допомогу на Захід, що ми із західними партнерами все вирішимо, то це те ж саме, тільки Захід може протистояти Росії. Росія все одно в цьому розкладі присутня як важлива діюча сила.

– Олено, які враження на Вас справив мітинг на Суворовській площі?

Риковцева: Це якраз до питання про Росію і про її позицію у всьому цьому. Мене дуже здивував цей мітинг. Я не очікувала нічого подібного. Цей мітинг проводився ніби під егідою Москви, під егідою столичного уряду, під егідою такого сильного, на мою думку, політика, який уже начебто б не займається політикою, Сергія Собяніна. Тим не менш, офіційних осіб не було. Відчуття, що це московський мітинг, не було. Я намагалася зрозуміти, які організації його проводять. Я запитувала якихось людей – хто ви, звідки ви? Вони мені дуже туманно говорили, що це об’єднані патріотичні сили, це сили «Євразії», це комуністи, це хтось ще, але ніякої конкретики не було.

І вже тим більше не було ніякої держави, ніякої російської держави на цьому мітингу не було, якщо не вважати такою державою Володимира Вольфовича Жириновського, який представляв усю російську політику.

Нічого дивного немає в тому, що він там був, але дивно те, що там не було нікого, крім нього. Ось це для мене було справжнім відкриттям. Ні Москви, ні інших депутатів не було, тільки Жириновський, який досить формально відрапортував на цьому мітингу. Він спочатку давав інтерв’ю, він був бадьорий, вийшов на сцену. Але він не заходився в якихось своїх звичайних істериках, не кричав, не рвав на собі сорочку, не звинувачував нікого у вбивствах Бог знає, кого. Він досить спокійно сказав, що потрібно підтримати Донбас і втік. Він негайно покинув цей мітинг. Я зафіксувала, як він сідав у машину зі своїми помічниками. Він не став чекати ні хвилини навіть із ввічливості до інших виступів.
Виступав єдиний офіційний представник неофіційного Донецька Денис Пушилін. Вшанували вони хвилиною поваги Ігоря Стрєлкова, прокричали «Слава Стрєлкову!»

Слідом за ним виступав єдиний офіційний представник неофіційного Донецька Денис Пушилін. Він виступав уже без Жириновського. Вшанували вони хвилиною поваги Ігоря Стрєлкова, прокричали «Слава Стрєлкову!». Ви приблизно уявляєте, які асоціації викликає цей клич. Вони сказали, що Стрєлков – це єдиний, хто зараз бореться проти всієї української армії. Такий у нього зараз образ – справжнього героя, який один проти всіх. Але потім буквально прискакав у спортивному костюмі Костянтин Долгов. Це харківський активіст, якого я бачу на всіх ток-шоу російських каналів. Щось ще він сказав – те ж саме, що говорить завжди. Здається, це і все.
Було дуже багато прапорів. Для телевізійної картинки, може, буде досить ефектно. Але, на мій погляд, було зовсім небагато народу

Більше російська політика не була представлена. Я вже не кажу про те, що мене здивувала кількість народу. Так, було дуже багато прапорів. Для телевізійної картинки, може, буде досить ефектно. Вони зуміють створити таку щільну групу людей, що стоять з прапорами. Але, на мій погляд, було зовсім небагато народу. Просто щільно і дуже багато прапорів. Крім того, вони зовсім не чули те, що говорилося зі сцени. Я слухала сцену тільки тому, що стояла зовсім поруч, фотографувала Жириновського, Пушиліна. Ще був Дугін, але не вважати ж це російською офіційною політикою. Я стояла поруч і чула, що вони кричать. Дугін кричав, що Путін повинен застосувати силу. Але трохи подалі люди вже нічого не чули, а самі для себе вигукували якісь гасла.

Але досить активно йшов збір коштів. Ходили дівчата з пластиковими коробочками. Треба віддати належне, для повної об’єктивності, що всі, хто прийшов, прийшли, звичайно, від душі. Ці 500-600 осіб прийшли за покликом серця, душі, і зрозуміло, що вони вносили свій грошовий внесок у всю цю історію і кидали по 1000 рублів. Я бачила там і 5000-ну купюру в цьому ящичку, але в основному там були тисячні купюри. Це велика сума, я вважаю, для благодійного внеску. Крім того, вони купували футболки з написом «Росія за Донбас» за 500 рублів. Люди, які прийшли, жваво і активно вносили свій внесок у цю справу, але їх було мало. А політиків не було зовсім.

– Чи може Кремль скористатися закликом «Росія, допоможи» і ввести війська, згідно з вердиктом Ради Федерації?
Путін мовчить. Російська влада мовчить. Це говорить про те, що вона якимось вже дуже сильним чином мотивована на неучасть у конфлікті

Ігрунов: Ні, я думаю, це навряд чи можливо. По-перше, ми бачимо, як демонстративно держава відсторонилася від підтримки мітингу. Це громадянське суспільство протестує. Це не політика держави. Ми можемо спостерігати політику Путіна. Адже спочатку біля кордонів України проходили досить масштабні навчання, а потім війська були відведені, але не просто були відведені війська. Подивіться, зі світової арени Росія начебто зникла. На Донбасі гинуть люди, йде артилерійський обстріл міст. Для політика, який хотів би в це втрутитися, це величезний простір для заяв, для дій в ООН, в ОБСЄ, на різних форумах. Путін мовчить. Російська влада мовчить. Це говорить про те, що вона якимось уже дуже сильним чином мотивована на неучасть у конфлікті, на те, щоб усі звинувачення на її адресу звучали як можна тихіше.

Уривок з передачі Володимира Кара-Мурзи «Грани времени»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG