Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 13:51

Іван Франко. Ювілей чи знущання (з архіву Радіо Свобода)


Музейна експозиція Івана Франка

Музейна експозиція Івана Франка

Сторіччя від дня народження Івана Франка у Радянському Союзі у 1956 році відсвяткували з помпою. З письменника, філософа і гуманіста влада в СРСР витворювали образ «предтечі більшовизму», по-своєму трактуючи рядки з його наукових праць і поезій. У жовтні 1956 року у передачах Радіо Свобода йшлося про те, як фальсифікатори історії тлумачили на свою користь і культурну спадщину.

На ювілейному засіданні в Києві 27 серпня промовляв секретар Спілки письменників Радянського Союзу Микола Тихонов, який намагався описати Франка, як звеличника тієї державної панщини, яку запровадила більшовицька диктатура в Україні. Він цитував Франкові слова з поезії:

І бачив я в думці безмежні поля:

Управлена спільним трудом та рілля

Народ годувала щасливий, свобідний.

Чи се ж Україна, чи се край мій рідний?

Так, це Франкові слова. Але чи в колгоспнім ярмі український селянин «щасливий і свобідний»? Франко мріяв про добровільну кооперацію хліборобів. І якби він міг воскреснути, мусів би проклясти більшовицьку неволю, яка в багату Україну принесла голод і нечувані злидні.

«Казенний» ювілей

Той самий Тихонов хотів показати, нібито Франко ненавидів «середньоєвропейське болото» і був другом царської Росії. Поезію, яку Франко написав проти царського режиму, з його темнотою та імперіалізмом, Тихонов тлумачить як протиавстрійську. А в цій поезії Франко так описував політику царату:

Де ти поставиш стопи,

Повзе облуда, здирство, плач народу,

Цвіте бездушність, наче плісень з муру.

Ти тиснеш і кричиш: «Дай свободу!»

Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»

Чому Тихонов і вся комуністична письменницька братія мусить фальшувати слова й думки великого поета? Дуже просто. Бо коли поставити під наведеними словами Франка слово «Кремль», то не буде різниці між політикою царського і більшовицького урядів.

Князь Микола Миколайович (головнокомандувач сил Російської Імперії на початку Першої світової війни – ред.), ідучи на завоювання Галичини й Буковини у 1914 році, писав у маніфесті, що визволяє «під’яремну Русь», хоч відразу ж заборонив усі українські школи й товариства, які були там за Австрії. У той час Ленін писав протести проти царського імперіалізму і розкривав його плани, ворожі до українського народу. Але пізніше, ставши диктатором, Ленін взяв за приклад політику царського уряду: називати завоювання інших народів «визволенням».

На казенному більшовицькому ювілеї часто згадували слова з поезії «Каменярі». Промовці порівнювали Франкових героїв із будівниками радянських гідростанцій і каналів. Це явне фальшування ідеї великого поета. Бо у Франка каменярі кажуть:

Ми д о б р о в і л ь н о взяли на себе цей тягар:

На шляху поступу ми лиш каменярі!

Чи мільйони в’язнів у таборах Сибіру, чи напівголодні робітники й селяни, що працюють для більшовицької диктатури, можуть сказати, що вони це роблять добровільно? Чи міг подумати Франко, що з рабської праці могли б вийти свобода й добробут?

Ювілеєм Франка більшовики хотіли піддобритися до українського народу, але на ділі знущанням над великим українським поетом викликали в серцях народу тільки гнів і обурення.

(Перейти в розділ «60 років Радіо Свобода»)

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG