Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:26
(Рубрика «Точка зору»)

Для більшості спостерігачів поява чергового колишнього російського політтехнолога в ролі глави уряду вигаданої у Москві «Луганської народної республіки» стало просто ще одним пересічним доказом присутності російських спецслужб на Донбасі.

Тепер все складається просто: від «ДНР» на консультаціях сидітиме росіянин Бородай, від «ЛНР» – росіянин Баширов, а українські пройдисвіти, всі ці Пушиліни і Болотови, навіть Москві не потрібні. І все ж це занадто просто. Якщо Бородай протягом усієї своєї кар’єри був не стільки політтехнологом, скільки переконаним шовіністом з табору неонацистської газети «Завтра», то Баширов в політичних поглядах непомічений взагалі – як, втім, і в підвищеному інтересі до України. Це вельми забезпечений менеджер із ближнього кола мільярдера Віктора Вексельберга. Погодьтеся, де Вексельберг і де – газета «Завтра» з її статтями про всесвітній єврейський заколот?

Але якщо ви відкриєте сторінку новоявленого «глави уряду» в соціальній мережі, ви побачите, що серед вкрай скупих записів останнього часу Луганську присвячена тільки одна. Це – текст із московського «Коммерсанта», який повідомляє: «Влада самопроголошеної Луганської народної республіки (ЛНР) має намір до кінця 2015 року відкрити ринок енергетики для компаній з Росії, запустити приватно-державне партнерство».

Це, власне, і є мотив, який привів порученця Вексельберга до Луганська. Якщо в Кремлі ухвалять рішення про окупацію Донецької та Луганської областей російською армією, Марат Баширов повинен буде простежити за збереженням об’єктів, що цікавлять російського олігарха і його партнерів, а потім забезпечити їх швидку передачу новим власникам. Якщо врахувати те, що Слов’янськ знаходиться на території потенційних покладів сланцевого газу, то можна зрозуміти всю серйозність цих інтересів. До речі, як і те, що саме Слов’янськ став базою терористів і методично ними руйнувався: російським олігархам просто потрібно було вигнати звідти якомога більше населення.

Якщо ж у Кремлі дадуть добро на переговори, а не на війну, Баширов стане їх головним фігурантом і може запропонувати Києву мир в обмін на забезпечення ділових інтересів своїх російських хазяїв. А сам «глава уряду» разом із донецьким подільником Бородаєм буде наглядати за дотриманням цих домовленостей у якій-небудь новій ролі. Або залишить замість себе довірену особу з українським паспортом і російськими погонами.

Я не здивуюся, якщо в результаті виявиться, що війна на Донбасі взагалі була розв’язана Путіним за вказівкою якого-небудь Вексельберга, а Крим окупований, щоб не постраждали енергетичні інтереси Фірташа. Ми любимо демонізувати Путіна, але він залежить від власних олігархів куди більше, ніж здається. І олігархам ще й вдається звалити відповідальність на нього і його «ближнє оточення», а самим залишатися білими і пухнастими.

Навряд чи уродженець Дрогобича Віктор Вексельберг потрапить під санкції після того, як його колишній топ-менеджер стане обличчям терористів. Швидше за все олігарх пояснить це особистою позицією колишнього співробітника.

Але в олігархічної обслуги немає поглядів. Зате є інтереси – інтереси тих, хто оплачує музику.

Віталій Портников журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG