Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 06:21

Система примусової праці в Росії. ГУЛАГ, Толоконникова


Надія Толоконникова під час судового засідання у Москві, 26 квітня 2013 року

Надія Толоконникова під час судового засідання у Москві, 26 квітня 2013 року

Володимир Абаринов

Російська редакція Радіо Свобода відкрила серію публікацій – свідчення свідків і документи про рабську працю в російських колоніях. У вересні 2013 року Надія Толоконникова – 23-річна учасниця арт-групи Pussy Riot, засуджена на два роки позбавлення волі за «образу почуттів» православних, оголосила голодування. Вона протестувала проти нелюдських умов утримання та примусу до праці ув’язнених жіночої виправно-трудової колонії ІК-14 у Мордовії, де вона відбувала свій термін.

Причини свого голодування та відмови від роботи Надія Толоконникова виклала в листі, що передала на волю.

«Я оголошую голодовку та відмовляюся працювати в таборі, поки начальство колонії не почне виконувати закони і ставитися до засуджених жінок не як до викинутої з правового поля худоби для потреб швейного виробництва, а як до людей».

Надя розповідає, що першим, що вона почула як тільки прибула до колонії від заступника її начальника підполковника Купріянова, була фраза – «За політичними поглядами я – сталініст». Начальника колонії полковника Кулагіна вона попередила, що працюватиме лише відповідно до Трудового кодексу Росії, на що отримала відповідь: «Кодекс кодексом, але головне – виконання норм виробітку. Якщо ви не виконуєте – залишаєтеся на подовжений робочий день».

За словами Надії, робочий день у швейному цеху колонії триває 16-17 годин, вихідний день надається раз на півтора місяця. Офіційно ув’язнені повинні трудитися, як і на волі, не більше восьми годин на добу, однак при такому графіку вони не встигають виконати занадто високі норми, тому змушені писати заяви з проханням дозволити їм працювати понаднормово. До незадоволених застосовується «система неформальних покарань». Надія пише:

«Змучена, засмикана, брудна засуджена, яка мріє лише про сон та ковток чаю – стає слухняним матеріалом в руках адміністрації, яка розглядає нас виключно в якості безкоштовної робочої сили. Невиспані та виснажені нескінченною гонитвою за виконанням нелюдських норм виробітку, зечки готові зірватися, репетувати в голос, битися без будь-якого приводу... Санітарно-побутові умови колонії влаштовані так, що зек почуває себе безправною брудною твариною.

Ув’язнених в Мордовії катують, саме катують – холодом, позбавленням сну або ось, будьте ласкаві – ноу-хау мордовських сталіністів в погонах:

Швачок, які не встигали виконати норми – роздягали та голими змушували шити».

Лист Надії Толоконникової був опублікований опозиційною російською пресою та найбільшими світовими медіа. Проте, покликання з текстом на лист отримало вірусне поширення в російських соціальних мережах. Воно докорінно суперечило повідомленням, що з’являється в офіційних російських виданнях.

Так, наприклад, у жовтні 2012 року «Російська газета» опублікувала матеріал під заголовком «Толоконниковій сподобалося в Мордовії». В інтерв’ю газеті Геннадій Морозов, голова громадської спостережної комісії (ОНК) Республіки Мордовія, назвав «маячнею» відомості про жахливі умови в колонії:

«Я зустрічався з Надією та особисто розмовляв з нею. Дівчина сказала, що ніяких претензій до адміністрації у неї немає, стосунки із засудженими нормальні, почуває вона себе добре... Я регулярно відвідую ІК-14 і можу сказати, що скарг з приводу жорсткого режиму та порушень з боку адміністрації від засуджених практично не надходить . Жінки працюють на швейному виробництві, а що стосується вільного часу, то тут хороші умови для занять художньою самодіяльністю.

За словами співробітників Управління Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) по Республіці Мордовія газета повідомляла, що в мордовських колоніях «є можливість дистанційно отримати вищу освіту, тут регулярно проводяться різні спортивні та культурні заходи, а також щорічний конкурс краси серед засуджених жінок».

Лист Надії жодною мірою не похитнув цю позицію. Геннадій Морозов в інтерв’ю тій самій «Російській газеті» категорично заперечував порушення трудового законодавства в колонії, а повідомлення про погрози вбивством на адресу Надії назвав абсурдом.

Громадська наглядова комісія з контролю за забезпеченням прав людини в місцях примусового утримання громадян (ОНК) – організація, покликана займатися громадським контролем за дотриманням прав людини в місцях примусового утримання. Проте, в декотрих регіонах Росії ОНК очолюють або є їх членами колишні співробітники ФСВП. Такий, зокрема, і Геннадій Морозов, в минулому займав посаду заступника начальника однієї з колоній Мордовії і відомий своїм, м’яко кажучи, своєрідним ставленням до захисту прав ув’язнених.

Ніна Старикова – генеральний директор приватної компанії «Спецодеждаоптторг», чиї замовлення виконують жінки-ув’язнені ІК-14, теж спростувала лист Толоконникової, заявивши, що вона просто не вміє шити, тому й не справляється з нормами виробітку:

«Треба було б навчитися шити, а не трахатись в музеях. Треба було отримувати кваліфікацію, готуватися до роботи... Якщо у неї немає ніякої кваліфікації, що вона вміє? Ось Ходорковський не скаржиться, що шиє рукавиці, – так само шиє, у своїй колонії».

Іншими словами, до в’язниці потрібно було готуватися на волі, в повній відповідності з російським прислів’ям: «Від суми та від тюрми не зарікайся».

Справді, колишній очільник найбільшої російської нафтової компанії ЮКОС Михайло Ходорковський шив в колонії робочі рукавиці. Начальник фінансово-економічного управління ФСВП Олег Коршунов сказав з цього приводу: «Якби Ходорковський хотів, давно був би бригадиром Але він не хоче».

В ІК-14 і довколишні колонії вирушила комісія Ради з розвитку громадянського суспільства і прав людини при президенті Росії (РПЛ). Вона підтвердила, хоча і в обережній формі, відомості про порушення, що містилися в листі Толоконникової. В колонії, йдеться у її звіті, «існує добре налагоджена добровільно-примусова система по безперебійному забезпеченню 12-16-годинного робочого дня, так само як і роботи у недільні дні, на швейному виробництві... Непрозора система підбиття підсумків виконання плану створює умови для зловживання своїми повноваженнями у майстрів і бригадирів змін». За словами членів РПЛ, навіть при 16-годинному робочому дні ув’язнені отримують не більше ніж 1200-1300 рублів на місяць – це набагато менше встановленого законом мінімального розміру заробітної плати (у 2013 році – 5205, в 2014-му – 5554 рублі на місяць). Крім того, правозахисники згадують виробничі травми засуджених жінок і той факт, що після робочої зміни їх змушують безкоштовно виконувати господарські роботи в колонії.

Відомості Надії Толоконникової підтверджують й інші колишні ув’язнені. Підприємець Дмитро Бармин свідчить: на лісоповалі в колонії-поселенні в Кіровській області він працював взимку по 12 годин із одним вихідним. «Плани вироблення беруться зі стелі, але виконати план можна, якщо працюватимеш по 12 годин і більше», – говорить Бармин.

Ігор Крошкін, який відбув шість років у виправній колонії в Рязанській області, розповів: «Працював на «швейці» впродовж трьох з половиною років та отримував на місяць 74 рублі, тобто, за три з половиною роки заробив всього 9498, 17 рублів».

Оксана Фасхулдінова, засуджена на вісім років позбавлення волі та відбуває термін в ІК-6 в селищі Шахово Орловської області, говорить про цілковиту байдужість адміністрації до умов праці ув’язнених, хоча закони на цю тему обов’язкові для виконання й в установах ФСВП.

«Ми шили ватин, а він – як скловата: коли його розрізати, пластівці літають всюди. І кілька дівчаток у нас захворіли на туберкульоз: адже коли майже весь час проводиш на фабриці та постійно цим дихаєш, легені не провітрюються. Коли були термінові замовлення, доводилося працювати і понад норму, наприклад, з четвертої години вечора до п’ятої-шостої ранку. Фабрика працювала практично безперервно», – розповіла Фасхулдінова.

Однак, ФСВП провела перевірку листа Толоконникової і ніяких порушень не виявила. В грудні 2013 року відомство відзвітувало: «Порушень вимог чинного російського законодавства в ІК-14 не виявлено». У травні 2014-го Управління ФСВП по Мордовії організувало поїздку в цю колонію представників громадських спостережних комісій. Гості, повідомила прес-служба ФСВП, «побували в санчастині, храмі, Центрі психолого-педагогічної та соціальної роботи із засудженими, клубі-їдальні, де засуджені жінки показали невеликий концерт, бібліотеці, загонах різних умов утримання, карантині, швейному цеху і виставковому залі зі зразками продукції, виробленої в установі». Член РПЛ Марія Каннабих, чиї враження від колонії в корінь відрізняються від вражень інших членів президентської ради, зазначила, що в ІК-14 жінки працюють в гідних умовах: великі вікна, хороше освітлення, нове швейне обладнання.

Проте, інформація про порушення норм праці та побуту, встановлених законом, була включена в чергову доповідь Державного департаменту США про права людини.

(Передрук із сайту Російської редакції Радіо Свобода, переклад Ольги Беци)

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG