Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:31

У цьому розділі ми подаємо листи слухачів Радіо Свобода, які надійшли на адресу Української редакції.

11.10.2014

Ще підлітком, наприкінці 80-х років, почав цікавитися Україною! Особливо, інтерес до країни моїх предків з'явився коли в Україні почалися масові народні протести проти кремлівської тоталітарної влади, за Незалежну Україну. Вже тоді я почав розуміти, що українці це не "нація колгоспників", а великий нарід з тисячолітньою історією! Я з раннього дитинства усвідомлював своє українське походження. З дитинства слухав розповіді бабусі про Україну, слухав українські казки, твори Гоголя, вірші Шевченка, які читала мені бабуся. Згодом я почав і сам шукати інформацію про Україну, українською мовою, бо я захотів її вивчити у досконалості. Треба сказати, що знайти україномовну книжку в радянській РСФСР, а тепер і в "демократичній" РФ було дуже важко, тому я вирішив почути живе українське слово і почав шукати україномовні станції на старенькій батьківській радіолі "Сиріус". І якось у вечері я почув у етері УКРАЇНСЬКУ МОВУ, від чого дуже зрадів, бо давно шукав. Диктор приємним голосом сказав " Говорить "Радіо Свобода". А тоді я ще навіть і не знав, що таке Радіо Свобода, але передачі мені дуже сподобалися! Розповідали про історію і культуру України, героїв визвольних змагань і переслідуваннях українських активістів у Радянському Союзі! Чутно було гарно, мабуть тому, що українську службу Свободи в Сибіру не особливо і намагалися глушити, бо далеко від України. Після цього я став щоденно слухати "Радіо Свобода" з нетерпінням чекаючи кожний вечір і зустріч з улюбленою радіостанцією. Було дуже приємно увімкнути радіолу і почути мелодію "Ой у лузі червона калина....", вже потім я дізнався, що для українців патріотів означає ця мелодія. І тепер дуже дивно чути від кремлівських коричневих "патріотів" про те що із допомогою демократичних ЗМІ, мовляв Захід "розвалив радянський союз". Мовляв, все було зроблено, аби "расшатать ситуацию изнутри"...Яка нахабна брехня! "Радіо Свобода" просто говорило і говорить правду! А радянська і теперішня тоталітарно-імперська влада РФ, дуже не любила і не любить ПРАВДУ, бо правда руйнує їхню багатовікову брехню! З днем народження Свободо! Довгих Тобі та плідних років праці, на ниві демократії та відродження української державності! Слав Україні!

10.10.2014

Радіо «Свобода» – із «Уралу»!

У будинку моїх батьків є потаємна кімната. Власне, вона не стільки таємнича, як приміщення з особливим статусом: туди мало кому можна заходити, а той, хто вже всередині, не повинен чіпати руками нічого зайвого. Так повелося вже багато років тому, так триває і зараз, хоча залишилася лише мама Таїсія Михайлівна, а батько – Олексій Оксентійович, у 1993 р. передчасно відійшов у Вічність..

Тому особливий статус недоторканості поширювався на велику зелено-коричневу коробку, яка стоїть на саморобній дерев’яній етажерці в кутку кімнати, неподалік вікна і старомодного ліжка.

Це – древня лампова радіола марки «Урал». Кажуть, що спочатку у цьому пристрої все функціонувало справно, і навіть на мої хрестини сім пар кумів та інші гості жваво витанцьовували під мелодії платівок, що кружилися в верхній частині радіоли. Але вже перші свідомі роки дитинства зафіксували незаперечний факт: щось у тому хитромудрому пристрої зламалося, тому музику з платівок слухати було неможливо. Кілька пропозицій батькові знайти майстра та нарешті відремонтувати того музичного монстра успіхом не увінчалися: відповідь була простою, але категоричною – нема там чого слухати!

Згодом я зрозумів, чому батькові були не потрібні радянські платівки ні з естрадними, ні з класичними мелодіями. Бо основним призначенням «Уралу» та сенсом його існування в батьківській хаті була велика зелена лампочка, яка засвічувалася кожного разу, коли батьківська рука вмикала тумблер живлення, а потім з допомогою чорного коліщатка переміщувала на екрані червону смужечку… Це означало пошук на тому чи іншому діапазоні тієї чи іншої радіохвилі… Тріщання, скреготіння та нестерпні шуми, і ось через них прориваються далекі голоси російською чи українською мовами (говорили й іншими, але з іноземними в батька були певні проблеми, тому він їх не слухав). «Голос Америки», «Свобода», «Голос Ізраїлю», «Бі-Бі-Сі», «Німецька хвиля» і навіть «Голос Ватикану – це, мабуть, неповний перелік станцій, які намагався почути мій батько.

Щоправда, ввечері неодноразові спроби «піймати хвилю» дуже часто закінчувалися нічим: ми ж тоді не знали, що зовсім близько біля нашого Луцька, як і скрізь по західних кордонах радянської імперії, влада встановила потужні системи для створення перешкод на шляху радіосигналів «ворожих голосів».

А от удосвіта чи то радіоефір був прозорішим, чи маститі оператори в підвалах КГБ спали, проте чути закордонні радіостанції було набагато чіткіше. Саме тоді першою моєю реакцією на їхній голос було роздратування. Чому? Уявіть собі підлітка, який крім загальноосвітньої ходить ще в школи спортивну та художню! Цілий день розписаний щохвилинно, ввечері – за уроки… Тому одна радість залишалася – це хоча б уранці відіспатися. А тут удосвіта: «Говорить радіо…». Потім звуки «Улю-лю», «Вау-вау», «Фіть-фіть», «Гр-бр…» і подібна какофонія! І хоча все це лунало з сусідньої кімнати, де мешкали мама з батьком, проте ніякі двері не могли зупинити звукову атаку, яка заполоняла буквально всю хату!

Так, хочеш-не-хочеш, юний український школяр був змушений щоранку слухати «ворожі голоси», серед яких найбільший інтерес викликала «Свобода»: своєю оперативністю та доступністю.

А за якийсь час я вже сам допомагав батькові шукати потрібну хвилю, прекрасно знаючи, що за подібну ініціативу в школі по голівці не погладять…

Тепер настав час сказати кілька слів про батька, бо саме він відкрив для мене і «Свободу», і багато інших «ворожих раді голосів».

Він народився в 1931 р. на Хмельниччині. В дитячі роки став фактично сиротою: моя бабуся Оксана в 1946 р. померла від голоду та хвороб, а діда Оксентія «визволителі» зробили «ворогом народу» і відправили в ГУЛАГ. Без опіки залишилися всі неповнолітні діти (їх було четверо), тому гуманна радянська влада запроторила їх у дитячий будинок. Там, як розповідав батько, їх учили: «Ваш отєц Сталін, а мать – Родіна!». Батько, звичайно, знав, хто його справжні батьки, але до пори до часу мовчав. Тому після інтернату, як усі сироти-хлопчаки, помандрував на Донбас, де закінчив так звану «Горно-проходчєскую школу» (абревіатуру ГПШ вони розшифровували як «Голодний піде в шахту»). А звідтіля його призвали на 3 роки в армію. Там, під час медичної комісії та вивчення документів, один із військових суворо запитав: «А гдє твой атєц?», на що батько відповів: «Такі як ви краще знаєте, де він є!». Не змовчав – і потрапив у Карелію, в залізничні війська, щоб три довгих роки по горло в багнюці прокладати залізницю і на плацу співати «Желдорвойска – Атчізни гордость, о ніх пайот герой-народ!».

Тож із цілком зрозумілих причин батько втратив можливість здобути не те що вищу, а хоча б середню спеціальну освіту, а тому був змушений усе життя трудитися робітником у будівельній галузі. Мама, в принципі, теж із родини репресованого, а в 90-ті роки реабілітованого за відсутністю складу злочину українського селянина, якого на фронті звинуватили в приналежності до «банд УПА»… Зрозуміло, донька «ворога народу» також не мала права на гідне місце в радянській ієрархії способу життя…

Ось тому й лунали в нашій хаті «ворожі радіоголоси» на чолі зі «Свободою», хоча на столі лежали примірники журналу «Перець» із карикатурами на ці радіостанції…

І – про те, коли я в інформаційному просторі зробив остаточний вибір на користь вільного слова, яка з такими труднощами долало тодішню «залізну завісу». Спочатку це був 1981-ий, коли в сусідній Польщі був введений воєнний стан. Місцеві радіо, преса та два загальносоюзних телеканали розказували, що там борються з «ворогами соціалізму» та «ставлениками імперіалізму». А люди, які раз-по-раз навідувалися в ПНР, говорили зовсім інше. Та й мобілізовані в армію волиняни, хоча й були вишколені для чергового «визвольного походу» на Захід, однак, з політінформацій від політруків чули не тільки те, що хотіла пропаганда. Тому саме інформація «з-за бугра» й довзолила краще зрозуміти, за що насправді бореться «Солідарність» і хто проти неї виступає.

Так само було й під час усвідомлення подій в Афганістані, де за офіційною пропагандою СССР надавав «інтернаціональну допомогу братському афганському народові», а насправді (як і передавали «Свобода» та інші) – фактична окупація цієї незалежної країнами радянськими військами. А про справжні йперебіг бойовий дій розповідали й солдати-однолітки, які поверталися додому з ДРА.

Тому Радіо «Свобода» вважаю першим своїм учителем у журналістиці, в якій я після закінчення Київського державного університету імені Тараса Шевченка працюю з 1990-го. Удачі Вам, колеги! І – творчого довголіття! Ви зараз знову, як ніколи, потрібні демократичному суспільству, як і багато років тому.

З повагою,

Володимир ДАНИЛЮК,

Головний редактор «Волинської газети»,

Заслужений журналіст України,

м. Луцьк.

Замість післямови. Пишу ці рядки майже через 2 місяці після ювілею, бо якби надіслав раніше, то це виглядало б як підлабузництво чи намір отримати якісь преференції.

16.09.2014

1972 рік. Машзал радіопередавального центру штабу Київського військового округу за 5 кілометрів від села Вишенки Бориспільського району, бойове чергування з пристебнутим повним ріжком патронів до автомата і двома повними ріжками у підсумку. Приймачем налаштувався на хвилю Радіо Свобода, слухаю через навушники. Бачу, на мене дивиться з підозрою прапорщик Валерій Терентійович Видиборець з села Вишенки, також не з порожньою портупеєю. Партійний, мабуть секретар якоїсь ячейки. Під його поглядом, продовжуючи слухати, почав пританцьовувати під звичайну інформаційну програму Радіо Свобода. Жестом запросив його підійти і дав йому один навушник. Він почав слухати і теж почав підтанцьовувати під дикторський текст вашого радіо. Обом стало ще веселіше, взаємний гумор, зрозумілий без слів, виявився вдалим. І таким чином Радіо Свобода скрашувала суворі армійські будні військовослужбовців радянської армії. Звичайно, ні з ким не ділився таким способом розваги, та не чув, щоб це вийшло від прапорщика.

Микола Ткаченко

22.08.2014

Вперше я взнав про Радіо Свобода (РС), коли ходив у школу, десь в 5-му класі, десь у 12 років. І не тому, що мені вдалося прослухати РС на коротких хвилях. Слухати РС було неможливо, оскільки передачі настільки заглушували, що це навіть важко було уявити. Тим більше, я жив – і живу до теперішнього часу – в Золочеві Львівської області, за 25 кілометрів по прямій там, де був від комплекс радіозаглушування Красне. Цей комплекс було видно, як їхати поїздом з Красного (однойменна залізнична вузлова станція) в напрямку до Бродів чи Золочева. Кілька невеликих будиночків, де працювали відповідні спеціалісти, десь коло двадцяти великих ретрансляційних веж (кажуть, по тих вежах транслювали також передачі Московського радіо на західні країни), і коло тих веж велика кількість маленьких у вигляді «ялинок». Народ їх так і називав «ялинками». Очевидно, ті ялинки і мали найбільше значення в заглушуванні західних радіостанцій, хоч це точно можуть сказати лише спеціалісти. Коротше, народ слухав більше «Бі-Бі-Сі», «Голос Америки», «Німецьку хвилю», яких глушили значно менше і рідше, а в певні роки взагалі не глушили. Та ось по радянському ТВ пройшла більш ніж критична передача про Радіо Свобода. І це у багатьох – і в мене зокрема – підігріло інтерес до слухання цієї радіостанції. Та як же її прослухати? Російськомовні передачі, які транслювалися цілодобово, заглушували навіть пізно вночі, а ось національні – а я міг слухати і розуміти українські чи білоруські – глушили значно менше і не так інтенсивно. Пізніше я став слухати російськомовні, та це вже окрема історія, яку я хочу розповісти пізніше.

17.08.2014

Впервые стала слушать Радио Свобода в первых числах декабря, когда Майдан поднялся. Сама из Луганска, рядом граница. Радио часто и густо просто было слышно плохо, так как уверена, что из-за соседства с Россией много глушителей. Один раз даже позвонили на радио и поделились своим мнением, но вскоре пришел человек в гражданской форме и стал буквально допрашивать нас. Но тогда я стала кашлять и сказала, что у меня туберкулез легких под вопросом, человек вскоре ушел. После этого свой телефон вместе с симкартой утопила в речке Лугань. Информацию на Луганск и Донецк подавали искаженную до такой степени, что люди верили российским новостям, но все-таки мудрые люди, кто не имел спутникового телевидения, искали корреспонденцию – газету «День», журнал «Краина», хотя найти было и не всегда легко. Друзей потеряла в Луганске, зато Бог одарил меня новыми друзьями из западных регионов. Переехали жить в западную часть страны. Новости я получала от англичан и немцев, так как владею 4 иностранными языками, американцы давно пророчествовали нам продавать квартиру в Луганске и переезжать во Львов или Ужгород, Ивано-Франковск. Но время упущено. У сестры была хорошая работа и она не решалась ее оставить, кроме того, у сестры двое маленьких детей. Сегодня нам не легко. Особенно есть нужда в одежде и обуви, ведь все оставили в Луганске, но надеемся на помощь Божию. А Радио Свобода большое спасибо за то, что еще работаете и не закрылись. Нам это очень важно.

У нас дома в семье горела лампадка церковная, и когда Майдан поднялся, мы всей семьей молились, чтобы люди победили и чтобы в Луганске люди прозрели наконец. Но Луганск оставался слеп, люди из Луганска ездили на антимайдан, и за это так душа болела у нас. Мы слушали Филарета и думали, что пока есть такие патриоты Украины, то у Украины есть будущее, а это самое важное. Человек не может быть без свободы, человек как духовная сущность не рожден только для еды и воды, а рожден для того, чтобы созидать, творить, а в агрессивной России этого невозможно. Но мы верим, что есть мудрые люди и в России, и придет время – и люди осознают, сколько горя Россия натворила не только Украине, но и странам Грузии, Молдавии, Чечне и теперь нам...

Закончить свой небольшой комментарий хочется на оптимистической нотке: наша семья верит, что, пройдя пускай даже через много трудностей, все-таки Украина воскреснет, как и Христос воскрес когда-то на кресте. Слава Богу! Слава Украине, но только после Славы Бога!

05.08.2014
Ваші передачі почав слухати наприкінці 70-х років. Що цікавило? Інший погляд на події в СРСР, а також гарна українська мова. Це спонукало до критичного осмислення радянської дійсності, а також сприяло формуванню національної самосвідомості. Дуже шкодую, що зараз не ведуться Ваші регулярні передачі по радіо, як це було ще кілька років тому.
Віталій, Київ

20.07.2014
Слухачем «Свободи» став іще в шкільні роки, піонерські роки. Долучив до цього мене мій тато, бухгалтер колгоспу. В сім'ї був радіоприймач «Рекорд-64». Вечорами татусь підсідав до приймача, пробував налаштуватися на хвилю «Свободи». Через «глушилки» було дуже погано чути, але сиділи, вслухаючись в кожне слово, до середини ночі. Хоч тато і був членом місцевого комуністичного осередку, але погляди на комуністичну систему мав критичні. Працюючи бухгалтером в колгоспі, бачив усю несправедливість, лицемірство більшовицької влади місцевого та районного рівнів. Прагнув правди, гідності. За це мав проблеми на роботі, але від свого не відступав. На мене справляли враження його розповіді та те, що щодня чув з гучномовця. Запам'яталися особливо висвітлені події на Радіо Свобода, пов'язані з прізвищами Солженіцина, Сахарова. Вслухався в озвучені тексти «Ракового корпусу». Згодом і сам почав критично оцінювати навколишнє життя. Вашій «Свободі» дякую за слова правди для нас, простих людей. Це вплинуло на формування світогляду, політичних переконань. Зараз з задоволенням читаю матеріали сайту Радіо Свобода. Дякую «Свободі» за свободу.

04.07.2014

Про Радіо Свобода, я вперше почула близько 40 років тому, коли мій батько слухав «радіо» вночі, тихцем ...і про це ніхто не повинен був знати... ні в селі, ні в школі... Про це мовчали ...але кожен знав, що всі слухають Радіо Свобода...

Ми вдячні вам за новини, правдиву історію України... Ми з вами росли і ставали націоналістами… у ті нелегкі часи комуністичної імперії. Дякуючи нашим батькам ( я кажу за багатьох моїх друзів) сьогодні, ми можемо пишатися, що ми українці і Українцями були завжди ... і Ви є наше Радіо Свободи

28.06.2014

Почав слухати Радіо Свобода приблизно з 1969 року був у мене тоді ламповий приймач Белорусь 67, процес прослуховування нагадував якесь таємниче дійство у вечорі, коли треба було настроювати антену щоб краще почути іноді зникаючу хвилю через перешкоди які створювала глушилка у Броварах. Потім у мене з’явився більш потужний приймач Фестеваль з автоматичним налаштуванням хвилі, це була бомба свого часу. Останній час поглядав на свій Фестеваль під час диктатури попереднього президента так як відчував що совєтскі часи ніби то повертаються та зрадів що не продав його у 2012 році. Дякую редакції Радіо Свобода за надію, яку Ви доносили до киян на протязі 60 ти років.

З повагою ваш вже і інтернет слухач Сергій.

16.06.2014


Першим «ворожим голосом», який я почув, був «Голос Америки» російською мовою. Це було на початку 50-х років, я тоді був школярем. Хтось зі знайомих залишив у нас на зберіганні радіоприймач «Родина». Мене здивувало незвичне подання інформації – воно відрізнялося від того, що передавали по «брехунцю». Я запитав маму, що це, на що вона мені відповіла: мовляв, будь обережний із цим і нікому не кажи, що ти слухав.

Пізніше почув і Радіо Свобода. Говорити про те, що слухаєш такі радіостанції, можна було або вдома, або в компанії добрих друзів. На початку 60-х у нашому університеті був студент, який придбав радіоприймач і в гуртожитку його слухав. Через три дні його ситуацію вже розбирали, стояло питання про його виключення, бо з’ясували, що він слухав Радіо Свобода.

Зараз в ефірі чую: кореспондент зі Львова, з Донецька... Тоді такого не було. Мене завжди дивувало: як ця інформація, з України, доходить до закордону?

По Радіо Свобода я вперше дізнався про Воркутинське повстання, про Норильське, про Новочеркаський бунт, про вибух на лінкорі «Новоросійськ»... По нашому радіо це не звучало. А візьміть Чорнобильську трагедію? Де вперше про це повідомили?! По Радіо Свобода.

Валерій Мефодійович Ремовський, м. Рівне

14.06.2014
Боже який же це був рік?! Не пам’ятаю але дуже добре пам’ятаю Що випадково натрапила на пісню Челентано Simona й потім декілька вечорів підряд шукала цю пісню. Вона так мені сподобалася. Так, пам’ятаю, чекаючи на пісню, одного разу почула про одного чоловіка політв’язня з нашого міста Рівне. Пам’ятаю, що він був віруючий та здається працював, до того як потрапив за грати, на місцевому м’ясокомбінат!. Для мене це було так дивно. Моє місто згадують в передачі з самої Америки. Який же це був рік ? Початок 80-го. Це точно.

09.06.2014
В 11 років мама послала мене покликати тата додому від односельця. Заходжу до хати, а там чоловік з 10 сидять за столом і слухають вашу передачу, яку сильно глушила влада. Вдома тато нагримав на маму і мені суворо наказав нікому про те не розповідати. А було це в 1967 році.

09.06.2014
Мені дуже шкода і соромно, що у 80-х роках у Вас працювала «нардеп» Анна Герман,яка є позорищем Львівщини.

06.06.2014
Здравствуйте, помогите мне в данной ситуации, мой муж сидит в Ольшанское на 53 зоне по ст 307ч2 эта статья попадает под амнистию но есть еще одна ст185 ч3 и он за этой статьи не попадает под амнистию. Но есть сведения, что по таким статьям попали под амнистию на 90 зоне в Херсоне. И где справедливость?! если есть деньги то дома, если нет денег значит не попал под амнистию. Прошу Киев, чтоб обратил внимание на 53 зону, там сплошной бардак.

05.06.2014
Пятьдесят лет назад в нашем ВУЗе была плавательная практика. Будучи студентом я выбрал судно шедшее в Японию. На судне стоял радиоприемник который без глушения ловил Радио Свобода. До этого я был зомбирован властями в духе; мы должны быть счастливы что родились в Советской стране. После рейса в Японию домой я вернулся с совершенно другими взглядами. И с тех пор я постоянно слушал Радио Свобода.

03.06.2014
Когда мне было лет 14 я узнал, что у моих соседей погиб сын в Афганистане...

Это были странные, тихие и секретные похороны. Из обрывков разговоров я узнал, что правду о необъявленной войне можно узнать поймав голос Радио Свобода... Через шум помех, через треск эфира.. этот голос изменил меня… и в 14 лет я понял... что я не хочу жить в такой стране.

И сейчас, когда моя Украина в огне, я прекрасно понимаю, что будет с моим народом, если бывший КГБист победит!

25.05.2014
Разумеется я одобряю вашу деятельность. Однако просьба у меня такая: в любом сообщении на видном месте следует помещать дату события, о котором сообщается. Удачи вам в вашем добром деле. Ну и поздравляю с юбилеем!

28.05.2014
Здравия желаю! Хочу поклонница вам, коллективу Радиостанции и Великому Американскому Народу, за вашу работу, внимание и поддержку. Уголовный красный режим, слава Богу, рухнул, хотя уголовная братва по прежнему в Кремле. Значит вы ещё нужны, вы ещё являетесь Спасательным Кругом в пока и опять беспросветном море отчаяния, лжи и крови...

Мне тоже 60 в этом году, слушаю вас с 12 лет. В доме был очень хороший приёмник, высшего или первого класса, по тем временам – это «Беларусь». Самый первый выпуск - минский. Его купил мой отец, военный лётчик, в середине 50-х. Только потому, что там были короткие волны. Отец слушал вас и прочие голоса утром и вечером. Отец развозил Смерть в служебное время – оружие для всяких бандитов. В Китай, Египет, Конго, ГДР, Венгрия. За «заваруху» в Йемене получил орден. Работа у него была Сучья, но совестью мучился и в партию не вступал принципиально! Мама часто со смехом рассказывала как он уклонялся:))

Дослужил отец до капитана в 35 лет, а не комуняка! это повод гордится, таки, батей. Да и мне завет – как себя вести с сучьей властью. Мама тоже никаких туманов в голове о комуняках не имела, но на отца ворчала. Боялась как бы кто не стукнул. Нас с братом родители не боялись, хотя впрямую ничего не говорили и не объясняли. Надеялись, что само прорастёт:))

Так что откровенно антисоветские разговоры слышал с детства. В 1964 году отец погиб, мне было 10 лет. Приёмник простоял 2 года. Я к тому времени нашёл у деда на чердаке подшивки «правды» за 30-40е года и начитался секретных материалов. От этого стало интересно послушать и сравнить с тем, что в школе врали. Учился очень хорошо, твёрдый был четвёрышник. Потому, что «на отлично» надо было быть «активистом». На уроках истории, когда «проходили» колхозы и прочюю красную пропаганду, начинал ответ у доски со слов – В УЧЕБНИКЕ НАПИСАНО... и повторял брехню. А заканчивал так – А ЕСЛИ ХОТИТЕ РАССКАЖУ КАК БЫЛО НА САМОМ ДЕЛЕ. Это было ужасом для учительницы, она вскакивала и говорила умоляюще – НЕ НАДО-НЕ НАДО, ЧЕТЫРЕ...

Практикантка как-то подняла меня на уроке. Передам весть диалог: ТЕБЕ СКУЧНО? – ДА. – Я ПЛОХО ДАЮ МАТЕРИАЛ? – НЕТ, НО ВСЁ БЫЛО НЕ ТАК. – САДИСЬ... А это был 70-й год и она понимала, что врёт! и я понимал, что она врёт. И училка понимала, что они врут. И кому сказать спасибо? Вам!

До сих пор помню зелёную подсветку шкалы и счастливые часы у приёмника. Жили тогда на Алтае, утром в школу, а никак не оторваться... Прочёсывая эфир нашёл огромное количество русскоязычных станций. Но королева вещания всегда была Радио Свобода. В памяти остались обрывки услышанного. Тогда смутно мечталось, что когда то можно будет услышать всё это ещё раз. Так что если остались материалы старых программ, то было бы очень интересно услышать или «скачать» их с сайта. Или хотя бы прочитать. Есть ли ваши материалы в виде книг? Может издайте?

Солдатчину отбывал в Москве в 1972-1974. Слушать вас было не на чем, катастрофа вроде. Выручила смекалка и подвернулся выход – сагитировал пацанов и вскладчину купили радиолу. Вроде как пластинки слушать. Вставал до подъёма и с часик слушал утренние передачи, а днём активно обсуждали с сослуживцами. Вечером у приёмника сидели сначала втроём-пятером, а вскоре человек по 30. Вот пример – сидим вечером, полная комната, слушаем про Солженицына. Входит наш военврач, капитан. В Египте раненый. Пацаны жмут кнопку на УКВ, там дурная песня. А капитан рукой на приёмник – НУ КА, НУ КА. ВКЛЮЧИ... Он пока по коридору шёл, услышал и стало интересно. Так и простоял у двери с полчаса:))

Ещё пример из солдатских будней: Был увольнении, иду по плацу. Воскресный день на излёте, лето, жарко, вечереет. Окна в помещении роты открыты и... на весь плац «Дойче Велле»... Я быстро к приёмнику громкость убавить. А пацаны в теннис настольный играют и приятное с полезным совмещают. Только прикрутил громкость, входит дежурный по штабу и говорит – РЕБЯТ, СДЕЛАЙТЕ ПОТИШЕ, ДЕЖУРНЫЙ ПО ЧАСТИ ПОПРОСИЛ...

Узнал про то, что вся моя, 3-я рота слушает ГОЛОСА и комбат. Примерно через полгода! Ротные офицеры этого не замечали. И прислал командир батальона радиста вырвать короткие волны. У приёмника сидело тогда человек 10, он пришёл и канючит – РЕБЯТ, МЕНЯ КОМБАТ ПРИСЛАЛ... Его конечно послали дружно «на-фиг». НО, слушать стали осторожней. Приходил он ещё пару раз, с тем же и уходил. И вот, примерно через 9 месяцев от покупки радиолы счастье закончилось. Пока роты в казарме не было, тот чудак короткие волны таки вырвал. Огорчил нас комбат, но не расстроил – стали оч осторожно слушать ВВС, Радио Швеции, Радио Франции и «Немецкую Волну» на средних волнах. А вскорости и мне за ворота с вещами, так что и на том спасибо. И это, повторюсь в 1974 году! В Москве! батальон стоял в прямо в городе, в Кунцево. Из окон казармы Университет видно было:))

Слушать вас, Радио Свобода, было всегда очень трудно. Позже, с транзисторным приёмником приходилось ходить по квартире и крутить его, чтобы хоть чуть отстроицца от глушилок. В туристических походах, особенно рядом с границей, приём иногда был абсолютно чистый. Очень часто бывало так – вечер, озеро, тишина, безлюдье. Мы на байдарке входим в озеро, а там от берега до берега, на всё озеро «Голос Америки» или Радио Свобода! Стоит уже кто то. Или часто, иду в гости вечером, а по лестнице и чуть не на каждом этаже из под дверей ГОЛОСА. Слушать вас было единственным доступным протестом и слушали вас миллионы и по всей стране. Услышаное публично обсуждалось и на работе и в транспорте.

Почти каждый имеющий короткие волны имел их только для того, чтобы слушать Голос Америки или, как венец трудов – Радио Свобода. А что же там ещё слушать было, не Маяк же. Прочие станции были интересны, как временное и очень кратковременное увлечение. У меня перебывало больше 10 коротковолновых приёмников и все только для того чтобы слушать Вас. Рухнул бандитский режим, перестали гудеть глушилки, а интерес к вашим передачам прежний. И в 90-е, и особенно сейчас, когда над Россией опять мгла лжи и кровавые туманы. Во времена московских путчей 91 и 93 года, и череды войн на Кавказе, и авантюры в Крыму, и грядущей войны с Украиной – вы открытое Окно в Европу! как Глоток чистого Воздуха... как то, без чего невозможно дышать и думать...

Можно сказать, что я получил по Радио (Свобода) приличное образование, стал Приличным и Свободным Человеком. Два последних года слушаю вас через интернет на планшете. Несколько передач слушаю через подкаст, скачанными и в любое время. Что оч удобно. Сейчас я в Украине. Пытаюсь получить гражданство и учу Мову. С народом способным на МАЙДАННУЮ РЕВОЛЮЦИЮ мне по пути. Таким народом можно гордится! А Россия ждёт своего очередного 17-го года и минус треть населения...

Ваши прежние позывные – ВСТАВАЙ РОССИЯ МОЛОДАЯ мне нравились больше нынешних. Может и ностальгия...

Ещё раз Спасибо за труды!

И ещё раз – интересуют ваши архивы! Оч хочецца переслушать пропущеное:))

ВЛАД

14.05.2014
Було колись радіо «Свобода», а стало чорт знає що.


14.04.2014
Батько слухав Радіо Свободу, її глушили, а він слухав. У нас завжди були найновіші радіоприймачі, в основному прибалтійські. І куди він тільки не чіпляв антену і що він тільки з нею не робив, але він її слухав. Мого діда розстріляли в 37-му, і для Батька і для всієї нашої родини – це було ковтком свіжого повітря. Ну не та ми нація, що хочемо жити ілюзією, брехнею. Дякуємо ВАМ.

14.04.2014

Я читаю, бо мені сподобалася росіянка, яка вела блог. З тих пір читаю регулярно. Спочатку молдовську, тепер українську, вважаю найкращою інтернет-газетою. А радіо не слухаю.


01.04.2014

Начал я слушать давно (примерно в 1967-68 годах) уже даже не помню точной даты, уж больно давно это было, но то слушал очень внимательно сквозь помехи и глушилки. Сравнивая сегодняшнюю Свободу, даже не хочется говорить, потеряла остроту и я просто по инерции скорее. Конечно при современном обилии источников очень сложно сделать передачу такой интересной как тогда. Но, возможно самое главное, мне кажется, Свобода потеряла влияние в США и в Европе и даже крик о помощи из той же Украины или Сирии не будет услышан если он идет через сегодняшнюю Свободу. Вот такое мое мнение. Хотелось, чтобы влияние радиостанции вернулось и вместе с ним понимание, что нет внутренних дел в стране когда коррупция, обман властями собственного народа, не говоря о убийствах. Новый мир когда-нибудь настанет или нет?!

24.03.2014
Був рік 1985 чи 1986, тоді я був ще зовсім юний, батьки купили мені радіоприймач «мередіан», ось тоді вперше вдалось натрапити на хвилю Радіо Свобода.

23.03.2014
Дозволю собі нагадати що не тільки Радіо Свобода а також Голос Америки і Німецька хвиля доносили новини з світу та приховану правду в СРСР. Пам’ятаю, що ще в 1976 році ми ще дев’ятикласниками переробляли кишенькові приймачі по 16р. 50коп. і вечорами слухали новини.

20.03.2014
Доброго дня!

Коли вперше я почула про Радіо Свобода?

...1965 рік, мені 6 років, я живу з батьками в маленькому містечку на Сумщині. Одного дня батько приніс до хати величезний ламповий радіоприймач. Батько був у піднесеному настрої, бо давно вже хотів купити приймач. А в ті часи не завжди можна було вільно купити радіоапаратуру. Треба було записатися в магазині на чергу і відмічатися в певні дні. І ось, нарешті, прийшла наша черга, і батько купив цю таку довгоочікувану річ. Поставили ми радіо на почесному місці в кімнаті на столику, покритому мереживною скатертиною, і почалося...

Кожного вечора, починаючи з 18-ї години і до 22-ї години батько вмикав радіо, і потік радіоефіру з завиванням, свистом, пищанням вривався в нашу хату. Передачі дуже глушилися, і треба було мати неабиякий хист, щоб крізь свист і завивання слухати останні новини радіо «Свобода». Батько слухав новини на українській і російській мові, робив деякі нотатки, записи. І всі вечори мого дитинства і шкільних років пройшли разом з передачами радіо «Свобода». Я виконувала домашнє завдання, читала книжки, малювала, а недалеко в затишному куточку кімнати сидів тато з олівцем в руці і нахиленою головою до радіоприймача, вслухаючись крізь какофонію звуків глушилки до голосу диктора, який розповідав останні новини.

З цих передач ми дізнавалися про ті події в світі, про які радянські ЗМІ не повідомляли, або повідомляли в спотвореному вигляді. Наприклад, це стосується подій в Чехословаччині 1968 року. З передач радіо «Свобода» я вперше почула про письменника Солженіцина, а також слухала уривки його роману «Архіпелаг ГУЛАГ». Мені тоді було 14 років. Я вперше почула про українських дисидентів і «шістдесятників».

В школі на уроках історії і суспільствознавства, а також на зборах піонерської та комсомольської організації нам розповідали про щасливе та заможне життя радянських людей, про імперіалістів, які хочуть розв’язати війну і знищити Радянський Союз. А коли я приходила додому і тато вмикав радіо «Свобода», то чула зовсім інший погляд на події у світі та Радянському Союзі. Зокрема, це стосується вторгнення радянських військ до Афганістану.

Мені, 13-14-літньому підлітку було важко розібратися, де правда, хто говорить правду: вчителі в школі, чи ведучі по радіо. І мій тато терпляче, маючи багатий життєвий досвід, пережив голодомор 33 року, Другу світову війну, пояснював мені, де Правда, в чому Правда. Так, дякуючи Вашим передачам в 60-70 роках минулого століття, дякуючи своєму таткові, у мене ще в юності сформувалося об’єктивне, незалежне бачення подій у світі і, зокрема, у Радянському Союзі.

А потім.., потім були події в 91 році, Союз розпався, наша Україна стала незалежною, і радіо «Свободу» вже можна було слухати вільно, не криючись, без глушилок.

Спасибі Вам за те, що Ви є, за Вашу працю, за те, що Ваші передачі допомогли мені і багатьом іншим українцям сформуватися, як особистість, бути Людиною, а не рабом.

З повагою, Людмила Голота, м. Харків.

14.03.2014
Вітаю! Вперше Радіо Свобода почула у десь у 78-му році. Пам’ятаю: дуже вразила мене дикція і вимова ведучих. Але добре почути новини постійно заважав шум. Утім, слухати було цікаво... Як радіо вплинуло на мене? Подих Свободи! І сьогодні, працюючи журналістом, пишу правду. З повагою, Наталка К.

12.03.2014
Коли був студентом, не розумів чого вся радянська преса пише одне й теж. Став у нагоді радіоприймач VEF з короткими хвилями. Це дійсно було джерело альтернативної інформації. Крім новин цікавими були радіопередачі про джаз, літературні читання. Дуже вражений був Войновичем з його романом про Москву майбутнього. Але це вже 80-ті. Час змінився. Замість радіоприймача користуюсь ноутбуком та телефоном для переглядання новин на вашому сайті, якому довіряю. Дякую всім, які працювали та зараз
працюють.

09.03.2014

Впервые я узнал о радио "Свобода" в 1958 году. У нас был трофейный немецкий радиоприемник, который имел европейский стандарт диапазонов волн. Там был диапазон 12 метров, который глушился, но не всегда. Я мог бы долго рассказывать о своем общении с радио "Свобода", но по настоящему это случилось после перестройки в СССР. Моим самым любимым автором и ведущим на радио "Свобода" останется Борис Михайлович Парамонов, светлая ему память.

05.03.2014
Vpershe pochula koly bula mala.des u vosmyrichnomu vici.u babusi buv pryimach staryi.vona zasloniuvala vikna i tyho vkliuchala.kazala by my nikomu ne rozkazuvaly.

02.03.2014
1972 рік, Азербайжан, город Мінгечаур. Вже два роки працював на заводі резинових виробів. Почали воєнні оточувати город і нічого не говорили, що діється. Ходили слухи, що знайшли розповсюдження холери. Дуже було страшно, що ніхто нічого не говорив з представників влади. Тоді я почав шукати на 30 метрах хоч що зарубіжне. І до 80-го року завжди вечером і вранці слухав. Це було як те дихання волі. Дякую за ті передачі. Благодаря їм я с той пори схотів від «раю» тікати подальше. Зараз ми в Бразилії с 1980 року.

02.03.2014
На Вашому фото бачу знайомих і гарних людей. Дійсно, зв’язок зі Світом в 1989 році був в основному через Вашу шановну радіостанцію. Я, Микола Редкун (Рідкун), був членом УГС (Укр.Гельсінської Спілки) в Херсоні, разом із головою філії Степаном Гурою та іншими, проводили різні правозахисні та антирадянські акції. Звичайно, ми і я особисто передавали потрібну інформацію на Вашу радіостанцію по лінії Херсон-Москва – свобода.

Ми з Вами таки перемогли СССР, з чим поздоровляю Вас і нас членів УГС, й тих, кого вже немає – світла їм пам’ять. Загалом згадую переломний 1989 рік,ще не все було зрозуміло-переможемо чи ні? Але була молодість, романтика боротьби, віра в зміни. Зараз з сімейних обставин живу в Росії, сумую за ненькою Україною,інколи висловлюю свої думки на Вашому сайті, де називаюся Микола Степовий-Рідкун-діаспора.

З повагою, бо Ви дійсно для мене давні та дуже гарні друзі. Хай щастить.

28.02.2014
В 70-і роки мій батько слухав «Радіо Свобода» і мені, школяреві, строго пояснювали десь не бовкнути про татове заняття. Світогляд сформований в ті і подальші роки завдячує, в тім числі, Вам та дружнім радіо. Наснаги Вам та любові до Правди і Свободи! Ернест К.

19.02.2014
Моя бабуся садила мак для пирогів. Але зібрати врожай вдавалося дуже важко, бо дуже мало голівок залишалося дозрівати. Їх зрізали... Одного разу наркомани зрізали майже всі голівки. Я бачила як моя бабуся плакала і била ногами транзистор, якого вони забули в городі. З цього транзистора я вперше почула вашу програму. Все життя я відстоюю правду, справедливість, не можу бути байдужою до чужого горя. Вже 20 років я на чужині. Слухаю, читаю вас. Дай Боже Вам здоров’я і успіхів, живіть вічно і допомагайте нам жити вдалині від рідної хати, це так потрібно людям, які вимушені були виїхати з рідної землі... Нью-Йорк. Євдокія.

08.02. 2014
Мене звуть Олександр, 1955 р.н., я з міста Жовті Води на Дніпропетровщині. Я почув радіо «Свобода» (далі РС) мабудь у 1968-1969 роках. У нас дома була магнітола «Neringa» і у неї були короткохвильові діапазони від 25 до 75 метрів де можна було «впіймати» «злобные голоса» і серед них РС теж. Вже будучи студентом 1972-1977 роки я інколи слухвав РС(бо впіймати без глушилки було важко) і відчував різницю між тим, що ми рахували себе свободними людьми, а РС казало про політичні репресії проти «инакомислящих» і тим, що справді у нас було багато брехні у житті, а РС про це розповідало так як воно було в житті.

Згодом, завдяки РС, я зрозумів різницю між радянською пропагандою і інформацією від незалежних ЗМІ. Я був заступником секретаря партійної організації з ідеології, потім секретарем партійної організації підприємства (1500 чоловік), членом Горкому КПУ, закінчив з червоним дипломом УМЛ і всі ці роки мені добрим супутником була РС. Згодом(і завдяки Вам) отримавши «критичну масу» знань я з комсомольця і комуніста перетворився на Українського патріота. Був керівником страйкому у кінці 90-х.

З 8-9 грудня 2013 року беру участь у Євромайдані в Києві. Переконав не один десяток громадян підтримувати прихильників Євромайдану. Поздоровляю вас з 60-ю річницею роботи. Ви робите велике діло. не беріть приклад з ВВС, які (з економії) закрили радіостанцію. Я вважаю що стан з громадянським суспільством у Россії і на їх совісті. Успіхів Вам. Олександр. Кривий Ріг, Україна

06.02. 2014
Вперше почув про РАДІО СВОБОДА у 1975 р., коли вчився у 7-му класі. З того часу і дотепер постійно слухаю та дивлюсь. ДЯКУЮ ЗА ПРАВДУ!!!

04.02. 2014
З дитинства пам’ятаю Ваші позивні: «Liberty life, це – свобода в прямому ефірі»

02.02. 2014
Радіо «Свобода» слухав регулярно десь з 1961 року, з восьмого класу. «Голоси» в ті роки були майже єдиним джерелом суспільної і політичної інформації. Для мене цей стан тривав до середини дев’яностих років.

26.01.2014
Слухаю вас усе своє свідоме життя. Ви вивели мене з совкового ГІПНОЗУ. дякую!Микола Мигаль. Львів

23.01.2014
Вперше почула Радіо Свобода, коли мені було 12 років, на кухні. Слухали, затаївши подих. Пам’ятаю, було водночас і лячно, і дивно.

15.01.2014
Вперше я почув Радіо Свобода приблизно в 1977-79 роках зі старого «Минска», розробленого ще наприкінці 1946-го. Його слухав мій дідусь, тоді я ще не знав і не здогадувався чому він пізно ввечері й на самоті закривався й слухав. Коли підріс, то зрозумів, що дідусь слухає заборонену трансляцію Радіо Свобода. Так я почав дізнаватися правдиві й цікаві новини із різних сфер життя. Бажаю вам всього найкращого!!!

10.01.2014
Уважаемая редакция!

Еще в советские времена мой отец по ночам слушал передачи Радио Свобода, Голос Америки и Немецкая волна. Были сильные помехи, но многое можно было услышать. Потом он рассказывал мне эту альтернативную картину нашей жизни. Мне тогда было лет 14-15 и я часто удивлялась, ведь все высказанное логично, понятно и правильно. Почему же мы живем «над пропастью во лжи» (перефразируя Сэлинджера). Неужели другие люди этого не понимают?
Как влияли на нас эти передачи. Один эпизод. В 10-м классе (70-е годы) в работе по обществоведению я написала, что у нас не диктатура пролетариата, а диктатура партии. Меня вызвали к директору. Я стояла на своем - ошибки в моей работе нет. Но мне очень серьезно объясняли, что эти два слова – диктатура партии – никогда не должны и рядом стоять. Где я вообще такое могла услышать? Вот так из нас выбивали мнение, отличавшееся от официального.

История не заканчивается. Сейчас у нас свобода слова, есть возможность писать комментарии, высказывать свое мнение. Так вот после нескольких моих довольно безобидных комментариев на разных страничках на мой ноутбук внедряется вредоносное программное обеспечение, антивирусы его не нейтрализуют, идет подгрузка процессора, перегрев и, как результат, предыдущий ноутбук пришлось выбросить. Не помогли и переинсталяции. Видимо, запоминают физический мас-адрес, ip-адрес и «бомбят». Теперь с новым ноутбуком история начинает повторяться. Надеюсь, что письма, присланные на Радио Свобода, не имеют таких последствий.

В этой связи у меня есть предложение – откройте, пожалуйста, на веб-странице Радио Свобода раздел с условным названием «Я вимагаю від влади». Пусть пользователи присылают свои требования и голосуют за уже помещенные в список. Модератор обрабатывает присланную информацию и, пожалуйста, сразу отбрасывает нечленораздельное мычание этих троллей. Список требований сортируется по убыванию голосов. Это будет индикация гражданской позиции, которая, надеюсь, не будет иметь негативных последствий для пользователей. Вот одно из мои требований – «Свободу Юлии Тимошенко».

Спасибо за внимание.
С уважением, Алла Новикова.
Киев

06.01.2014
Дитиною, в 1968 році, я підслуховував Радіо Свобода, таку важливу інформацію для моїх батьків. А потім була Чехословаччина...

В ті часи це слухати таке вважалося сміливим вчинком, така хвилююча участь у важливих і добрих справах.


05.01.2014
Коли була ще замала, Радіо Свобода слухав мій батько. Дуже погана була трансляція через «поміхи», але слухали постійно. Я дорослішала й мені теж цікаво було слухати. А у 80-х роках, коли перестали чинити перепони на хвилях Радіо Свобода, було дуже легко слухати.

Слухаю і до сьогоднішнього дня. Вже давно знайома з такими журналістами як Савік Шустер, Віталій Портников, письменник Войнович та інші. Ми любимо ваше радіо – правдиве і цікаве і допомагає нам орієнтуватися в політиці і розпізнавати посеред політиків і можновладців «хто є хто».

Я теж за фахом журналістка, але тепер пенсіонерка. Погляди маю такі, що з моєю активною позицією я була би завжди на прицілі у нинішніх можновладців та була б вже бита-перебита, бо я, як і Соня Кошкіна, і Мустафа ніколи б не побоялась запитати у можновладців усіх рангів про все, що наболіло, і ще й б коментувала всілякі їхні дії та відповіді. У мене до них на сьогодні безліч питань. Мене дратують їхні довгі і пусті монологи. Я би пропонувала їм відповідати конкретно та коротко, і змістовно. Але розумію, що вони «гнуть своє».

Ах, шкода, що мені вже стільки років!. Не можу з цим змиритися. Я вас усіх шаную і бажаю всім вам не боятися. Нехай вони, ця провладна підворотня, бояться. А про Януковича скажу так – терпіти таку його активність внутрішньочерепної пустоти аж до 15-го року, ну, панове, неприпустимо. Вже увірвався терпець. Щось робити треба і негайно. Уже скільки часу марно втратили. Сподіваюся тільки на позитивні результати Майдану. Валентина, Харків.

04.01.14
Доброго Нового Року, шановне панство!

Вперше я побачив радіоприймач «Дорожний», у себе вдома, десь у другому класі (1958 рік), в якому були лише довгі та середні хвилі. Вже на ньому були спроби, здебільшого невдалі, послухати Радіо Свобода. Сподівались почути те, про що не могли дізнатися з інших засобів інформації. Я на той час ще мало що розумів й вірив карикатурам «Кукринікісів». Часом я ті карикатури клеїв на стовпах в центрі села, за що отримував досить суворі вислови та чіткі порівняння, що не співпадали із газетними та шкільними постулатами.

Вже в старшому шкільному віці, я й сам пробував часом слухати Радіо Свобода на коротких хвилях, не дивлячись на глушилки. Часті «затухання» я пробував зменшувати грифелем олівця, біля антени, та іншими способами.

Втретє зацікавився Радіо Свобода з появою удома інтернету. Відверто кажучи, зважаючи на все зростаючу заангажованість та продажність українських мас-медіа, дуже сподіваюся на кращу інформативність. Все таки, деякі українські видання, хоч і не часто, однак працюють більш гостро та своєчасно, хотілось би цього побажати і Вашій редакції.

03.01.2014
З радіостанцією «Свобода» я поріднився в 1963-1964 роках, коли навчався у 9 класі. Батьки купили якісний радіоприймач « Рігонда», хоча станцію інтенсивно глушили комуністичні старці. Але коли я заробив на практиці гроші, то купив ВЕФ-12 і вставив короткохвильову вставку – я вже став майже недосяжним для глушилок. Слухав кожного (!) дня, іноді з моїм другом-однодумцем, з яким ми стали студентами-революціонерами (нас так називали). З часом мій друг набув статусу політичного емігранта, слава Богу, його випустили в 1971 році до Ізраїлю. А я залишився з Радіо Свобода та Голосом Америки, Німецькою хвилею, Бі-Бі-Сі в Україні. Слухав постійно.

Ваша радіостанція разом суттєво сприяла формуванню мене, як особистості і допомогла мені не піддатися зомбуванню комуністичною ідеологією, авторитетами, стереотипами та ідолами.

Слухаю Радіо Свобода й зараз, хоча можливості щодо отримання інформації після падіння комуністичної диктатури незрівнянно розширилися. Тепер вже інтернет відіграє свою просвітницьку роль.

Треба зазначити, що для України знов зростає роль і важливість закордонних джерел інформації. Особливо зважаючи на можливість двостороннього обміну думками, інформацією і коментарями. А з огляду на останні події і можливий подальший розвиток ситуації, роль і важливість Радіо Свобода й вашого сайту зростає. Щиро вітаю Вас і бажаю розвитку і процвітання на благо людської спільноти і людських цінностей.

03.01.14
Тато мій, лікар за фахом, слухав Радіо Свобода у 80-х. Жили ми тоді у Луганську. Глушили тоді це радіо. Я була підлітком, не дуже дослухалася, але вдячна татові і Радіо Свобода за те, що у мене сформувався вірний світогляд. Олена, історик. Київ.

20.12.2013
Слухаю Свободу років із 30, ще коли глушили. Пригадую в сатиричному журналі «Перець» карикатуру – у того, хто слухає Радіо Свобода, відростають великі вуха. І я цього боявся, бо був ще малий. Зараз це виглядає смішно, але тоді було не до сміху. Спасибі що ви Є! Дасть Бог ще 30 років буду з Свободою. Щасти вам.

16.12.2013
Мне 55 лет. В моём детстве у нас был приёмник ВЭФ, который на коротких волнах ловил Радио Свобода и «Голос Америки». Качество звука было плохое, т.к. короткие волны неустойчивы и эти радиостанции глушили специальные глушилки (остатки одной из них мне показали уже после распада СССР). Эти передачи слушал мой отец. И однажды, когда я был в 10 классе, он позвал меня и посадил рядом, сказав – послушай. На Радио Свобода диктор читал главу из книги Солженицына «Архипелаг Гулаг». Я начал слушать и не мог оторваться. Так я познакомился с вашим радио и до сих пор с ним не расстаюсь. На первом курсе института я даже пострадал за любовь к вам. Моё «дело» разбирали на комсомольском собрании и осудили меня – комсомолец не должен слушать враждебные радиостанции. Сегодня вам работается легче, и меня никто не осудит за то, что я вас слушаю. Но до свободного, демократического общества нам ещё идти довольно долго, и с Радио Свобода пройти этот путь удастся быстрее. Александр. Запорожье.

15.12.2013
Розпочав слухати у 6 класі. Слухав коли нікого не було удома. Це було в 1962 році. Це був приймач «Балтика», потім «Спідола». Ігор, 64 роки.

13.12.2013
Коли вперше почув, не пам’ятаю, бо це було дуже давно. Певно що років із 30 тому. Особливо мені подобались репортажі Ганни Стеців зі Львова. А нещодавно пройшла така інформація, що вона була агентом КГБ. Очевидно, підтвердженням цього є її подальший життєвий шлях. Слухаю вас і тепер, по радіо, на ФМ, але чути дуже погано, бо діапазон надзвичайно вузький, затискають з обох боків якісь дві московські. Ну, власне, як у житті. Успіхів вам і більш потужного передавача. Ми завжди з вами, особливо у ці важкі часи. КВП

13.12.2013
Відколи усвідомлюю себе – про радіо Свобода знаю. Звичайнісінький радіоприймач, хвилі якого «глушили» в СССР, щоб, не дай то Боже! законослухняні радянські громадяни не мали змоги почути таких «ворожих» голосів, як Голос Америки, Радіо Свобода, Радіо Ватикану та ін. В багатьох порядних сім’ях галичан велися подвійні стандарти виховання підростаючого покоління. Дякуючи таким «голосам» ми знали дві правди. Ту – яку нав’язували на кожному кроці (брехливу) і ту незручну, гірку, голу і неспотворену правду, яку обговорювалося пошепки в дуже вузькому колі перевіреного оточення. Саме в цьому полягає «дволикість» галичан на мій розсуд. Мені 49 років, я вже ступаю стежкою життя з оглядкою назад. Вчуся читати поміж рядків, бачити і чути потрібне. Залюбки проводжу екскурсії майже всіма туристичними маршрутами Західної України.

11.12.2013
Я сам не слухав, бо був надто малим. І навіть не розумів, чого це старенькі люди припадають до того ящика, який називали «ЛЯМПОВИМ РАДІО», і так жадібно вловлювали (з поміж різних шумів) уривки фраз, а потім жваво обговорювали почуте. Це потім я зрозумів, що Радіо Свобода – це дійсно СВОБОДА!

11.12.2013
Слухаю з Дня заснування!
Та бажаю успіхів та об’єктивної інформаціі!
Завжди з Вами.

10.12.2013
З того часу як в сiм’ї з’явився радіоприймач МЕРИДIАН 210... Диканьський р-н, Полтавська обл., Україна... Ви повинні бути на коротких хвилях

09.12.2013
В далекі 60-ті разом з батьком, вчителем, вночі слухали передачі Радіо Свобода, яке «глушили» спецслужби. Тільки з них ми могли дізнатися правду про події в СРСР та світі.

08.12.2013
Mij didyc clyxav pravdy,jaky rozpovidalu no Radio Cvoboda...

08.12.2013
Вперше почув про Радіо Свобода семирічним хлопчиком у 1964 році. Радіо Свобода слухав вночі мій дід. Тоді слухати Радіо Свобода було криміналом. Я тоді почув вперше про Солженіцина,академіка Сахарова, Голодомор й звісно про те, що діється в країні й про те, про що не пишуть радянські газети. І вже у 80-х читав твори Солженіцина й почув Сахарова. Вдячний українській редакції. Вітаю з річницею!!!

07.12.2013
Вперше я чула про Радіо Свободу на початку 70-х років. Мій тато, він був політв’язнем, завжди слухав по транзистору, тоді дуже вас «глушили», як казали у нас. І завжди розповідав, які новини були в світі, бо ми ж були «за залізною завісою» в бувшому СССР.

06.12.2013
Дорогі Друзі! Вітаю з Днем народження! Коли ви народилися, я готувався до школи. Але почув я вас, коли мені було вже 22. Правда, дуже заважали глушилки КДБ. Разом з Голосом Америки, Бі-Бі-Сі, НХвилею Ви допомогли мені уникнути зомбованості, пронести через десятиріччя несприйняття комуністичної пропаганди і ідеології, антикомуністичний світогляд, перебуваючи на керівних наукових посадах, викладацькій діяльності і на дипломатичній роботі. Дякую за це Вам!

06.12.2013
55 років тому мій батько купив батарейний радіоприймач «Новь». З тих пір разом з батьком слухали радіо «СВОБОДА», радіо «Ватикан». Мелодію позивних пам’ятаю досі. Потім, далеко пізніше, я став радіолюбителем і весь ефір на різних частотах став повністю доступним, тільки з вільним часом настала проблема. І так до сьогоднішніх днів, іноді, при наявності вільного часу слухаю радіо «Свобода».

03.12.2013
В 1979 році Радянські війська були введені в Афганістан – це була перша інформація, яку я отримав з Радіо Свобода й і від цього часу я йому найбільше довіряю!!!

03.12.2013
Респект. Протягом всього мого життя Радіо Свобода – це рупор і прапор Свободи!!!

02.12.2013
Мне 63 года. Слушаю Свободу с 1965-го. Мой отец был военным и коммунистом, но тоже слушал Свободу. Это было окно в Свободный мир. Америке =РЕСПЕКТ))

02.12.2013
Так совпало, что я служил в ВВ СССР в 23-м спецвзводе уральского округа. Нам всегда говорили, что нашей основной задачей было и будет при любой власти разгон демонстраций. Увидев на Банковой своих «коллег» я сразу понял, что это молодые, неопытные ребята, которых научили стоять и не более... У меня сразу закралась мысль, что их поставили туда, как тушки, что бы они пострадали, как можно больше...

Так и произошло! А сегодня моя жена на работе разговаривала с сотрудницей, сын у который служит в ВВ и стоял на «майдане»... Она сказала, что их сильно подставили и сейчас вывезли в какие то новые места, забрали часть одежды, что бы даже не выходили на улицу....По телефону звонят тайно и говорят, что 75 человек подрезаны «титушками-провокаторами».

Это срочники, завтра их выпустят в увольнительную и они смогут рассказать 90% того, что пока почти никто не знает....

Тему дарю... Если надо смогу предоставить более точные координаты мамы солдатика... Она в шоке, не знает, что будет с сыном дальше, куда их еще «пошлют»...

29.11.2013
Доброго ранку. Друзі на Свободі!!! Не знаю чому Ви пишете «60 років». Ви транслюєтесь довше, бо я пам’ятаю, як мій дідусь слухав Голос Америки ще в 1950-му році. Це не одне і теж ? Ми слухали Вас завжди... Дякуємо, бо саме з цієї програми дізнавалися правдиву інформацію!!!!

28.11.2013
Вітаю! Вперше я почув Радіо Свобода-Радіо Вільна Європа у далеких 77-78-х роках (мені було 10 років). Це була лампова радіола «Рекорд». Пам’ятаю музичні програми про Queen Сєви Новгородцева (особливо хіт Radio Ga-Ga)! Пізніше регулярно «підслуховував», коли тато купив новий приймач VEF-202, вже політичні програми про дисидентів, війну в Афганістану, польську «Солідарність» старіючих вождів СРСР. Хоча тато був комуністом і знав про мої «несанкціоновані» сеанси прослуховування, він ніколи їх не забороняв. Це дійсно був ковток правди свободи! Не впевнений, що рішення про зміну формату жорсткої критики існуючих режимів на Сході Європи.

Я – Скоропада Юрій, м. Київ, підприємець. Хай живе Радіо Свобода! Слава Україні! Дякую! Юрій

28.11.2013
Радіо Свобода я слухаю з 1964 р. так що в мене тоже кругла дата. Дуже вже глушили-щось включали і так «фуркотало», що не давало слухати,приходилось трошки підкручувати під «хвилю». Постійно слухав і в Хрущовські часи,хоча інформацію можна було в той час і прочитати в газеті «Ізвестія» або «правда» – звичайно хто вмів читати поміж рядки. А особливо в кого в той час був словник-Чужомовних слів та виразів і приповідок-видавництво «РЕКОРД» Коломия 1933р. О.Скалозуб.

28.11.2013
Я тепер не так часто прослуховую Радіо Свобода, як за «ссср». Всі вечора – приклавши вухо до приймача старався ловити кожне слово,щоб не пропустити щось найважніше. А памятаю, як вже були «транзисторні» приймачі – то я прямо в ліжко брав із собою і до ранку бувало слухав.Фактично не було звідкілля інформацію брати. Радіо Свобода-Хвиля-Бі-бі-сі--Це моя «слабкість» була! Радіо Свобода передавало гарні українські пісні – слухав із задоволенням. Я знаю що Українці всі в цей страшний час слухали «СВОБОДУ» і чекали визволення-тільки не вірили що скоро прийде. Голод і війни «заморили» Україну до такого степеню, що піднятись з колін не мала сили(і тепер важко встає), а Радіо Свобода вливало правду, вливало надію,що забряжчать іще знову КОЗАЦЬКІ ШАБЛЮКИ. Це правда, cвята правда, бо я це відчував і радів і втішав себе тим. Підтримка була дуже велика. Була надія, палав огонь, як на «ХОРИВІ»-: і це чогось варте! Радіо Свобода – це була для мене свобода. З ЮВІЛЕЄМ ВАС! Низький уклін! Микола

27.11.2013
Слушаю с 1964-го года. Помню позывные сквозь помехи.

27.11.2013
Всем здоровья. Прошу прощения за то, что пишу на русском. Мне уже за 60. Впервые я слышал Радио Свободу еще в конце 50-х дома у моего дяди. Он был уже немолод и был гораздо старше своей сестры – моей матери. Он был болен тяжелой формой болезни Бехтерева и почти не вставал с постели. Возле него стоял большой радиоприемник, который был постоянно включен. Дядя слушал РС, Голос Америки, Би-Би-Си. Когда мои родители приходили к нему в гости, часто возникали споры о политике между моим отцом – сталинистом и дядей. Я хорошо помню, как дядя корректно и методично разбивал все аргументы моего отца. Несмотря на споры, мой отец уважал дядю. И еще помню как комментировали информации РС: отец говорил – это неправда, а дядя ему – подожди несколько дней. И действительно, со временем выяснялось, что западные радиостанции сообщали правдивую информацию, а наши – врали, а потом потихоньку, сквозь зубы приоткрывали правду. Я сам в детстве и юности был лояльным советским человеком и верил в марксистско-ленинские идеалы. Помню, как во время просмотра спортивных передач (а только они тогда были в прямом эфире – не в записи) я удивлялся и возмущался тем, как за рубежом отрицательно относились к нашим спортсменам (болели против них) и как положительно – к американским. Думал, как же так! У нас справедливое общество, у нас свобода и равенство, а глупые люди за рубежом преклоняются перед буржуазной Америкой. Со временем, в 70-е годы постепенно у меня произошла переоценка взглядов. Западные станции, в том числе РС, слушал нерегулярно, но довольно часто. Слушал русскую службу РС, так как я жил в восточной части Украины и тогда мы не представляли независимой Украины. И у меня, да не только у меня, а и у многих людей, с которыми я общался, сложилось твердое убеждение, что РС говорит только правду. Я не могу сказать конкретно, какая информация РС повлияла на меня, но скажу следующее: Если прошел какой- то слух, не освещаемый официальными советскими источниками информации, то включал РС и узнавал правду (РС было предпочтительнее, чем Голос Америки, Би-Би-Си или Немецкая Волна, так как те станции были официальными правительственными органами и смягчали информацию по политическим соображениям). Эта правда доходила до людей и медленно, но верно определяла их отношение к советской власти и в итоге сыграла немаловажную роль в падении советского режима.

А теперь о настоящем времени:

– Я очень рад тому, что просыпается молодежь. Она определит будущее Украины. И это очень радует.

– Очень настораживают действия властей Украины по средствам массовой информации – они развязали настоящую информационную войну против оппозиции и сторонников евроинтеграции.

Пример: Взламывают сайты честных средств информации. Например, взломали сайт Украинской Правды и банят комментаторов, которые выступают против власти, то есть власти уже – модераторы УП. И не дай Бог, чтобы это случилось с сайтом РС. Будьте бдительны!

27.11.2013
У далекі 70-і і 80-і роки Радіо Свобода давала мені безцінні порції свіжого повітря у задимленому просторі Радянського Союзу. А ще я, завдяки Свободі, дізнавався правду про таких сильних людей, як Сахаров і Лук’яненко, Чорновіл і Глузман, Григоренко і брати Горині. До речі, радіосвободівців Шустера, Померанцева й інших я пам’ятаю і люблю ще з тих далеких часів. Спасибі друзі. Ви не давали нам захлинутися у «шаріковщині».

26.11.2013
Слушал РС еще в 1972 г., после восстания в Днепродзержинске. Радио помогло читать, слушать, видеть, анализировать – в чем в конечном счете меня убеждают. По ЕС и России хочу напомнить – Мы (Украинцы) не рабы, рабы не мы (не уверен).

26.11.2013
Вперше почув в 1980 році, тоді в Москві проходили ХХІІ Олімпійські ігри і не глушили Голос Америки, Бі-Бі-Сі

26.11.2013
Впервые услышал радиостанцию Радио Свобода в 1990 году в коротковолновом диапазоне. С тех пор Вы стали единственным источником новостей К сожалению последние несколько лет Вы либо уменьшили время вещания либо уменьшилась мощность ваших передатчиков так как раньше вас можно было слушать практически по всему миру а последние несколько лет осталось лишь район Европы ну и Красное море. Я моряк с 30-летним стажем работы, в море район плаванья весь Земной шар, поэтому, повторяю, еще раз раньше хотя бы несколько часов но такая возможность была вас услышать. Теперь, очевидно, с массовым развитием интернета, такой необходимости в коротковолновых передатчиках нет, но в море на обычных судах on-line интернета еще нет да и не уверен что скоро появится. Остаюсь вашим слушателем с глубоки уважением

Виктор

24.11.2013
Почала слухати Радіо наприкінці 60-х років. Глушили сильно. Це була одна із можливостей хоч щось дізнаватися правдиво. Думку свою від передач не змінила,бо ніколи не була «просовєтською», більше половини рідні загинуло в таборах. В даний час я на пенсії. Лікар за фахом

24.11.2013
Радіо Свобода значно вплинула на мою поведінку. Про це в автобіографічній повісті: www.prisoner.com.ua

24.11.2013
Почала слухати Радіо Свобода наприкінці 60-х років. Глушили сильно. Це була одна із можливостей хоч щось дізнаватися правдиве. Думку свою від передач не змінила, бо ніколи не була «просовєтською», більше половини рідні загинуло в таборах. Я лікар за фахом. На пенсії.

24.11.2013
Радіо Свобода я почав слухати з 1960 року. Інформація про Гельсінську групу, табори в Мордовії, 65-ти тисячниках, подальші події в Афгані, Сахарова, Чорновола привела мене в опозицію до кпрс.

23.11.2013
Я начал слушать «Радио Свобода» в возрасте 14 лет – с 1974 года. Ещё в это же время начал слушать «Голос Америки».

23.11.2013
Что сказать... У меня было ощущение, что вот-вот прозвенит звонок в дверь и меня заберут «в милицию»))). Но мне было интересно и риск щекотал нервы!

Про «Радио Свобода» и «свободная Европа» рассказывали и в школе, и соседи, и по теле- радио. Рассказывали что это вражеские радиостанции, на которых работают агенты ЦРУ, бывшие фашисты, перебежчики и предатели.

Радио глушили. У меня был приёмник «VEF -201».

Если во время прекращения слышимости покрутить ручку настройки немного влево-вправо, то слышимость возобновлялась, хотя и плохо.

Вначале это был азарт – запретное дело, которое я считал нечто вроде игры.

Рассказывали про Буковского, Синявского; будто бы людей прячут в психиатрические лечебницы.

Я не был антисоветчиком или антикоммунистом, но обилие красного вокруг – раздражало! Так, я не пошёл на прекрасный фильм «Красная палатка» только лишь из-за того, что в названии был этот цвет.

На «Свободе» я впервые услышал о Солженицыне, Сахарове, событиях в Чехословакии 1968 года, Афганистане.

Затем, стало интересно слушать – как «враги» говорят о нашей распрекрасной, миролюбивой стране. Я не мог разобраться, правда это была или ложь. или правда с примесью лжи. но слушать продолжал.

Вскоре я стал подмечать несоответствие официальной информации о нашем успешном движении вперёд, огромных урожаях, развитой промышленности; о самых-самых больших электростанциях и ином с тем, что я видел в реальной жизни – тотальный дефицит, лживостью, лицемерием самих людей, – когда на собрании все дружно, разом голосовали за что – либо, а выйдя на улицу смеялись и рассказывали анекдоты про Брежнева.

Радио Свобода научила меня критично относиться к сказанному, не бояться иметь своё мнение.

Меня зовут Казимиров Валерий, живу в городе Севастополе. Работал в системе жилищного хозяйства, в 90-е имел свой небольшой бизнес. В настоящее время работаю в ПАО «Севастопольгаз».

23.11.2013
Про Радіо Свобода я почув від когось з друзів.

Це сталося в 1980 році, коли я навчався у військовому училищі.

На фоні «комуністичної політики» СРСР було дуже дивно і цікаво слухати незвичну реальну правду про дійсність.

На заняттях зі зв’язку у нас була можливість (був доступ до радіостанцій) самому налаштовувати радіостанції. Цю можливість ми і використовували: налаштовувались на частоту Радіо Свобода (не пам’ятаю точно, але мені згадується, що це були цифри 25,4 КГц або МГц) і, слідкуючи за викладачем, слухали свіжі правдиві новини.

17.10.2013
Вперше я слухав радіо «Свобода» на радіо приймачі в 1981 році. Якраз закінчив школу й готувався до вступу у військово-політичне училище. Я виріс у сім’ї фронтовиків і комуністів. сам потім став комуністом в 1985 році, до 1991р. пам’ятаю перші радіопередачі про Афганістан і Леха Валенсу. передачі глушили. деякі фрази провалювались, але зміст був зрозумілий. є таємниці і якась детальна інформація, яку не почуєш в радянських ЗМІ. Здається були розповіді емігрантів про їх життя в СССР. також слухали ми і «Голос Америки» і «Німецькі хвилю». Думаю, що не мав би такої цікавості до «ворожих голосів з-за бугра» якби не бачив карикатури на іноземні радіо в журналах «Перць» і «Крокодил». Їх публікували на останніх сторінках у вигляді отруйних змій, які вповзають у вуха радянських людей. Але саме цікаве було потім: у військово-політичному училищі я теж мав приймач і теж після відбою слухав Радіо «Свобода» та «Голос Америки». Головне, що про це знали мої сержанти й лиш насміхались, бо я був одним з «розгільдяїв» які задають непотрібні питання. За подібну поведінку мене в Академії, вже майором, називали «анархістом». Але я маючи вислугу 25 років, зараз на пенсії, працював після служби 3 роки журналістом. Зараз громадський активіст у своєму райцентрі й думаю, що свободу думки і слова мені ще тоді навіяли іноземні «ворожі голоси».

Валерій. Білгород-Дністровський,Одеська область.

14.10.2013
Я проходив службу у рядах РА в Угорщині (ЮГВ). За прослуховування «Свободи» отримав 10 діб гауптвахти. Крім того приймачі та фотоапарати необхідно було реєструвати в «особом отделе». 2013.10.2014

Пам’ятаю, як заколядував й на гроші купив собі радіоприймач. Почав слухати радіо свобода,вільна Європа і голос Америки. Було це на початку 80-х років. Слухав і знав, що якщо дізнаються то й посадити можуть. От такі були часи.

18.09.2013
Слухав передачі про історичні події, про 60-сятників, Гельсінську спілку, про воєнні події Вєтнамської, Арабо-Ізраїльської, Афганської і Чеченської воєн. По можливості прошу вислати мені вірш Юрія Клена про Ісуса Христа. Петро, с.Тисменичани.

14.09.2013
Я Петро, мені 57, віруючий. «Свободу» слухав з дитинства. Переконувався, що Радіо свобода каже правду. Багато взнавав про життя за кордоном.

06.09.2013
Коли я навчався на 1 курсі в ДТАТ в 1979-му кожної суботи приїжджав додому й вечорами включав радіо і воно якимось дивом впіймало СВОБОДУ. Я дізнався про події в Афгані й потім слухав частіше.

28.08.2013
Впервые Радио Свобода я услышал в 5 классе и слушал в основном музыкальные передачи со временем где то с 1966 стал слушать новости и интересоваться политикой. Самое интересное переписывал в тетрадку и читал своим друзьям чем вызывал недовольство учителей и родителей. Отец был крупный партийный деятель и всегда матери говорил: «Ох посадит нас сынок и сам загремит в лагеря», но сам иногда тоже слушал новости.

По прошествии времени все друзья стали замечать, что мои прогнозы сбываются и правда на стороне Радио Свобода. Сейчас на пенсии был моряком, предпринимателем, руководил готелем. Страстный поклонник рока и литературы, живописи. Живу в Мариуполе. Корни мои в Германии.

18.08.2013
Вперше почула про Радіо Свобода як вороже радіо. Це було заочне знайомство. А безпосередньо вдалося «впіймати» хвилю десь у 82 році. Якщо мені не зраджує пам’ять, тоді саме виступав Солженіцин. Пригадую лише свою негативну реакцію: як він може гудити країну, адже те, про що він говорив – не має місця. на той час я багато чого не знала про реальність, бачила все лише очима партії, а сама була сліпою. тепер смішно, як я могла не бачити істинної картинки СРСР.

З повагою, Валентина.

18.08.2013
Приветствую Радио Свобода!

Впервые начал слушать Свободу… в далеких 70-х. Я тогда работал рыбаком на траулерах Северного флота

То что писала и декларировала совдепия, было одно, но реалии говорили об обратном.

Почему? Да потому, что интуитивно было такое ощущение, что, что-то не так в этом «совдеповском концлагере». Появился интерес к передачам Радио Свобода.

Я, как большинство своих современников, всю сознательную жизнь, воспитывался в «коммунистическом духе».

Зарабатывать на жизнь стал рано в 15 лет (жили очень бедно). Всю информацию, которую преподносили «комуняры», я пытался услышать от Свободы и сравнение было конечно в ее пользу!

Почему так? Почему нам все время затыкают рот, и не говорят правду? Об этом я стал задумываться все чаще.

Свободу слушал тайком, не всегда удавалось четко слышать (ведь при совдепии стояли по всей стране «глушилки», но тем не менее, кое что удавалось слушать.

Сейчас уже не припомню какие это были передачи, но в них шла речь, где те или иные вещи назывались своими именами.

Прошли годы, но интерес к Свободе не утратился, наоборот возрос! Рухнул ненавистный коммунистический режим, появилось больше других источников информации, Но! старый друг – лучше новых двух!, имею в ввиду Свободу. За прошедшие десятилетия, актуальность Радио Свободы не утратила свое значения, а приход к власти, извините. (уголовников) и утрата демократических ценностей Украиной, наоборот еще усилили позиции Радио Свободы в освещении вопросов демократии, как в общем плане, так и в Украине. За что ей спасибо!

С Вашего позволения, в качестве примера приведу еще один.

Жителей Западной Украины, под влиянием «совдеповской пропаганды» я ненавидел всегда, считая их, извините, бендеровцами и т. д.

Но к более зрелому возрасту, положение изменилось. Каким образом?

Говорят лучше раз увидеть – чем сто раз услышать, и я решил сам поехать в Западную Украину, чтобы прояснить интересовавшее навсегда! Тогда мне было 49 лет.

Проехал всю, подчеркиваю всю! Западную Украину, и то что увидел, услышал и пообщался с людьми – я был просто потрясен!!!!!

Для меня это был – абсолютный шок! Не стану описывать свои впечатления, их много и все они только положительные!

Остаюсь убежденным сторонником демократии и пример для меня – США.

Очень люблю эту страну, ее ценности, народ (во флоте приходилось общаться тайком с американцами), традиции (у самого день рождения, в день Независимости США). Не знаю почему так, но всю жизнь, я по духу и убеждениям – я бунтарь и мои основополагающие принципы духа и свободы!!! всегда со мной!

О себе писать… ничего, обычный как миллионы соотечественников. Пенсионер.

Отношение христианству: Крайне негативное…

Восточные философии: Буддизм, Дао

Очень люблю животных: кошки, дельфины, касатки, лемуры, (кобра)

Музыка: Шопен, Моцарт, кантри, рок. Ненавижу – попсу, кабацкие песни, слезивую уголовщину и все блатное дерьмо.

Все. (этого более чем достаточно)

Мои лучшие пожелания Вам, успехов и всего лучшего!

С уважением Лещенко Ю. – Лиска

(Перейти в розділ «60 років Радіо Свобода»)

XS
SM
MD
LG