Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 11:03

Лідери ЄС висунули кандидатуру колишнього прем’єр-міністра Люксембургу Жана-Клода Юнкера на посаду президента Європейської комісії, оскільки нинішній президент Жозе Мануел Баррозу залишає посаду наприкінці року. Кандидатуру Юнкера, якого вважають скептиком щодо подальшого розширення ЄС, не підтримали Британія та Угорщина, але до них не дослухались інші лідери ЄС. Радіо Свобода розмовляло з заступником директора Центру європейських досліджень у Брюсселі Роландом Фройденштайном. Він знає перипетії висунення Жана-Клода Юнкера на посаду президента Єврокомісії, оскільки його центр працює з Європейською народною партією, яка і висуває Юнкера на керівну посаду.

– Пане Фройденштайн, той факт, що лідери країн ЄС підтримали кандидатуру Юнкера, – чи означає це, що посада в нього вже в кишені?

– Ми можемо це стверджувати хоча Юнкеру ще доведеться постати перед Європейським парламентом і там для нього можуть бути певні важкі моменти, бо люди, які будуть голосувати за нього і не належать до його політичної групи, будуть вимагати політичну ціну за свій голос в плані певних зобов’язань. Але я не можу уявити собі іншого сценарію, аніж той, що Юнкера буде обрано президентом Єврокомісії.

– Є такі відгуки, що Європарламент ледь не захопив владу, адже саме він тепер обирає президента Єврокомісії і саме провідні групи Європарламенту висувають кандидатів на цю високу посаду…

– Давайте подамо це таким чином: відбулася дуже чітка і однозначна інтерпретація Лісабонської угоди, яка говорить, що президента Єврокомісії обирає Європарламент, спираючись на пропозиції Європейської ради, яка у свою чергу бере до уваги результати виборів до Європарламенту. І європейські політичні групи чи партії зрозуміли це так, що під час виборчої кампанії вони мають демонструвати виборцям своїх кандидатів на посаду президента Єврокомісії. І що партія, яка виборе більшість місць, отримає право номінації свого кандидата на цю посаду. І тоді лідери країн ЄС на своїй Раді мають ледь не автоматично запропонувати цю кандидатуру. Так все це зрозумів Європарламент і його політичні партії. Не всім це подобається, але така процедура нині вже встановлена.

– Серед лідерів ЄС одностайності не було: проти кандидатури Юнкера гостро виступив британський прем’єр Дейвід Камерон, а також прем’єр Угорщини Віктор Орбан… Одні оглядачі говорять, що ці лідери опинились в певній політичній ізоляції, а інші кажуть, що позиції Юнкера послаблені…

– Ні, я гадаю, що вони себе ізолювали, бо, як виглядає, Угорщина не має з цим проблем. Дії Британії не пішли тут їй на користь. Бо Дейвід Камерон своїми діями послабив свої позиції всередині країни. Бо він намагається з допомогою переговорів виторгувати кращі позиції для своєї країни всередині ЄС. Ставши дуже чітко в опозицію до Юнкера, Дейвід Камерон не спромігся зробити так, щоб Юнкера зрештою не затвердили. Тому він послабив свої позиції, коли дійде до переговорів щодо кращих умов для Британії в ЄС. Але аргументи прем’єра Камерона відомі – він за більшу дерегуляцію і модернізацію ЄС. Також Камерон виступає за передачу більших повноважень з європейського рівня на національний. Він хотів кандидатуру, яка б відповідала цим критеріям, але проблема в тому, що сам він нікого не запропонував.

– У тих, хто виступає проти Юнкера існує аргумент, що він, мовляв, людина з минулого, з вісімдесятих років минулого століття…

– Розумієте, він наш кандидат. Я говорю це від імені політичної сили – Європейської народної партії. Юнкер уособлює центризм – щось середнє між відданістю традиційним цінностям і роботою над нашим майбутнім і економічним успіхом, зростанням та посиленням конкурентоздатності.

– Але чи Юнкер затятий федераліст? Чи він бачить Євросоюз як Сполучені Штати Європи?

– Ні, ні, ні. Не Сполучені Штати Європи… Він європейський федераліст як і більшість партій політичного мейнстріму – в тому ж Європарламенті. Але це не означає, що федералісти хочуть, аби усе вирішувалось на європейському рівні, а не на рівні національних держав. І сам Юнкер під час виборчої кампанії казав, що він хоче бачити Європу великою у великий справах і малою – у малих. Скажімо, він хоче аби Європа була сильнішою на зовнішньополітичному фронті. Але Європа має менше втручатися у регулювання єдиного ринку і повинна дати більше прав національним урядам.

– Що обрання Юнкера означатиме для подальшого розширення Європейського союзу? Він, здається, не є великим ентузіастом розширення ЄС…

– Він сказав, що має бути п’ятирічний мораторіум на розширення ЄС. Це не означає, що в цей час не може бути переговорів щодо майбутнього членства деяких країн протягом цих п’яти років і що не може бути початку переговорного процесу з деякими країнами. Але в питанні розширення нині відбуваються величезні дискусії щодо подальшої стратегії. Тобто, Євросоюз розширюватись буде, але також правдою є і певна втома ЄС від розширення. Тобто, Євросоюз забагато розширювався протягом короткого відрізку часу. І європейські лідери повинні розуміти стурбованість багатьох в Європі, хто вважає, що ЄС занадто активно і швидко розширювався. Тобто, треба дати відповідь на цю розчарованість виборців в європейських країнах, але водночас тримати двері відчиненими для подальшого розширення. І ці два підходи мають бути з’єднані в одне ціле і це – серйозний виклик для Юнкера.

– Яку позицію займає Юнкер у питанні України? Чи бачить її колись в Євросоюзі?

Європа має допомогти Україні впоратись з російською військовою агресією

– Він знає, що виклики є колосальні перед Україною. Перш за все, треба стабілізувати країну економічно і політично, треба встановити верховенство права. Можливо Україна потребує допомоги Європи в плані децентралізації влади для передачі певних владних повноважень від центрального уряду в регіони. Все це величезні завдання. Ну, і Європа має допомогти Україні впоратись з російською військовою агресією. Всі ці завдання виходять за рамки виключно ЄС, бо у питанні допомоги в галузі безпеки ініціатива також на окремих членах ЄС. Також є простір і для допомоги з боку НАТО.

На певному етапі в Києві було більше прапорів ЄС, аніж в усіх європейських столицях разом узятих! Європа має борг перед українським народом

Стало цілком зрозуміло, що членство України в ЄС виключати не можна. Особливо зараз у цій складній ситуації. На певному етапі в Києві було більше прапорів ЄС, аніж в усіх європейських столицях разом узятих! Європа має борг перед українським народом. Це не означає членства України в ЄС в наступні п’ять років. Але вже в офіційних документах ЄС записано, що відносини між Україною та ЄС підуть далі Угоди про асоціацію. Це було компромісом між тими членами ЄС, які хотіли дати перспективу членства Україні, і тими, які наразі проти цього. І зараз ми перебуваємо в цій компромісній точці.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG