Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 14:14

Михайло Поживанов

Третя сесія Київради загалом була передбачуваною: при розподілі постійних комісій опозиції дісталися ті, які не дають реальних важелів впливу; посада секретаря Київради оминула її також, відійшовши більшості. Іншими словами, коаліція (представлена, головним чином, фракцією УДАР) ще більше укріпила свої позиції, а меншість лишилась все такою ж упослідженою.

У майбутньому подібна несправедливість ще дасться взнаки. Навряд чи можновладці зумисно планували перетворити Київраду на ще одну «гарячу точку» на мапі міста, проте вони volens-nolens заклали вибухівку під найближчі півтора року. Протистояння між майбутньою київрадівською більшістю та меншістю, почавшись ще на виборчих дільницях, особливо загострилось при визначенні кількісного складу та керівництва комісій.

Влада наша, то й комісії наші

Якщо провести паралель між комісіями Київради та комітетами Верховної Ради, то останні знаходяться у більш виграшному становищі: їх ділять згідно регламенту, котрий захищає інтереси опозиції принаймні де-юре. Звісно, закон спрацьовує не завжди, тож й під куполом Верховної Ради доходить до бійок в буквальному та фігуральному сенсі слова. Але бодай на папері належність опозиції низки комітетів парламенту закріплена.

Мова про бюджетний, регламентний, антикорупційний комітети, а також комітет зі свободи слова, правосуддя, національних меншин, соцполітики, економічної політики та охорони здоров’я. Посилаючись на прецедент, створений у парламенті, а також на світову практику, опозиціонери Київради розраховували на головування в аналогах вище зазначених комітетів.

Проте їхні опоненти – депутати від УДАРу – щоразу висували контраргумент, котрий особисто їм здається неспростовним. Оскільки більшість киян проголосувала на виборах до Київради за УДАР, йому й належить нести відповідальність за владу в місті і в Київраді зокрема. Йдучи за такою логікою, опозицію загалом слід втопити у Дніпрі (даруйте за брутальність жарту), аби не плуталася під ногами та не заважала.

Не подіяв на ударівців й заклик обмежити апетити бодай з огляду на те, що мер міста обраний від цієї партії, і голова КМДА (якщо тільки ним стане Кличко), також представлятиме саме її, і майже 2/3 мандатів у Київраді теж належать ударівцям. Засилля однієї політсили в органах влади виглядає не комільфо та дуже дисгармонує з трендом оновлення влади, а проте принцип «переможців не судять», як бачимо, не втратив своєї актуальності.

Іронія долі полягає в тому, що колись УДАР (котрий у Київраді попереднього скликання називався Блоком Кличка) мав нагоду відчути на собі увесь дискомфорт від перебування в опозиції до більшості Черновецького. Але тодішнє перманентне приниження, позбавлення голосу, відверте хамство, якому «кличкістам» нічого було протиставити в силу їхньої політичної слабкості, не навчило сьогоднішніх чемпіонів більш толерантного ставлення до тих, що програли.

Останні, щоправда, боролися до кінця. Запеклі суперечки тривали до 11-ї вечора дня, що передував сесії. Але 19 червня, коли депутати зібралися на засідання міськради, було оголошено про досягнення так званого компромісу, котрий ані найменшою мірою не задовольнив опозицію. Згідно з ним, місця та керівні посади в комісіях між більшістю та меншістю розподілили в співвідношенні 65 до 35 – такому ж, як і співвідношення сил в самій Київраді, а це 10 із 15 комісій.

Який УДАР!

Комісії ці вийшли неспівставними й за кількісним складом. По 15-20 депутатів увійшли до більш «хлібних» представництв – з питань землі, майна та бюджету. Й лише по троє – до складу комісій з питань культури, науки та боротьби з корупцією. Задля того, аби якнайкраще «працевлаштувати» депутатів, були внесені зміни до регламенту Київради, адже раніше комісія мала складатися як мінімум із 5 членів.

Земельну комісію очолив ударівець Володимир Прокопів, котрий матиме чотирьох заступників, троє з яких також репрезентують УДАР, це – Сергій Левада, Віктор Дворніков та Максим Микитась. Четвертий заступник Прокопіва – Петро Шилюк – представляє партію Олександра Омельченка «Єдність».

Бюджетною комісією доручили керувати Андрію Страннікову – ще одному представнику УДАРу, котрий мітив у крісло секретаря Київради. Його першим заступником є забудовник та екс-регіонал Вадим Столар (будучи колишнім членом «молодої команди» Черновецького, Столар очолював оболонський виборчий штаб УДАРу). Інший застпунки представляє опозицію в особі Радикальної партії Ляшка (це – Олександр Вовченко), але секретаря комісії – Георгія Ясинського – взято, знову таки, з лав УДАРу.

В голови комісії з питань майна делеговано ударівця Юрія Берегового, а в перші помічники йому дано, певна річ, ударівця Сергія Федорченка. Секретарем цієї комісії є Олег Петровець, один з висуванців партії «Нове життя», яку очолює Леся Оробець.

Не буду зупинятися на складі решти комісій – все це є у відкритому доступі. Зауважу лише, що чим більше у комісії доступу до контролю з фінансовими потоками та розподіленням землі, тим частіше зустрічаються у її складі відома всім абревіатура з чотирьох великих літер. І – навпаки. Чим далі від майна та грошей, тим більше представників опозиції.

«Пропонується створити 15 комісій і віддати меншості 5 посад глав, 5 заступників і 5 секретарів. Тобто, в кожній комісії меншість отримає керівну посаду і можливостей для контролю буде більше, ніж достатньо», – говорив напередодні сесії ударівець Андрій Странніков.

Але так виглядає ситуація з точки зору Страннікова. Натомість очільник «Демальянсу» Василь Гацько дивиться на стан речей інакше. «Якщо ми будемо головувати, нічого вони не вкрадуть. А якщо вкрадуть, то про це стане відомо всім», – заявляв Гацько журналістам.

Порошенко & Кличко – хто програє від тандему?

Після оголошення складу комісій в Київраді мляво заворушились перша фронда. Свободівці заанонсували протести у вигляді, зокрема, блокування трибуни, проте пообіцяли вдатися до таких дій лише у випадку ухвалення загрозливих для міста рішень. Натомість всі, й не лише «Свобода», заговорили про узурпацію влади УДАРом. Далі слів справа поки не йде, але досить і цього. Враховуючи те, як недовго існує нова Київрада, її внутрішні протиріччя не віщують нічого доброго.

Між тим, не все райдужно й в середовищі самого УДАРу: подейкують про розділення фракції на дві складові – безпосередньо УДАР та «Солідарність», покликану уособлювати у Київраді політичну силу Петра Порошенка. Під ймовірне «розлучення» підганяли й кількість постійних комісій. Їх недарма стало 15 (у Київраді попереднього скликання було лише 13). 15 легко ділиться на 3 (третина з них відходить опозиції), а решта 10 не менш успішно ділиться на 2 (аби рівною мірою вдовольнити і Кличка, і Порошенка).

Мої джерела кажуть, що остаточний поділ столичного УДАРу на дві фракції залежатиме від того, про який формат походу на парламентські вибори домовляться між собою Порошенко та Кличко. Якщо буде вирішено йти одним списком (чи одном блоком – за умови внесення відповідних змін до законодавства), то фракція у Київраді залишиться монолітною. Якщо ж списків буде два, «Солідарність» відпочкується від УДАРу.

Наміри президента укріпити свій власний плацдарм у Київраді є прозорими та очевидними. Недарма й секретарем цього органу (що дорівнює спікерській посаді в масштабах парламенту) став Олексій Рєзніков – людина, яку де-факто обрав Порошенко і якій поступився «лижнею» Андрій Странніков. Останнього лобіював Кличко, але Страннікову довелось зняти свою кандидатуру і вдовольнити амбіції головуванням у бюджетній комісії.

Після призначення Рєзнікова секреретам Київради у політикуму не без іронії почали говорити про те, що тепер кожне рішення Київради (яким би сумнівним воно не було) буде загорнуто у бездоганну юридичну обгортку. Відомий адвокат подбає про реноме органу, який він представлятиме. Одначе, на мій погляд, можновладцям слід дбати передусім не про це.

«Заякоривши» у Київраді свій вплив шляхом розставляння потрібних людей на потрібних посадах, Петро Порошенко має розуміти, що все, що вони робитимуть в стінах Київради, відбиватиметься на ньому самому. Безумовно, прямого взаємозв’язку між окремим рішенням земельної комісії та рейтингом Петра Порошенка ми не спостерігатимемо, але сумарно «ляпи» Кличка та його команди відбиватимуться й на сприйнятті президента як такого.

А старт, який взяла Київрада під проводом УДАРу, обіцяє привести її аж ніяк не до найкращого фінішу. Принаймні, так це виглядає на сьогоднішній день.

Михайло Поживанов – народний депутат 2,4,5 і 6-го скликань

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG