Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 18:07

Напередодні можливого вторгнення. Херсонський плацдарм


Ілюстраційне фото. Російський танк

Ілюстраційне фото. Російський танк

Цілком очевидними є дві речі. З одного боку, чим успішніше просувається АТО на Донбасі, тим підступнішими стають задуми та дії агресора, і в будь-якій точці кордону можна чекати його віроломства. З іншого боку, в нинішній оперативно-стратегічній ситуації, ні конфігурація фронту, що склалася, (називатимемо речі своїми іменами!), ні його первинні задуми, ні апетити не реалізовані і не завершені.

У телепередачі «Від першої особи» «в.о. голови Криму» Аксьонов, що грає не останню роль у військовому плануванні та реалізації захоплення України, зізнався, що нинішнє становище Криму не самодостатнє без півдня України. «Я пропонував відітнути аж до греблі!» – проговорився він.

Тобто, його план охоплював й окупацію не лише Криму, але й усього півдня України, передусім Херсонської та Запорізької областей до Запоріжжя, а також, мабуть, включаючи Одеську та Миколаївську області.

Є низка свідчень, що ні Москва, ні сепаратисти в Криму не відмовилися від первинного задуму. Вже переправлене через Керченську протоку і «заховане» в Криму військове угруповання, достатнє для удару через Перекоп з півдня на північ. Газета «Кримська правда», яка активно підтримує військову інтервенцію, ще кілька тижнів тому опублікувала бесіду з російським військовим, який не назвався і який дислокується на Перекопі, в ній він зізнавався, що ударні сили, – йшлося про танки, – готові перейти у наступ, але поки надійно сховані. «Ось ти ховраха бачиш? Ні, не бачиш. А він є…» – сказав військовий.

Аналіз оперативно-стратегічної ситуації в регіонах Донбасу та Криму говорить про те, що російська військова машина в інтервенції на материкову Україну намагається не допустити стратегічної поразки, а розгром формувань у Донецьку та в Луганську, де фактично воюють російські кадрові військові, буде розцінений як лише тактичний програш. Путін, як передбачають експерти, спробує взяти реванш на півдні ударом із Криму, і спробує розвинути «кримський успіх», швидше за все, «аж до греблі». Існування такого задуму, можливо, як запасного, але реального, підтверджує і та нервозність, з якою в Криму зустріли повідомлення про зміцнення Україною лінії, що відокремлює захоплену російськими окупантами територію. У декількох публічних виступах той же Аксьонов зривався майже на крик, стверджуючи, що це «незаконно», і що жодні зміцнення в разі наступу з Криму «найпотужнішої в світі російської армії» не будуть ефективними.

Ці наміри, ймовірно, видні з Херсона ще чіткіше, ніж з Криму. Голова Херсонської обласної державної адміністрації Юрій Одарченко на прес-конференції 26 липня сказав, що російські війська можуть вторгнутися з Криму на територію Херсона, мотивуючи свої дії захистом прав громадян, які «страждають від спраги».

«Херсонщина має у себе серйозні стратегічні об'єкти, які цікаві для Російської Федерації. Нагадую вам, що сьогодні, в результаті захоплення Північно-Кримського каналу (вірніше, її Кримської частини – ред.), Крим не отримує прісної води. Сьогодні підприємства Криму перебуваєть на межі зупинки (через відсутність води – ред.) – титановий завод і завод, який виробляє соду. І водосховища, розташовані в Керчі та Феодосії, фактично не мають води. Переконаний, що Росія використовує ці фактори як можливі причини для вторгнення на материкову Україну», – сказав Юрій Одарченко.

Він переконаний, що Росія навмисне створює «провокаційні моменти, на підставі яких можна зайти на територію материкової України. Якщо говорити стосовно Херсона, то дійти до Дніпра, мотивуючи це тим, що це не була агресія, це не був захват, це не була окупація, а це боротьба за права громадян, і порятунок їх від спраги...» – сказав він.

Крім того Юрій Одарченко, якому, мабуть, відомо значно більше, ніж нам, звернувся в РНБО України з проханням ввести на території області воєнний стан. За його словами, тактика Росії з дестабілізації ситуації в Херсонській області змінилася. Якщо навесні цього року проходили акції сепаратистського характеру, наприклад, мітинги за об'єднання з Російською Федерацією й утворення «Херсонської народної республіки», але вони вони не були сприйняті населенням, то сьогодні дії ворожої сторони відновилися, й основна їхня мета – підірвати довіру українського народу до державної влади та зірвати мобілізацію.

Одарченко переконаний, що має бути збудована серйозна структура, яка включатиме міліцію, Службу безпеки України, військових і громадськість, і яка дозволить протидіяти агресії з півдня з боку Росії. Збудувати ж таку структуру, на його переконання, можливо лише за умови введення воєнного стану.

Керченський міст, можливо, й непотрібний?

Формальним, штучно створеним (а інших йому й не потрібно), приводом для відкриття Путіним «Південного фронту» може стати або брехня про те, що при майбутньому «штурмі» Донецька та Луганська, можуть виникнути загрози життю та правам місцевого російськомовного населення, або гуманітарна катастрофа в Криму, яка зараз штучно створюється. Її складові поступово й навмисне накопичуються кримською владою. Вона «годує» кримчан обіцянками вирішити проблему води замість Північно-Кримського каналу, публічно висуває різні неймовірні проекти аж до опріснення води Азовського моря й обробки дощових хмар з’єднаннями срібла, однак реально для вирішення проблеми нічого не робить, тим самим погіршуючи ситуацію.

Останнім часом почастішали експерименти зі всілякими відключеннями електрики, наприклад, 4 серпня відключили підстанцію «Гурзуф», що живить частину важливої інфраструктури південного берега, зокрема тролейбусну лінію та очисні споруди. Ну, а план «відітнути до греблі» передбачає захоплення як Дніпрогесу, так і атомної електростанції в Енергодарі, що повністю б вирішило проблему з постачанням електроенергії в Крим.

Не все добре і з забезпеченням газом. Аксьонов уже прорахував, що всупереч його ж гучним запевнянням, Криму взимку місцевого газу не вистачатиме, і це змушує російських військових захопити й утримувати у своїх руках газорозподільну станцію на Арабатській стрілці, звідки Крим і сьогодні вже просто краде блакитне паливо. Не секрет, що захоплення всієї Таврії може зробити Сімферополь господарем безлічі газотранспортних мереж, що легко вирішує проблему дефіциту блакитного палива.

Четвертий чинник – продовольчий. Кримська влада навмисне і практично повністю перекрила доставку на півострів продуктів транспортом з України, хоча з Росії вони також доставляються недостатньо. Це перекриття здатне викликати відчутний дефіцит продуктів уже за тиждень-два.

І тоді кримчан, які страждають від спраги, від дефіциту електроенергії й газу, а також від голоду і можливого холоду майбутньої зими, саме час «захищати» – «відітнути» південь України, щоб забезпечити подачу води, електроенергії, газу, а також відкрити сухопутну дорогу для транспорту з Росії через Чонгар – Новоолексіївку – Бердянськ – Таганрог – Ростовську область, оскільки, як уже зрозуміли в Москві, міст через Керченську протоку збудувати не реально. Можливо, саме з цим пов'язана термінова пропозиція Аксьонова розділити будівництво мосту на етапи й поки що не припиняти проектування, але скоротити фінансування до мінімуму.

Можливо також, що недавня провокація з висадкою з катерів на берег російських військових та обстріл берегових населених пунктів на північному березі Азовського моря був розвідувальним заходом, однією з репетицій можливих ударів із Азовського моря.

Якщо Росії в найближчому майбутньому шляхом захвату півдня України вдасться відкрити автодорогу з Росії до Криму північним берегом Азовського моря, то міст через Керченську протоку можна вже і не будувати. Територія Херсонської, Запорізької областей «до самої греблі», прилегла до Криму, могла б також стати надійною виробничою базою для продовольчого забезпечення Криму, і тоді його не потрібно було б возити ні з Росії, ні з України.

«Нам потрібно звикати до того, що удару можна очікувати в будь-якій точці України, особливо в південних областях, – говорить експерт «Майдану іноземних справ», головний редактор порталу «Чорноморські новини» Андрій Клименко. – Вже багато разів говорилося про те, що у нас абсолютно не захищене узбережжя Азовського моря на території Херсонської та Запорізької областей. Цю протяжну дистанцію дуже складно захистити, там працює лише Керченський морський загін прикордонної охорони, в якого там лише півтора десятки катерів. Уже була інформація про те, що через Азовське море росіянами налагоджені канали постачання зброї терористам на Донбас, не виключено, що їхніми стратегами також розглядається і план удару на південь України з Азовського моря, як найменш захищеної ділянки української території. Тому не можна виключити спроб дестабілізувати обстановку російськими військовими на всьому півдні України – і в Одеській області, Миколаївській і в тій частині Одеської області, де кордон з Придністров'ям. Я думаю, що нам треба привчатися жити в стані постійних загроз, сприймати їх зараз як даність. Вони не зникнуть, поки існуватиме режим Путіна, і потрібно бути завжди готовим робити у відповідь заходи як військові, так і не військові», – вважає Андрій Клименко.

Як це виглядає з Москви?

Ми змалювали картинку, як її може уявляти й уявляє Сергій Аксьонов, який відповідає за Крим. Очевидно, що план «відхопити до самої греблі» не реалізований тому, що Москва має дещо інше бачення ситуації. І справа не в тому, що Путін та його генерали не мріють відхопити південь України, а то й усю Україну, навпаки, більш вірогідно, що вони сплять і бачать свої танки у будь-якій точці нашої країни.

Річ у тому, що для Путіна ухвалення такого рішення пов'язане з набагато вищими ризиками, ніж для Аксьонова. В Аксьонова інтерес у Криму, у нього кримоцентричне мислення, він би «відітнув», потім призначив би там «губернаторів» і вимагав би з них повного забезпечення Криму, незалежно від того, яка б ситуація була в самих «відітнутих» регіонах. Зате сам би сидів спокійно.

Путін же змушений, по-перше, боятися ще більших санкцій з боку міжнародного співтовариства, а у зв'язку з цим і спротиву всередині свого оточення, що потрапило під санкції. Він не може не пам'ятати, що в Москві на організований мітинг з вимогою ввести війська до України вийшло менше нід одна тисяча москвичів, а на неорганізований антивоєнний мітинг у п'ять разів більше. По-друге, він розуміє, що час втрачений, українська армія цілком боєздатна і «відтинання» буде пов'язане з великими моральними та військовими втратами, піде «груз 200», що задіє потужні антивоєнні сили в самій Росії. По-третє, «відхопити» це тільки початок, а потім потрібно «утримувати» – забезпечити ще двом областям підвищення в два рази пенсій та інших виплат, щоб «заткнути рота незадоволеним», а грошовий друкарський верстат у Росії й так вже перегрівається.

Один Крим виявився для Росії непосильною ношею, а якщо до нього додати ще дві-три області, то Росія явно надірветься настільки таким вантажем. Відмовившись прийняти до складу Росії навіть уже приготовані до цього «ЛНР» і «ДНР», Путін сьогодні не готовий заради спокою Аксьонова і забезпечення благ для Криму звалити на Росію непосильну ношу у вигляді ще двох (а можливо, трьох або чотирьох) областей, які будуть спочатку повністю зруйновані війною, потім потребуватимуть відновлення, будуть пов'язані з розгортанням повномасштабних військових дій за участі всіх видів військ, вступом до війни країн Європи і США, хоча б у вигляді поставок до України зброї та іншої допомоги, початок яких планується на вересень, але буде чи відтермінований, чи прискорений, залежно від дій Путіна.

Тому Москва готова завдати удару на півдні України технічно і тактично, але не зрозуміло, чи готова психологічно та юридично. Путін та його генерали до певного часу надають перевагу підтримці терористів на Донбасі й прихованим діям, розсиланням по всій Україні, зокрема й у Київ та на південь України, підпільних диверсійно-терористичних груп, які спробують замаскуватися в усіх містах й чекатимуть команди, щоб одночасно з можливим ударом почати дестабілізувати ситуацію в усій країні.

Це не знімає і навіть не робить більш простим завдання захисту України від настільки підступної загрози, навпаки, вимагає більш чітких дій усіх складових і державного, і військового апаратів. Поки що умовний «Херсонський плацдарм» може раптом стати кривавим центром всього протистояння Росії з Україною та всією Європою, якщо Україна зараз не вживатиме превентивних заходів зі зриву явно існуючих підступних планів московського агресора. Або, якщо цього не станеться, Москві вдасться здійснити третій етап захоплення України з поки що невідомими трагічними наслідками. Вже сьогодні Київ має бачити та зуміти спинити цю небезпеку...

«Я не готовий оцінити ідею про введення воєнного стану в Херсонській області, яку висунув Юрій Одарченко, але його занепокоєння і намір вжити невідкладних заходів цілком своєчасні, – говорить Андрій Клименко. – Той факт, що не лише в Херсонської області, але й в Одеській, і в Миколаївській, і в Запорізькій, і в Кіровоградській а, можливо, і у всіх інших регіонах України, має бути, як пропонує Одарченко, «вибудувана серйозна структура, яка включатиме міліцію, Службу безпеки України, військових і громадськість, і яка дозволить протидіяти агресії з півдня з боку Росії», цілком очевидний. Якщо запізнимося з цим, може бути пізно, і тоді за ліквідацію загрози доведеться заплатити набагато більшу ціну...»

Олесь Черемшина – кримський оглядач

(Оригінал публікації на сайті Крим.Реалії)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG