Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 02:54

Олесь Черемшина

(Рубрика «Точка зору»)

Сімферополь – У Криму на власні очі видно всі ознаки повної дезорганізації економіки. Відповідно до перерахованого бюджету на нинішній рік економіка півострова зможе отримати лише 36 мільярдів рублів доходів. Тоді як видаткова частина складе понад 125 мільярдів. Тому федеральному бюджету Росії доведеться додати до бюджету Криму, який мріяв про «самодостатність», не менше ніж 85-90 мільярдів рублів, не рахуючи прямих витрат Москви на військове, економічне і політичне забезпечення анексії та окупації. До того ж 27 червня саміт Євросоюзу підтримав введення заборони на імпорт до Європи товарів із Криму, крім тих, які мають українську сертифікацію. Це остаточно поховало надії самопроголошеної влади Криму заробити хоча б на імпорті, за умови, що сподівання на прибутковість курорту, аграрного сектора, і навіть промисловості, що активно перелаштовується тепер на військовий лад, дуже примарні.

Схоже, саме тому в російських економічних інститутах терміново почали розробляти різні програми порятунку економіки Криму. Однак, на думку українських аналітиків, вони виявляться безуспішними, тому що в Криму зараз будь-які економічні рішення підпорядковані, насамперед, політичній кон'юнктурі, про економіку як таку в Криму говорити не доводиться, вона повністю витіснена некомпетентною політикою маріонеток. Та й у самій Росії політика витіснила економіку. В результаті кримської афери, за прогнозами Віденського інституту економічних і політичних досліджень, приплив інвестицій у саму російську економіку зменшиться наполовину, а Банк Росії минулого тижня в черговий раз знизив прогноз зростання ВВП до 0,4%.

Нагадаємо, як повідомило агентству ІТАР-ТАРС європейське дипломатичне джерело, «аналогічні кримським заходи діють також стосовно невизнаних країнами Європейського союзу територій, таких як Південна Осетія, Абхазія, Придністров'я або Турецька республіка Північного Кіпру. За торговими заходами слідуватимуть заходи в галузі візової політики, транспорту, наприклад, заборони на заходження суден у порти і посадки літаків в аеропортах, в логістиці та в інших сферах». Тепер і Крим став у низку територій-ізгоїв. За його словами, стратегія невизнання Криму розробляється Єврокомісією і затверджується Радою Євросоюзу. Цей процес розрахований на кілька місяців. Правда, російські чиновники говорять, що вони готові «обдурити Європу» і просуватимуть кримські товари під виглядом російських, але поки невідомо, чи вдасться такий трюк і чи не викличе це ще більш жорстких санкцій.

Виробництво починається з... пошуку ринків збуту?

«Мінекономрозвитку» Криму докладає зусиль до того, щоб переорієнтувати збут продукції на внутрішній ринок. Найбільш ймовірними ринками збуту для кримських виробників вважаються також країни Близького Сходу, Китай, Індія, Туреччина та Азербайджан. «Для підприємств машинобудування, виноробної промисловості та сільгоспвиробників основним ринком залишається Росія, а продукція хімічних підприємств затребувана не тільки в ЄС, але й в Азії», – йдеться у повідомленні міністерства. За інформацією «Мінекономрозвитку»
Криму, в першому кварталі 2014 року питома вага експорту до країн Євросоюзу склала 10,2 відсотка від загального обсягу експорту республіки – 5,9 мільйона доларів США. Серед країн Євросоюзу основними споживачами кримських товарів були Німеччина, Угорщина, експорт товарів до Австрії, Франції, Польщі, Нідерландів, Литви склав 3,6 відсотка від загального експорту. Зокрема до країн Євросоюзу з Криму експортувалися машини, механізми та електрообладнання (4,9 відсотка), недорогоцінні метали та вироби з них, продукція хімічної промисловості, а також деревина і полімерні матеріали. Частка алкогольної продукції, що експортується з Криму до країн Єврозони, склала 0,9 відсотка.

Через міжнародні санкції, застосовувані міжнародним правом до невизнаних зон, світові компанії в Криму або взагалі відмовляються вести економічну діяльність, або камуфлюють її під діяльність підставних дочірніх структур. Так поводяться не тільки авіакомпанії, круїзні компанії, але й банки. Наприклад, «Банк «Москва» для роботи в Криму створив спеціальну «дочку» РНКБ, яка не афішує зв’язку з материнською структурою. «Роспошта» відмовилася офіційно включити «Кримпошту» до свого складу, хоча негласно активно працює з нею. Згідно з повідомленням «Укрзалізниці», тільки в травні вантажні перевезення в Крим скоротилися більш ніж на дві третини. Порти Криму також простоюють, перевезення автотранспортом скоротилися більш ніж удвічі. 27 червня, в той же день, коли Євросоюз відмовився від імпорту з Криму, навіть «Газпром» вустами заступника голови правління компанії Віталія Маркелова оголосив, що компанія, нібито, «ніякої діяльності в Республіці Крим не проводить. Діяльність у галузі видобутку і транспорту газу, ще раз наголошую, здійснює регіональна газова компанія «Чорноморнафтогаз».

Тоді як «в.о. голови Криму» Сергій Аксьонов говорить, що «європейські інвестори стоятимуть у черзі, щоб інвестувати в Крим», навіть «Газпром» не наважується цього робити. У квітні перший заступник начальника фінансово-економічного департаменту ВАТ «Газпром» Олександр Іванников говорив, що «компанія ще не ухвалила рішення щодо обсягів інвестицій у Крим. На сьогодні жодного рішення немає – ні в проектах, ні в грошах з приводу інвестування в Крим». Таким чином, у Криму, як видно, ще не розуміють, що вся кримська економіка сьогодні зумовлена змістом її політики, вірніше, псевдополітики.

Псевдополітика... мовна!

Адже не можна ж вважати нормальною політикою боротьбу з англійською, українською та кримськотатарською мовами, яку розгорнув на півострові «голова держради» Володимир Константинов.

Наприклад, як повідомляє провладний інформаційний рупор «Кримінформ», Володимир Константинов повідомив на засіданні «Радміну»: «Неправильно те, що українською та англійською мовами у нас дуже велика кількість знаків у республіці. Я не думаю, що десь в Англії ми знайдемо напис англійською і російською, або у Львові, наприклад, російською та англійською. Нам потрібно виявляти якусь самоповагу і впорядкувати всі написи. Ми не проти української, але англійцям тут точно робити нічого. Ми знаємо, як вони нас люблять. Їхній останній візит до Криму під час Кримської війни закінчився різного роду кладовищами, тому вони не заслужили того, щоб написи були на трасі. Потрібно впорядкувати це упродовж місяця». І після цього ці «політики» запрошують до Криму інвесторів і туристів?

Водночас «голова Держради» говорить: «Ми запрошуємо до нас європейців. Нехай приїжджають, але тільки з миром. Нехай вони нас до себе не пускають (!? – авт.), ми кличемо їх на відпочинок до Криму. Нехай відпочивають незалежно від політичних уподобань і орієнтацій», – сказав Константинов.

Розуміючи, що з цього року кримський курорт і галузь туризму більше не є джерелом надходжень до бюджету, оскільки відвідуваність півострова впала нижче порога рентабельності, галузь зазнає тільки збитків, а власники готелів і здравниць віддали перевагу їх продажу замість експлуатації, що свідчить про тривалий негативний прогноз їх прибутковості. «Голова Держради» Криму Володимир Константинов «знайшов вихід» і закликав російських чиновників цього року провести свої відпустки на кримських курортах і тим самим «не тільки підтримати республіку в перехідний період, а й показати приклад усьому населенню Росії», наприклад, молоді. «Треба, щоб усі представники відомств,
чиновники не витрачали гроші за кордоном, а їхали до Криму. Ми з подивом виявили, що багато хто в Росії не знає про Крим, так склалося історично, що за 23 роки, особливо молодь, відучили відпочивати в Криму. Зараз нам потрібно повернути туриста», – наголошує Константинов.

Про реальні причини ігнорування Криму не тільки світовим, а й російським турбізнесом, «політик», звичайно, не здогадується. За його словами, «якщо в березні Криму вдалося змінити хід історії», то зараз потрібно переорієнтувати перебіг формування туристичних потоків. Проте виходить, що «хід історії» змінили так круто, що навіть економіка перестала підкорятися і занепадає.

Економічний колапс Криму став уже головним болем для Москви. Як повідомила заступник міністра праці та соціального захисту Росії Тетяна Блінова на засіданні Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин у Москві, частка безробітних у Криму перевищила російський рівень і потрібно терміново щось робити. «Ми пропонуємо реалізувати низку заходів, спрямованих на збереження зайнятості, – сказала вона. – У Криму близько 20,5 тисяч безробітних і близько 20 тисяч тих, хто перебуває під ризиком звільнення».

З іншого боку, нинішні заяви і навіть законопроекти народних депутатів України про те, що вони хочуть створити в анексованому Криму якусь «вільну економічну зону» (ВЕЗ) також є популізмом чистої води, не тільки тому, що ВЕЗ і «невизнана територія» поняття несумісні, але й тому, що реально зараз не Україна розпоряджається в Криму. У теорії анексію можна не визнавати, але на практиці в умовах військової окупації проводити економічні заходи складно, у боротьбі товарів і танків переможцями виявляються танки.

Торгівля: або взаємовигідна, або «українофобська»?

Але в бізнесі руйнівні наслідки старань «Радміну» Криму виявляються іноді ефективніші за танки. Видно це на прикладі дезорганізації торгівлі в Криму. Поставки товарів і продуктів до Криму ускладнені або зовсім перекриті як адміністративними заходами, так і економічними. Через передчасне припинення роботи банківської системи і відмову від української валюти на півострові створений дефіцит продуктів. І хоча він певною мірою знімається «дозволом» «Россільгоспнагляду» ввозити українські продукти до 1 жовтня, але торгові організації вже зневірилися знайти вихід у самій Росії і шукають його в інших країнах.

Російські торгові організації спробували працювати в Криму, але виявилися неконкурентоспроможними – якість російського товару нижча, а ціна набагато вища. Тому кримчани масово йдуть на шопінг до ще українського «Фоззі», при тому, що торговельні зали вже російських «Ашану» і «Метро» залишаються напівпорожніми.

Перегородивши шлях українському м’ясу до Севастополя, наприклад, місцева влада домоглася того, що міська торгівля відмовилася від м’яса російського і, як повідомив «виконувач обов’язків губернатора Севастополя» Сергій Меняйло, хочуть налагодити поставки в місто продуктів харчування з Болгарії. При цьому, як і в питанні з мовами, органи влади ставлять перед собою завдання не економічне, і навіть не політичне, а чисто «українофобське». «В. о. губернатора» сподівається, що болгарські продукти будуть дешевші за російські, і торговельні контакти з чорноморським сусідом дозволять зменшити залежність Севастополя від поставок з України.

«Поки все зав’язане на Україні. Зараз ми переорієнтуємо ринок на інші джерела. Закупівельні ціни в Росії сьогодні вищі від роздрібних у Криму. Тому ми не виключаємо інші країни. Наприклад, Болгарію, – говорить Меняйло. – Переговори ми провели, попросили надіслати нам зразки і назвати ціни. Зараз чекаємо пробні поставки. Там близько ста найменувань». Але чим закінчиться «болгарський похід» адмірала-губернатора поки невідомо, оскільки і Болгарія до питання міжнародних санкцій також не байдужа.

Хто не вміє посіяти і полити, той не зможе і продати

Самопроголошена кримська влада навіть у сприятливих умовах виявляється нездатною знайти правильні економічні рішення. Псевдополітика спричинила кризу аграрної галузі, що вважалася раніше в Криму однією з найприбутковіших. Так, через припинення поливу за рахунок Північнокримського каналу в аграрному секторі Криму повністю зникла галузь рисівництва, а овочівництво, виноградарство, зернове господарство було врятоване тільки за рахунок природи – весь червень над Кримом йшли проливні дощі, що частково і врятувало «псевдовладу» від повного аграрного фіаско.

Так, якщо раніше в Криму щороку збирали приблизно 1,8-2 мільйони тонн зерна, 400 тисяч тонн овочів, то в нинішньому році, за даними прес-служби «міністерства аграрної політики і продовольства Криму», очікується, що буде зібрана тільки половина звичайного врожаю – лише 1 мільйон тонн зерна, і приблизно 200 тисяч тонн овочів. Та й тим розпорядитися влада поки не може. Через низку причин виникли складнощі з реалізацією врожаю зерна. Українські зернотрейдерні компанії, що працюють на зерновому ринку, через політичні ризики діяти в Криму не можуть, російські тільки придивляються. Вивіз зерна з Криму морем проблематичний, місцеві порти за міжнародною сертифікацією вважаються українськими, зайти в них іноземні судна не ризикують, а російські судна якщо й зайдуть, то в інших портах їх уже не приймуть. Крім того, низька завантаженість великих терміналів, що розташовані в Криму, може збільшити собівартість перевалки і позначитися на закупівельній ціні. А через прив'язку розрахунків за зерно до долара США, у зв’язку з санкціями, існує ризик виникнення проблем при переведенні грошей за міжнародною системою SWIFT. Аграрному «міністерству» Криму залишається сподіватися на закупівлю зерна російськими компаніями, місцевими виробниками хліба, а також на вивезення частини врожаю в Україну як оплату за використання
збиральної техніки.

«І складається відчуття, що вся історія з Кримом явно була не прорахована у всіх наслідках – і політичних, і економічних, – зазначає російський професор, доктор політичних наук Юлій Нісневич. – Тим більше, що економічна ситуація в Росії, м'яко кажучи, не найбільш вдала і насправді погіршується. Що далі робити, дійсно не дуже зрозуміло. З одного боку, визнати зараз, що все було неправильно – страшно. А як вийти з цієї каші?» – риторично запитує вчений. На його думку, тільки після того, як Росія анексувала Крим, стало зрозуміло, що Крим – це така валізка без ручки. З ним нічого зробити не можна.

Олесь Черемшинакримський оглядач

(Оригінал публікації на сайті Крым.Реалии)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG