Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 14:05

Самі очільники Міжнародного олімпійського комітету кажуть, що спорт і політику розділити неможливо, що спорт є складовою частиною суспільного життя і проявом свободи людини, фактором реалізації її фізичних і духовних можливостей. Особливо болюче для спорту і спортсменів розвиватися та діяти в часи конфліктів, війн, придушення демократії авторитарними режимами.

Подібне ми спостерігаємо й сьогодні зі спортом та спортсменами в Україні, коли фактично йде неоголошена війна на сході України. Особливо, олімпійські види спорту відчувають це на собі, різко впало фінансування підготовки спортсменів в Україні, чимало професіональних футболістів з-за кордону спішно покидають українські клуби, є загроза взагалі проведенню змагань з ігрових видів спорту в Україні. Та й самі спортсмени чисто психологічно відчувають посилений тиск напруженої суспільної ситуації в державі. Про це Радіо Свобода розмовляло з відомим старійшиною українських спортивних оглядачів і коментаторів Валентином Щербачовим.

– Пане Щербачов, як впливає нинішня напружена ситуація в державі, фактичний стан війни на сході, на спортивне життя в Україні?

– Впливає. Ясно. І те, що у нас тут і зрадників багато у високих кабінетах і корупція ще далеко не викорінена. Новий президентській команді важко на все звертати увагу. Тому спорт у нас тепер, так би мовити, потихеньку відпускається на пасивний дрейф. У спорті зараз наростають проблеми із фінансуванням будь-яких змагань. Олімпійські види спорту взагалі, у цьому плані, будемо так говорити, забуті. Тренери і спортсмени, особливо, молоді, намагаються віднайти роботу за кордоном.

Ентузіасти, видатні спортсмени і тренери, зараз об’єдналися і все ж таки тримають ситуацію на середньому рівні

Все гострішою стає проблема виховання молодих спортсменів, дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивні училища, те ж вище училище фізичного виховання України, відчувають наростаючі проблеми. Скорочення штатів, тренерських ставок… Хіба ж можна економити на здоров’ї нації? Бо зараз хапаються за все, щоб економити кошти, і на тому ж спорті. Це також дається взнаки. Так що не дуже райдужна зараз картина в спорті, але мусимо не втрачати оптимізму. Бо ентузіасти, видатні спортсмени і тренери, зараз об’єдналися і все ж таки тримають ситуацію на середньому рівні. Так що спорт наш, будемо сподіватися, не потоне. Якщо все ж вдається виставляти наші команди на найбільші змагання – європейські, світові.

– Пане Щербачов, а от як самі спортсмени ставляться до нинішньої ситуації, бо про них вже розпускають плітки, що вони, мовляв, використовують свій снайперський досвід під Слов’янськом, а інші – десь вже у Криму, в Росії?

Брудно працює кремлівська пропаганда. Не гребуючи найпідлішими методами. Але всі українські спортсмени налаштовані патріотично

– Ну так, це й про Олену Підгрушну, мається на увазі. Ну ви ж знаєте, як тепер брудно працює кремлівська пропаганда. Не гребуючи найпідлішими методами. Підтасовують, фальсифікують факти. Жоден з наших провідних спортсменів немає відношення до цих дезінформацій. Але всі українські спортсмени налаштовані патріотично, і допомагають людям налаштовуватися на необхідність знищення такої «ракової пухлини», яка виникла на сході.

І всі провідні наші спортсмени розуміють ситуацію, та кажуть, коли розмовляєш з ними, що ми тепер зробили благородний жест з перемир’ям, хоча ми воюємо там із бандитами та найманцями зі сучасною зброєю, яку Росія дає їм, і з ними не можна зупинятися у боротьбі ні на мить. Оце такі настрої у наших спортсменів, як і в усьому суспільстві, особливо, серед тих, хто розуміє саме чесну, спортивну боротьбу. Якщо розвивається якийсь успіх, то його треба розвивати і не можна стояти на місці. Оце лейтмотив такий усіх наших розмов із спортсменами, тренерами… Але всі все ж таки вважають, що ми недостатньо жорстко діємо проти бандитів, і не розвиваємо успіх.

– А як Ви ставитеся до того, що, наприклад, на Чемпіонаті світу з футболу Україна прозвучала, було вже на трибунах стадіонів у Бразилії видно чимало плакатів на кшталт «Крим – це Україна», і співають там фани пісню про Путіна «Ла-ла-ла-ла-ла, Путін х**ло!». І навіть українські коментатори, Ваші колеги не стримуються, коли співають це під час коментування матчів із Бразилії?

Світ засуджує поведінку Москви. Тому популярною стала пісня про Путіна

– Хм-хм, почну з останнього, що під час коментування матчів чемпіонату світу це неприпустимо. Треба бути об’єктивними. Я теж не прихильник того, щоб дуже підносити збірну Росії на чемпіонаті світу в Бразилії, бо вона посередня футбольна команда, вона не може пробитися у групу призерів. Це точно. Але до чого тут спортсмени, як і наші, так і ті? Але, з іншого боку, Росія сама винна в політичному розумінні, коли поводить себе агресивно і дуже некоректно, м’яко кажучи, щодо нашої країни. Україна набагато слабша у військовому становищі щодо Росії. Тому весь світ засуджує поведінку Москви. А іншого вони очікувати не можуть. І тому такою популярною стала ця пісня про Путіна фактично на всіх континентах, на Чемпіонаті світу з футболу. Адже спорт від політики важко відокремити, тим більше, на такому світовому форумі зі спорту номер один. Так що – за що вони в Росії боролися на те й напоролися… Але в коментарях матчів із Бразилії все ж не треба перехльостувати. А так варто сказати те, що Росія сама зробила все для того, щоб від неї відвернувся світ і це буде дуже точно.

– Пане Щербачов, спостерігачі кажуть, що під загрозою проведення нового Чемпіонату України з футболу, насамперед, у вищій лізі. Коли й зі «Шахтарем» ситуація незрозуміла, де йому тренуватися і грати, та й з «Металістом», «Дніпром» важко, бо це близько до зони конфлікту?

Ще й Севастополь хоче приєднатися до чемпіонату України, бо їм нічого не світить в Росії

– Збиралася наша прем’єр-ліга, власники клубів, актив футбольний держави і вирішили, що все ж таки буде у вищій лізі з футболу 16 команд. Поки-що у нас є гандикап до початку сезону, чемпіонату 2014-2015 років. Будуть вирішуватися справи і з фінансуванням клубів, із полями, де відбуватимуться ігри, якщо буде виникати якась небезпека у тих містах на сході. Та ще й Севастополь хоче приєднатися до чемпіонату України, бо їм нічого не світить в Росії. Так що чемпіонат України буде проводитися, є пропозиції трохи його модернізувати, це стосується участі самих команд.

– А от як самі спортсмени, ви, коментатори, відчуваєте нинішню ситуацію в державі? Що відбувається, чого можна очікувати, на Вашу думку?

Це війна поза межами будь-який правил. Це бандформування, які готуються на території сусідньої держави

– Відбувається, як ви самі розумієте, війна. Я сам маю такий собі десь і бойовий досвід, коли провів три з половиною роки в армії. Але це війна поза межами будь-який правил. Це бандити, навіть у Чечні такого не було, це бандформування, які готуються на території сусідньої держави і приходять до нас озброєні набагато краще, аніж наші, якщо чесно і об’єктивно казати. І це буде продовжуватися ще не один день і не один місяць.

І якщо наша армія буде діяти таким чином і не позбудеться «щурів» в Міністерстві оборони, коли Росія понакидала сюди стільки продажних людей, які здають нас і зливають інформацію, то буде важко розібратися з усім. Весь народ сьогодні цього вимагає. Бажає покарань отаким от «щурам», зрадникам. Якщо це буде, і якщо хоча б одного такого показово буде покарано перед людьми, то тоді все буде на рівні нашого патріотизму. А так ми будемо й надалі бачити, як жінки будуть виходити, перекривати рух, дороги, для того щоб повернули їхніх чоловіків, дітей, бо вони бачать, що їх зраджують. Хоча у народі бойовий дух високий, але треба щоб у цьому була велика підтримка влади. І якщо візьме у свої руки головне командування президент, то все буде може краще. Бо поки-що все якось розмазано, не скоординовано. Це об’єктивно і чесно, якщо казати про настрої.

  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG