12 серпня у Будинку офіцерів Києва покажуть благодійну виставу «Варшавська мелодія-2». Мета акції – підтримки поранених в зоні АТО. На сцену вийдуть Ада Роговцева, Ахтем Сейтаблаєв, Анатолій Ященко, Володимир Задніпровський і Катерина Степанкова. Спектакль «Варшавська мелодія-2» є продовженням постановки за п’єсою Леоніда Зоріна. У центрі уваги – кохання польської співачки Гелени та російського студента Віктора, яке зруйнував сталінський указ 1947 року про заборону одружуватись з іноземцями. У «Варшавській мелодії» з постійними аншлагами Ада Роговцева виходила на сцену 670 разів. Тепер героїня з’являється перед глядачами 30 років потому. Молоду ж Гелену грає дочка актриси, Катерина Степанкова.
– Чия ідея зіграти «Варшавську мелодію-2» у серпні, коли у театрах сезон відпусток?
– Не хочу нікому дорікнути, але слово відпустка і відпочинок зараз я погано розумію в тому стані, в якому ми знаходимось. Наша родина не відпочиває, а не відпочиває тому, що у вересні ми готуємо прем’єру. Тобто у театрі «Сузір’я» ми працюємо без відпусток. Звернувся до мене Вадим із «Ради громадських ініціатив» десь місяць тому і запитав про формат якогось творчого вечора, коли б декілька акторів щось почитали. Але було все якось непевно. Ми не знали, чи збереться зала чи не збереться. Люди можуть дати гроші і не прийти, адже частіше люди приходять, коли вони заплатили гроші, аніж коли їх запросили безкоштовно, і ми вирішили, що все-таки нам легше грати виставу, дотримуючись якоїсь структури. Я звернулась до Ірини Зільберман, вона керує цією виставою як продюсер, і вона сказала: з радістю. Далі почались суто технічні складності, вивози декорацій. Але готовність була у всіх. Ніхто не сказав, що йому складно.
– «Варшавську мелодію» Ада Роговцева грала ще з вами під серцем. Наскільки ця історія близька вам обом?
Але зараз мова не так про «Варшавську мелодію». Для нас важливо зіграти виставу і безпосередньо своєю працею заробити для діла грошейКатерина Степанкова
– Історія близька кожній жінці, тому що це кохання яке раз і назавжди, яке може зникнути, загинути, але про яке пам’ятатимеш і яке формує тебе на все життя. По-друге, це дуже хороша, талановита жінка, яка творить і чоловіка,який поруч з нею. Коли я почала її грати, я почала більше посміхатись. Але зараз мова не так про «Варшавську мелодію» безпосередньо. Для нас важливо зіграти виставу і безпосередньо своєю працею заробити для діла грошей. Це саме та вистава, яку ми легко і швидко змогли влітку організувати і дай Боже, щоб ми її достойно зіграли і прийшов глядач, який кине копійчину і дасть можливість на ці гроші щось зробити.
– Дія вистави відбуваються у радянські часи. Чи бачите ви в ній якусь актуальність сьогодні?
– Ми граємо мелодраму, дуже талановито написану мелодраму, яка базується на драматичних речах. От питання незалежності… В мене є текст: «Всегда и всюду границы. Границы времени, пространства, границы государств, границы наших сил и только наши надежды не имеют границ». В тему? Я думаю в тему. Або про фашизм: «Я думаю о фашизме. Иногда он может показаться очень обаятельным. Такой бодрый, веселый, сапоги блестят, уверенность в будущем. Он целые страны соблазнил своей улыбкой». Як це недоречно? І саме тоді, в Ізраїлі, коли в Ашкелоні ми мали вийти до людей, я кажу, граєм мелодраму, вона ж трошки не про це, а ви би знали як глядачі слухали. Слухали слова: «Для меня сила всегда радом с насилием. Я немножечко боюсь силы. Тебе приятно быть сильным? А что тебе приятно? Он отвечает, может независимость, а может это зависимость других? Я не драчун. Но надо уметь дать сдачи. Сегодня ты даешь сдачи, чувствуешь что у тебя получается и завтра ты бьешь первым». Звичайно нам трошки лячно виходити, коли в нас на декораціях Кремль. Може нас на перших хвилинах заб’ють. Але сподіваюсь глядач дослухається і ми донесемо якесь людське слово.
– Головну чоловічу роль грає Ахтем Сейтаблаєв, сьогодні більш відомий українським глядачам як режисер та виконавець головної ролі у фільмі «Хайтарма» – про депортацію кримських татар у 1944 році. Що привніс він у варшавську історію кримський татарин?
– Гаряче серце. З часом вистава не тримається і Ахтем прийшов саме в такий момент. Як режисера я тоді його не знала, не знала його як і актора. Я запитала хто в Києві може грати кохання і мені сказали кохання може зіграти Сейтаблаєв. Він унікальний партнер, з ним настільки комфортно на сцені. До речі, в Ізраїлі, в Ашкелоні ми працювали тоді, коли обстрілювали місто і в сусідній будинок впала бомба якраз коли ми були на сцені і репетирували. Глядачі прийшли усі. Здали два квитки з тисячної зали. Після вистави мама їм подякувала, що вони не залишилися по хатах. А вони дякували з місця, що приїхали і не злякались. Ахтем неймовірно відповідальна людина, дуже тепла і це чоловік на сцені. Є люди, є чоловіки-люди, жінки-люди, а є чоловіки на сцені і це він.
– Чи є з вашого кола спілкування учасники АТО?
– Дуже багато. Ми ж всі пройшли Майдан. Дуже багато хлопців операторів і не операторів, які працюють як оператори. Це дуже страшно. Так страшно, що німіють губи.
– Ада Роговцева ставала на захист студентів Інституту імені Карпенка-Карого під час Майдану, підтримувала льотчицю Надію Савченко, утримувану в Росії, зверталась з особистим закликом до президента Путіна. Як загалом вона сприймає останні події в Україні?
– Зараз – час великих політичних мужів і, на жаль, хлопчиків, які стоять там. Жінки можуть допомагати, годувати і оплакувати. Ада Миколаївна плаче. Тільки от кількість загиблих, ми захлинаємось. І кожного дня репетируємо, тому що у вересні ми випустимо виставу і треба буде їхати по Україні, нести людське слово.
