Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:39

«На день народження хочу миру!» – маленький переселенець зі Слов’янська


Десять міст Дніпропетровщини розміщають у себе вимушених переселенців зі сходу. Щонайменше половина втікачів – це діти. Радіо Свобода поспілкувалися з «дітьми війни».

«Хотів би поїхати додому, але зараз там війна», каже маленький переселенець із Слов’янська Богдан.

Зовсім скоро йому виповниться 13. Але день народження хлопець зустріне тут, у таборі для переселенців на Дніпропетровщині.

«Краще, ніж удома. Над нашим будинком вертоліт пролетів. Маленький (молодший брат – ред.) злякався, та й сам я злякався. Бо у нас на полі він ледь не сів», – продовжує розповідь дитина.

У Богдана троє менших братів та 6-річна сестра. Разом із матір’ю вони втекли із зони бойових дій з-під Слов’янська.

Мати малюків Вікторія Онищенко розповідає, що від снарядів ховались у погребі.

«Ми коли їздили за вишнями, бачили, як летять машини. Там люди були з пістолетами», – додає маленька Настя.

Турботу за своїх менших братів та сестер узяв старший Богдан. Коли він чув гуркіт військових літаків та вибухи, хапав малечу й шукав, куди сховатися. Богдан розповідає, якого жаху натерпівся, допоки виїхали з Донеччини.

«Коли ми їхали, нас на другому блокпості зупинили, і я злякався, тому що цілились мені в ногу. Я перехрестився кілька разів і попросив Господа, щоб нас відпустили і все», – розповідає хлопчина.

Майбутня художниця так і не змогла довчитися

П’ятнадцятирічна Ганна зі Слов’янська – майбутня художниця. Та закінчити перший рік навчання у рідному місті їй так і не вдалося. Ліцей припинив роботу.

«Тиждень жили без води, без світла. Було страшно дуже, що будинок підірвуть і загинемо усі», – розповідає дівчина.

Разом з мамою Ганна позавішувала вікна ковдрами і позаклеювала скотчем. Так і жили, з жахом чекаючи вечора. А ночами дівчина не могла стулити очей.

«Обстріли були щоночі», – каже Ганна.

«Діти граються в ополченців, блокпости. Війна справжня. Страшно про це говорити. Здається, що це сон, від якого хочеться прокинутись», – розповідає одна із переселенок.

«Діти війни» отримують психологічні травми

Шестирічна Софійка і досі здригається від найменшого гуркоту грому. А коли стає страшно, за звичкою тягнеться до улюбленої іграшки. Діти, які стають свідками бойових дій, неминуче отримують психологічну травму, кажуть психологи.

«Частина дітей не розуміють серйозності того, що відбувається. Вони можуть просто відчувати жах, схожий на тваринний. Поруч щось вибухає, гинуть близькі. Для дітей це дуже потужний психологічний удар», – наголошує Наталя Ашина, дитячий психотерапевт.

Витягнути дітей з пащі війни й повернути до нормального життя організатори табору для переселенців вважають своєю місією. Вже з перших годин після приїзду з маленькими утікачами починають працювати психологи.

«В очах відчай, страх і безнадія. Наша місія – запобігти участі дітей у військових діях навіть у ролі спостерігачів», – каже засновник Центру Андрій Пінчук.

На свій день народження Богдан не хоче подарунків. Каже, що достатньо загадати бажання. Воно у нього одне: «Щоб усе це припинилось. Щоб наступив мир!»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG