Київ – «Касетні», а тепер ще й електронні скандали збурюють політичний простір світу. Справжню бурю у листопаді 2010 року викликав «злив» секретної інформації, яку здійснила міжнародна організація WikiLeaks. Засновник організації – австралієць Джуліан Ассанж – перебуває на території Посольства Еквадору у Великобританії, адже за межами цієї території на нього чекають арешт й екстрадиція до Швеції.
Тим часом, справа WikiLeaks поширюється, цього року «касетними скандалами» відзначились Туреччина і Польща. Буквально днями через такий скандал у Польщі ледве не був відставлений уряд Дональда Туска. Але наразі все скінчилось благополучно – більшість польських парламентарів проголосували за вотум довіри нинішньому урядові.
А якщо проаналізувати касетні скандали, то їхні витоки можна знайти у Києві.
Восени двохтисячного року нікому перед тим невідомий охоронець тодішнього президента Леоніда Кучми – майор Микола Мельниченко – оприлюднив диктофонні записи, нібито зроблені під диваном у президентському кабінеті. Згідно з записами, Кучма й низка високо-посадовців були причетні до убивства журналіста Георгія Гонгадзе, який зник за два місця до появи «плівок Мельниченка».
Тодішня влада відкинула звинувачення у причетності до убивства журналіста, але «касетний скандал» за кілька тижнів призвів до початку всеукраїнської акції громадянської непокори «Україна без Кучми». Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, взявши до уваги висновки незалежних експертів щодо автентичності «плівок Мельниченка» і матеріали «Кучмагейту», вирішила: наявних доказів достатньо для того, щоб вважати президента Леоніда Кучму і низку осіб з його оточення (включно з тодішнім спікером, а нині депутатом Верховної Ради Володимиром Литвином) співучасниками злочину.
Але донині і Кучма, і Литвин заявляють про свою непричетність до убивства Гонгадзе, ба більше – вважають, що «касетний скандал» був вигідний їхнім політичним супротивникам. А український політолог Сергій Таран, навпаки, вважає, що «касетний скандал» – це політтехнологія, спрямована проти тодішньої опозиціонерки Юлії Тимошенко, яка очолювала «Батьківщину» й виступала проти Кучми.
«Те, що це є технологія, а не реальна справа – це абсолютно зрозуміло. Якби факти, про які говорить Мельниченко, хоча би трошки були правдою, то вони би давно були на кожному стовпі роздруковані. І у Кучми, і у тодішнього голови ГПУ Потебенька є і була пряма мотивація дискредитувати Тимошенко. А по-друге. Мельниченко пересидів у США, записи були невідомо де, але ж є ті люди, про яких він згадує і про яких відомо, що вони мають щось по цій справі знати», – міркував Таран, виступаючи у ток-шоу два роки тому.
До речі, і Мельниченко розповідав представникам ЗМІ, що волів би, аби у 2000 році саме Тимошенко озвучила його записи.
Вдова Георгія Гонгадзе – Мирослава – у свою чергу сподівається, що убивство її чоловіка буде повністю розкрито, а замовники покарані.
Генеральна прокуратура України має вагомі докази причетності Леоніда Кучми до убивства Георгія ГонгадзеМирослава Гонгадзе
«Генеральна прокуратура України має вагомі докази причетності Леоніда Кучми до убивства Георгія Гонгадзе», – наголошує Мирослава у численних розмовах з колегами-журналістами.
Від Кучмагейту – до WikiLeaks
Після того, як Україна оговтатись після «кучмагейту» і Помаранчевої революції 2004-го року, – WikiLeaks оголосила, що має у своєму розпорядженні понад тисячу документів стосовно України. Так, українці отримали змогу дізнатись про подробиці зустрічі бізнесмена Дмитра Фірташа, громадського діяча і політика Юрія Луценка з послом США Уільямом Тейлором.
Так, згідно WikiLeaks, у грудні 2008-го року Тейлор у своєму звіті повідомляв, що Фрташ придбав більшість акцій медіа-групи №Інтер», яка у свою чергу є власником або ж співвласником семи телеканалів й агентства новин Ukrainian News Agency.
А британське видання The Guardian, посилаючись на WikiLeaks, написало, що Вашингтон згадує Україну у числі держав, які викликали невдоволення США своїми операціями на ринку озброєнь.
29 листопада 2010 року WikiLeaks оприлюднило файли листування американських дипломатів у Москві, в якому описано листування інших осіб – президентів Азербайджану і Росії – Алієва і Медведєва – щодо Голодомору.
«Алієва отримав листа від президента Медведєва, в якому зазначено, що якщо Азербайджан підтримає визнання в ООН більшовицького штучного голоду в Україні «геноцидом», то він «має забути про Нагірний Карабах взагалі», – наводить уривок листування WikiLeaks.
Експерти по-різному оцінюють подібні речі. Дехто розцінює «злив» подібних рапортів, листувань, переговорів, як і прослуховування приватних розмов громадян як спробу тиску на політичних опонентів або ж роздмухування громадських акцій непокори. І водночас, – як свідчення беззахисності сучасних комунікацій, пояснив Радіо Свобода керівник Громадського комітету національної безпеки, правник Олексій Толкачов.
На сьогодні інформаційна вразливість стала однією з передумов послаблення вразливості державиОлексій Толкачов
«На сьогодні інформаційна вразливість стала однією з передумов послаблення вразливості держави. Але практично з цим нічого не можна вдіяти. Єдине, що мені спадає на думку, – це те, що ситуації, як з WikiLeaks, можуть призвести до десакралізації влади, як такої. Влада у будь-якій країні просто буде втрачати довіру. Бруду буде все більше і більше. Можливо, у результаті у самого суспільства буде все менший інтерес до таких «гарячих скандалів». А захиститись від цього, я вважаю, практично неможливо», – зазначив Толкачов.
Правозахисник Марія Томак зазначає: коли вибухає черговий «касетний скандал», або «злив» секретної інформації – треба міркувати, кому це може бути вигідно і чим все може скінчитись. Не менш небезпечні, на думку експерта, несанкціонований збір персональних даних і прослуховування приватних розмов. Наприклад, у державах з авторитарною формою правління такі скандали влада часто використовує проти лідерів опозиції, проти громадських активістів, відзначила Томак у розмові з Радіо Свобода.
«Якщо ми говоримо про державу, то яка її мотивація? Навіщо вона збирає персональні дані? Для того, щоб притискати або ловити опозиційних діячів і журналістів на гачок – чи це влада робить з міркувань безпеки? Мені цей аспект також здається важливим», – зазначила Марія Томак.
За її словами, в Україні, імовірно, мають місце прослуховування приватних розмов по мобільних телефонах. За умов проведення на сході держави антитерористичної операції, серйозних проблем у стосунках між Україною і Росією перемовини представників силового блоку, бійців-учасників АТО, журналістів можуть бути використані проти України.
