Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 14:19
(Рубрика «Точка зору»)

Перед тим, як братись за масштабні реформи, необхідно мати бачення кінцевого результату – цілісної концепції управлінської структури. Новий президент отримав мандат на управління державою під гаслом «жити по-новому». Однак, що саме має бути по-новому, з програми не було зрозуміло. Бо сама програма була, м’яко кажучи, не чіткою і не конкретною.

Спробую запропонувати свій варіант такої концепції, яка би дозволила Україні створити систему влади без корупції.

Як громадяни України можуть організувати по-новому управління державою?

Для початку, необхідно скликати та провести Установчі збори (орган установчої влади), на яких схвалити нову Конституцію як суспільний договір, Мету існування України та Стратегію досягнення цієї Мети, новий закон про референдуми та про вибори, після чого затвердити ухвалені документи на всеукраїнському референдумі за новим законом.

При цьому всі учасники Установчих зборів мають бути позбавлені права входження до будь-яких органів влади України протягом наступних 5 років, щоб не мати мотивації підігрувати якійсь конкретній інституції, а писати основний документ виключно в інтересах звичайних громадян.

Якою я бачу концепцію управління державою? Щоб відповісти на це запитання, я просто опишу свою візію:

«Україною управляють компетентні відповідальні громадяни шляхом безпосередньої участі (пряма форма демократії). Вищим законодавчим органом держави є Віче – орган, до якого входять всі громадяни України з правом голосу. Вони ухвалюють Конституцію (Суспільний договір) та зміни до неї, а також детальну Програму розвитку країни на 5 або 7 років і керівника, який буде її реалізовувати (Президента).

Також Віче призначає Контрольно-ревізійну комісію у складі трьох осіб, яка здійснює постійний моніторинг реалізації Програми та Стратегії керівництвом держави і дотримання ними Конституції. Щороку Віче заслуховує проміжні звіти Президента і КРК, на основі яких може ухвалювати кадрові рішення стосовно зазначених осіб (якщо звіти задовільні – затверджує, якщо ні – призначає іншого виконавця).

Голосування, обговорення, затвердження тощо Віче здійснює через інструменти електронної демократії.

Президент очолює виконавчу владу держави. Обирається на чергових виборах на Віче разом зі своєю Програмою (яка, у разі її затвердження, набуває форми закону і одразу повинна реалізовуватись). Якщо щорічний звіт Президента визнається незадовільним, відбуваються позачергові вибори (Програма залишається незмінною). У разі виявлення зловживань, Президент несе відповідальність – відшкодовує завдані збитки.

Увесь склад Уряду Президент призначає самостійно через проведення відкритого конкурсу на заміщення вакантних посад, до або після виборів.

Територія держави має бути поділеною на наступні адміністративні одиниці: домогосподарства, громади (складаються з домогосподарств одного або кількох сіл або багатоквартирних будинків чи кварталів у містах), округи (складаються з громад), краї (близько 10-12 історично, економічно, етнічно, територіально близьких територій, якими економічно зручно управляти) і загалом держава (республіка).

Мотивація державних менеджерів має бути як моральною (принести користь суспільству, зробити вагомий внесок в історію власної держави, отримати суспільне визнання та повагу, самореалізуватись), так і матеріальною (% від доходів держави). Податок має бути лише один – 10% із доходу домогосподарства. Лише в такому разі чиновники будуть зацікавлені у зростанні доходів громадян та ефективному управлінні державою.

Бюджети мають формуватись знизу догори. З нижчого рівня передається певний % (наприклад, 10%) на вищий рівень».

Що саме вимагають люди після Майдану та що у відповідь має бути запропоновано державою в контексті нового управління?

Люди після Майдану вимагали і вимагають системних змін, демонтажу корупційних схем, поглиблення євроінтеграції, налагодження ефективної структури управління державою і… миру.

У відповідь має бути запропонована система, в якій буде поєднана пряма демократія, ефективна система корпоративного управління, відкрита і проста схема ухвалення рішень, ефективний контроль за їх виконанням, широке застосування систем електронного врядування.

Кожен з нас може взяти участь у розробці остаточної концепції та моделі нового управління, допомогти у лобіюванні запровадження такої моделі на практиці, зокрема, в проведенні відповідної інформаційної кампанії.

Які на сьогодні існують форми участі громадськості в управлінні державними справами і наскільки вони ефективні?

В існуючій системі управління в Україні найефективнішими формами участі громадськості та громадян є вибори та мирні зібрання. І, якщо перші влада навчилась фальсифікувати, то друге вона може лише ігнорувати, або імітувати виконання вимог народу.

Значно меншими у своїй ефективності можна назвати референдуми, громадські слухання, громадські ініціативи, петиції тощо. Ці форми можуть використовуватись представниками влади для імітації народної підтримки власних ініціатив. Однак, у разі впровадження пропонованої мною концепції, всі форми набудуть ефективності.

Щоб підвищити ефективність участі громадян в управлінні державними справами, я би запропонував змінити виборчий ценз. Сьогодні цей ценз віковий, а тому, на мою думку, не справедливий. Адже, чим відрізняється людина, якій виповнилось 18 років у день голосування, від людини, якій виповнюється 18 на наступний день?...

Я пропоную встановити інтелектуальний виборчий ценз. Це означає, що для того, щоб отримати право голосу, людина повинна буде пройти певні тести (наприклад, на знання Конституції, мови, історії, економіки...). Система таких тестів у нас вже налагоджена – це ЗНО. Тоді ми отримуємо компетентного виборця. Громадянин, що бажає отримати право голосу, проходить тести, і отримує право впливати на управління державою. Якщо людина не бажає обтяжувати себе участю в управлінні державою, вона може не проходити тестів і не отримувати права голосу.

Таким чином, компетентні виборці обиратимуть компетентне керівництво і адекватно оцінюватимуть його дії.

Громадянське суспільство повинне взяти на себе функцію контролю за владою. Громадські організації повинні конкурувати із державними контрольними органами. І ті активісти, які виявляться ефективнішими за державних контролерів, повинні автоматично замінювати останніх на посадах.

Законодавчо має бути закріплено можливість заміни керівництва державного контрольного органу керівництвом громадського, у разі, якщо діяльність громадського органу буде ефективнішою.

За такої системи управління, кожен громадянин з правом голосу отримує реальні важелі впливу на державну політику, і стає не об’єктом політики, а її суб’єктом.

Дмитро Сінченко – координатор Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Дмитро Сінченко

    Керівник Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців». Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації «Дебатна Академія», члена Національного комітету кампанії «Молодіжна варта», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин». У 2011 році долучився до заснування Руху «Чесно». Із 2012 року очолюю Асоціацію політичних наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG