Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 06:32

Ельзара Бешуйлі

Справа була в пісочниці в спальному районі кримського міста. Чотири кримськотатарські малюки будували піщані будиночки-башточки. Один з них зірвав з вишні листок, встромив в башту і пояснив: «Це прапор». У двох братів-погодок з цим словом тільки одна асоціація. Перший уточнює: «України»? Другий стверджує: «України»! У четвертого спрацьовує свій рефлекс, і він заспівує собі під ніс: «Ще не вмерла Україна...» Дорослі пошкодували, що не встигли зафільмувати це на відео. #кримваш? А ви дітей запитували?

Ринкові розмови. Топ-антигерої на сьогоднішньому ринку нашого кримського міста – біженці зі сходу. Один літній чоловік, але в коротких білих шортах (прикид курортника) агітував їхати на війну за великі гроші. Торговці-мужики та їхні покупці послали його повоювати самостійно. М’ясник розповів про дві тітки, чоловіки яких воюють за «ДНР», а ці кумасі вже прилаштувалися при російській військовій частині і щодня купують по кілька кілограмів м'яса на «шашлички с салдатіками». Знайома продавщиця повідала про жебрака зі шрамом через усе обличчя, якому не подають «навіть свої ж росіяни». Мужик начебто з Донецька намагався продати нібито мед (наскільки я знаю, росіяни заборонили ввезення до Криму українського меду, а шахраї намагаються бити на жалість і бодяжать щось з рослинною олією). Зустріли запитанням: «А ти чого до Криму приперся? Їхав би відразу в Росію!». Настрої місцевих такі: «Самі і так в дупі виявилися, ще й ці сюди пруть». Коротше кажучи, #кримваш не може витримати ще й біженців зі сходу!

Днями телефонував однокурсник батька з Пітера, який минулого року приїжджав до санаторію неподалік і заодно до нас у гості. Лікування тут йому сподобалося, він і так збирався приїхати, а тут сам Путін велів. Зателефонував повідомити про швидкий приїзд, а не поцікавитися, як ми тут взагалі живемо останнім часом. Зате намагався переконати, що для нас так краще, ми не повинні йти проти суспільства, все добре і т.і. Звичайно, йому ж з Пітера видніше. Але не переконав (ми ж не по російському телебаченню дивимося, а відчуваємо «покращення» на своїй шкурі та власній кишені) і послали ми його прямо в санаторій без заходу в наш будинок. До речі, співробітникам цього та інших санаторіїв під загрозою звільнення заборонено розмовляти з відпочивальниками з Росії про політику, тим більше висловлювати своє невдоволення змінами (навіть установи, що працюють увесь рік, зараз заповнені десь на третину). Так що там пітерський гість почуватиметься, як вдома. Як кажуть, там #кримваш.

Ця історія через місяць мала несподіване, але ще більш неприємне продовження. Справа в тому, що цей однокурсник, якого батько не бачив з часів закінчення інституту, приїжджав не один, а зі своїм другом, нам усім тим більше незнайомий. Виявилося, що Валера йому розповів, що ми тут, м'яко кажучи, незадоволені тим, що відбувається, і цей товариш вирішив теж зателефонувати і переконати нас в їхній російській правоті. Батько і так був злий перенесенням Дня кримськотатарського прапора на околицю міста, тому сказав все, що думає з приводу країни та її політики відносно нашого народу. Це плюс до того, що більша частина родини вже залишилася без роботи відразу після «референдуму». У відповідь почув: «Якщо вас щось не влаштовує, ви можете переїхати». Залишалося побажати їм третьої хвилі санкцій і кинути трубку.

Нормально, так? Спочатку дві, по суті, незнайомі нам людини гостюють у нашому домі (батько вночі їздив зустрічати їх в аеропорт за 40 кілометрів), їм допомагають придбати дефіцитні в минулому році путівки. А тепер, плануючи знову приїхати, вони радять нам їхати з Батьківщини. У санаторіях і пансіонатах, до речі, та сама історія. Росіяни часто поводяться як пани, яких не влаштовує то меню, то обслуговування. Навіть ті, які приїжджають повторно і раніше начебто були задоволені. Ось результат того, що #кримваш.

День кримськотатарського прапора, як ви знаєте, пройшов на околиці Сімферополя у супроводі ОМОНу, також виділеного Мордовією як гуманітарна допомога (бачили фури з написом: «Мордовія – Криму. Ми всі Росія»? Видно, і він звідти виліз). Треба віддати належне, ці хлопці все ж адекватніші від кримського «Беркута» та місцевої «самооборони». Поводилися культурно, матусям з дітьми загородку відсували, щоб не йшли далеко до виходу або входу. Деяким і самим ніяково було нас незрозуміло від кого охороняти. Снайперам теж було нудно на даху, дивилися зверху концерт.

Мій брат у футболці з тризубом вирішив не заходити у відведений для нас «загін», залишився зовні й зайнявся політінформацією охорони. Не всі, звичайно, витримували таку велику кількість інформації, але хтось і сам підходив послухати. На місцевих брат уваги не звертав («Зрадив присягу? Ну, я на тебе час не витрачатиму»). Розповів немісцевим товаришам при виконанні спочатку про депортацію 1944 року (не знали, що була поголовною), про діда, який провів в армії з 1939 до 1948 і якого не пустили в Крим (визнали це несправедливістю). Далі про те, як ми проводили свої заходи в минулі роки – у центрі міста без всякого силового акомпанементу («щодо околиці це не ми придумали, а ваша влада»).

Також був невеликий відступ від Криму на тему «Чому люди вийшли на Майдан»: «Ну от у вас, в Росії, мітингує людина несанкціоновано – так все цивілізовано робиться. Підійшли 2-3 омонівці, взяли його під руки і – в «автозак». А ці відморозки що творили? Навіщо кілька разів кийком лежачого? Ось народ і розлютився» (погодилися, що так бити не можна). «А взагалі ми знаємо, що вас заздалегідь до Криму закидали» (не підтверджували, але очі відводили). Під кінець навіть поскаржилися братові на кримчан: «Народ у вас тут недисциплінований, робиш зауваження, наприклад, увечері, щоб у підворіттях не пили. А вони у відповідь, мовляв, пили і питимемо, де хочемо». – «Взагалі, в Україні теж не можна пити в підворіттях, це вони вас не визнають, тому що ви немісцеві».

Ну ось так поспілкувався, просвітив хлопців. Нехай подумають на дозвіллі, куди потрапили. Це я до чого: патріоти, не ставайте в позицію жертви, а видобувайте користь з будь-якої обставини. Тоді й буде #кримваш.

Мордовія ділиться з Кримом всім, навіть своїм ОМОНом для святкування Дня кримськотатарського прапора в мікрорайоні Фонтани. У зв'язку з цим, моя тітонька придумала для «ватників» новий термін «мордаВані». # кримваш, Мордовія!

Пляжна історія. Родичі з дітьми були на морі. Серед нечисленних відпочивальників по сусідству були ідентифіковані приїжджі росіяни. Наші вирішили трохи потролити, перейшли на українську. Мама кричить дитині так, щоб сусідам було чути: «Ти куди побіг, що ж це коїться!». Й інші розмови в такому ж дусі. Гості дуже швидко відчули себе незатишно і пішли подалі від «бендеровців». #кримваш ? А пляж – наш!

Медичне. Головлікар однієї кримської лікарні на «п'ятихвилинці» (замість трьох крапок – нецензурні вирази): «Приїжджають ці... росіяни... вчать нас, як треба працювати. Дістали! Вчора привезли із санаторію одну... п'яну росіянку зі страховкою – якого..., у них там свої лікарі є! І ці... біженці зі сходу ще, якщо без довідки – не обслуговувати!». Далі заступник головного лікаря щодо російської страхової медицини, без матірних виразів, але з підколами: «По страховці належать тільки такі сучасні ефективні препарати типу пеніциліну або ношпи. Якщо хворому все ж буде потрібно щось інше, то йому доведеться почекати, поки привезуть з Росії, до 8 днів. А якщо пором не ходитиме – то ще довше». До речі, про російську страховку: вона покриває «гострі» звернення і не поширюється на хронічні захворювання та планові операції.

Ось вона, зворотна сторона «безкоштовної» медицини, якою зараз вихваляється кримська «влада»: заборонили брати гроші в так звані «благодійні фонди». Але вже кілька років з бюджету лікарям виділяють тільки на зарплату, всі інші витрати державних лікарень і поліклінік покривалися цими фондами. Тепер, крім традиційного ремонту кабінету за свій рахунок, лікарям потрібно скидатися самим ще й на бланки (рецептурні, направлення і т.і.), журнали обліку хворих (а їх стало більше), не кажучи вже про інструменти і матеріали. Благо, деякі канцтовари ще підкидають представники фармацевтичних фірм, але вони теж почали зникати з кримського ринку.

Є підозра, що нібито дароване Росією медичне обладнання незрозумілого призначення насправді було оплачене з утримань із зарплат співробітників. Тому надбавки до зарплат не покривають збільшені витрати та інфляцію. Деякі медпрацівники вже задаються питанням: «Як жити далі?». Так що, #кримваш –безкоштовний сир у мишоловці.

Родич працює водієм на маршрутці. Одна бабулька, постійна пасажирка, спочатку гордо носила на грудях «колорадську» стрічечку. Днями стрічка зникла. Не втримався, запитав: «Бабусю, а що трапилося?». Зітхає: «Та хто ж знав, що так воно буде... Пенсії не вистачає, все дорожчає, особливо ліки... Укусила б себе за лікоть, та не дістану...». Настрої інших пасажирів, судячи з розмов у салоні під час поїздок, також далекі від достатку. #кримваш, а бабусі вже передумали помирати в Росії!

Щоб не псувати настрою нечисленним відпочивальникам-росіянам, головлікар одного кримського санаторію заборонив «хохляцьку» мову. Персонал з нетерпінням очікує традиційного приїзду його мами-киянки, яка розмовляє тільки українською. #кримваш ? Подивимося, що скаже мама!

Тоді як у Криму минає мода на «триколор», знайома ледь вмовляє свого чоловіка не вивішувати поки що український прапор в їхньому ювелірному салоні. Але ж обидва жодного разу не «бандерівці». #кримваш робить кримчан патріотами своєї країни.

Ельзара Бешуйлікримчанка

(Оригінал публікації на сайті Крым.Реалии)

Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG