Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 20:45

Із моменту призначення на посаду генпрокурора Віталія Яреми пройшло вже більше ніж місяць. Весь цей час головне силове відомство країни активно відновлювало попередні потужність і вплив, попутно віддаляючись від свого народу та ідей Майдану.

Протоптаною стежкою

Після перемоги на виборах новообраний президент України Петро Порошенко виявився наодинці зі складним питанням – що робити в умовах, коли за тобою немає команди. Справа ускладнювалася тим, що президент був змушений вирішувати задачу в умовах гострого дефіциту часу, фактичної війни з противником, котрий переважає по силі, та ще й зі врахуванням власних бізнес-інтересів, від яких не відмовився по сьогоднішній день навіть номінально.

Тому Порошенко, як і свого часу Янукович, вибудовує вертикаль влади, відбираючи людей за принципом особистої відданості, частенько не дивлячись на професійні якості й сумнівні біографії кандидатів. Більш того, він намагається закріпитися у владі в умовах, коли президентські повноваження істотно обмежені поверненою до життя попередньою редакцією Конституції, а тому не нехтуватиме ніякими підручними засобами і інструментами.

Не мудруючи лукаво, роль головного такого інструменту Порошенко поклав на прокуратуру, від якої багато що залежить. Зокрема, відкриття і закриття кримінальних справ відносно як супротивника чинної влади, так і її союзника.

З іншого боку, така політика є своєрідним лакмусом дійсного ставлення влади до суб’єктів своєї політики. Чимось на зразок відомої приказки: «Скажи мені, хто твій друг...».

Не стверджуватиму, що виходець із «Батьківщини», новий генпрокурор, є стовідсотковим ставлеником президента. Нагадаю лише, що кандидатура колишнього міліцейського начальника на посаду голови головного наглядового органу була з першої ж спроби затверджена парламентом саме за пропозицією Порошенка.

Генпрокурорські хитрощі

Із перших же днів свого перебування на новій посаді Ярема зайнявся активним переформатуванням колишніх кадрів. Вже дуже скоро громадськість була офіційно поінформована про скорочення загальної штатної чисельності апарату Генпрокуратури більш ніж на 1,5 тисячі посад. Мало хто знає, як саме відбувався процес заміни кадрів.

По-перше, кадрова ротація повною мірою торкнулася команди вже колишнього в. о. генпрокурора Махніцького, в першу чергу, тих прокурорських слідчих та їхніх керівників, які від кінця лютого – початку березня поточного року, на хвилі Майдану, який переміг Януковича, взялися за розслідування масових убивств, викрадань активістів революції та інших численних злочинів попереднього режиму.

Сьогодні з колишнього апарату Генеральної апаратури на своїх посадах залишилися лише двоє заступників генпрокурора: Олексій Баганець і Віталій Касько. Поза сумнівом, усе це істотно гальмує процес пошуку і покарання винних.

Вельми показово те, яким чином старі керівники були усунені від виконання службових обов’язків. У самій Генпрокуратурі це називають «виведенням поза штат». Спробую розшифрувати це визначення. Воно означає, що кожен конкретний «позаштатний» співробітник продовжує числитися в органах, як з моря погоди чекаючи свого перепризначення, але продовжує отримувати зарплатню, що йому належить. А вона у рядового слідчого Генпрокуратури складає приблизно 6 тисяч гривень.

У такому становищі, як стверджують мої джерела, виявився зараз і колишній перший заступник генпрокурора – Микола Голомша. Достеменно невідомо, як справи з іншими екс-заступниками, але серед прокурорів нижчих ланок подібний стан речей сьогодні зустрічається не рідко. Керівництво Генпрокуратури елементарно побоюється скандалу, пов’язаного з можливою хвилею судових позовів про відновлення на роботі, в разі дійсного звільнення, від цих співробітників. Я особисто знаю двох таких – які готові відстоювати свою правду. Адже для їх звільнення немає законних підстав.

При цьому Генпрокуратура поставила собі за мету розсадити на місцях лояльних новому керівництву людей. Чому, наприклад, сьогодні відсторонений той же Голомша? Тому, що новій владі на місці активного (зовсім не зі сцени) учасника Революції Гідності потрібна людина з абсолютно протилежними поглядами. А краще взагалі з їх відсутністю.

Заступники Яреми і тіні колишнього режиму

Не важливо, що нового першого заступника Миколи Герасимюка, який донедавна був прокурором Києва, пікетував «Правий сектор». Головне – посадити в крісло людину, яка при президентові Януковичі була в керівництві Державної виконавчої служби, а також, за інформацією ЗМІ, є близькою до «сірого кардинала» колишнього режиму – Сергія Льовочкіна.

Тепер Герасимюк здійснюватиме загальний нагляд і представлятиме інтереси держави в судах. У тому числі тих, які стосуються трагічних подій на Майдані в грудні-лютому місяці.

Крім того, за свідченням моїх джерел, компетенція і повноваження першого заступника генпрокурора сьогодні істотно розширилися в порівнянні з тим, що було раніше. Основна мета нововведення – замкнути всі фінансові потоки від зловживань прокурорською владою на одну людину, якій би, у свою чергу, довіряв сам генпрокурор. Схоже, це і є справжня причина скорочення Яремою кількості своїх заступників із дев’яти до семи осіб.

Із легкої руки журналістів креатурою Льовочкіна вважається також і заступник генпрокурора з процесуального керівництва над слідством і наглядом Анатолій Матіос. Колишній начальник СБУ по Львівській і Одеській областях при Януковичі керував Головним контрольним управлінням в адміністрації президента. Окрім цього, Анатолій Васильович є братом народного депутата від лояльної Порошенкові партії УДАР – Марії Матіос.

Ще ближчими до президента є заступники Яреми Віктор Шокін і Анатолій Даниленко – куми Петра Порошенка. Так принаймні говорять в коридорах Генпрокуратури. Шокін займається силовим блоком: слідством і оперативно-розшуковою діяльністю в МВС, СБУ і Податковій, а Даниленко відповідає за кадри. Останній, до речі, вже давно перебуває в підпорядкуванні у Яреми. Даниленко встиг побувати його заступником, коли той очолював київську міліцію. Пізніше він став керівником апарату віце-прем’єра Яреми в уряді Яценюка.

Останнім в черзі призначень заступників генпрокурора став Олег Бачун – колишній голова Окружного адміністративного суду Києва. Він керує Головним управлінням представництва і організації участі в кримінальному провадженні в суді. Як випливає з публікацій у ЗМІ, суддя Бачун свого часу примудрився впасти жертвою політичних розборок Ющенка і Тимошенко.

Взагалі, за кожним без виключення новим заступником генпрокурора Яреми тягнеться цілий шлейф гучних скандалів. Досить просто пошукати в інтернеті. Настільки одіозних фігур потрібно було б ще знайти. Ось, наприклад, що пише із цього приводу відомий журналіст Володимир Бойко: «Є три речі, на які можна дивитись до нескінченності: як дзюркотить вода, як горить полум’я і як новий генеральний прокурор України Віталій Ярема призначає собі підлеглих. Розділ «Призначення» сайту Генпрокуратури – це штука, сильніша від «Фауста» Гете, де коментувати можна кожний рядок, кожне прізвище, кожну посаду».

Врятувати «рядового» Курченка

Наслідки подібних кадрових «чищень» в Генпрокуратурі неодмінно дадуть про себе знати в найшвидшому майбутньому. Перші тривожні симптоми вже намітилися. Просто вони наразі не дуже помітні широкому загалу.

За інсайдерською інформацією, Генпрокуратура зараз активно розвалює кримінальні справи, порушені щодо колишніх перших осіб української держави. Так відбувається, наприклад, зі справою за фактом створення «кишенею Сім’ї» Сергієм Курченком в 2011 році злочинної організації, метою якої було вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері економіки. Між тим, фігурантами по справі проходять Віктор Янукович, Віталій Захарченко, Віктор Пшонка та Олександр Кліменко.

Схема розвалу справи проста і геніальна. Вищезгадане кримінальне провадження розслідується по чотирьох епізодах. По кожному з них вже на початку липня була зібрана солідна доказова база і заплановані дати завершення розслідування. Не пізніше 1 грудня поточного року. Цей час відводиться на проведення різних ревізій і експертиз, здобуття дозволів Верховної Ради на притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які користуються недоторканістю, і так далі. Проте, на сьогоднішній день слідчі, які відкривали і вели справу, відсторонені і виведені поза штат. Тим, які прийшли їм на зміну, традиційно доведеться входити в курс справи не один місяць. І так можна тягнути до безкінечності.

У той же час, як стверджують мої джерела, в Генпрокуратурі паралельно кипить робота з виключення з числа підозрюваних представників «Сім’ї». Їх злочини хочуть повісити на фігур дрібніших. На зразок керівників, підконтрольних Курченкові «Брокбізнесбанку» і «Реал банку» – Бугая Д. В., Тімонькина Б. В., Динника О. В. або Агафонова В. В.

Певним підтвердженням достовірності інформації з джерел цілком може послужити практично непомічена новина з інтернету про те, що Сергій Курченко збирається найближчим часом розпочати кампанію з «відмивання» своєї репутації і вирішити питання з українськими правоохоронними органами через свої зв’язки серед політиків України. Мовляв, основне завдання піарників українського олігарха – перекрити публікаціями негативний відтінок, що склався в суспільстві про харківського бізнесмена, який утік.

«Злив» Майдану

Не менш похмура картина складається і з розслідуванням кримінальної справи про масові вбивства на Майдані. Місяць тому Ярема оголосив, що ГПУ завершує досудове розслідування відносно перших трьох співробітників роти спецпризначення «Беркута» МВС України, причетних до розстрілу учасників мирних акцій протесту на майдані Незалежності в Києві 18-20 лютого поточного року. Як стверджують мої джерела, ця кримінальна справа від самого початку не має виразної судової перспективи. Начебто на сьогодні прокурори на спромоглися знайти ані свідчень свідків, ані речових доказів.

Наприклад, балістична експертиза не підтверджує, що зброя, з якої чинилися вбивства активістів Майдану, та ж сама, яка раніше видавалася на руки обвинуваченим сьогодні спецназівцям. Іншими словами, вони знаходилися в районі скоєння злочинів і, вочевидь, вели стрілянину, але до тих конкретних вбивств, в яких їх звинувачують, ця трійця, схоже, прямого стосунку не має.

Таким чином, під час аналізу дій оновленої Генпрокуратури, вимальовується вельми безрадісна картинка. Особливо на тлі нещодавніх заяв Яреми про можливий силовий розгін Майдану. Нехай навіть того, що від нього залишилося. Так що насправді сьогодні прокуратура – служить своєму народові чи прислуговує владі, як це було за президента Януковича?

Артем Фурманюк – журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG