Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:18

Добровольчі батальйони відіграли неабияку роль у стримуванні, а потім і приборкуванні сепаратистів. Зараз у складі добровольчих формувань воює чи готується до участі в бойових діях, або стежить за порядком близько семи тисяч осіб. Проте невдовзі вони можуть стати для влади серйозною проблемою з огляду на те, що до складу добровольчих формувань входять політично активні люди. Експерти застерігають: забрати в цих людей зброю може бути значно складніше, ніж видати.

Добровольчі батальйони почали виникати навесні цього року в кризовий для української держави момент – коли стало очевидно, що державні силові структури не можуть ефективно протидіяти розгортанню сепаратистського руху на Донбасі. Тоді на базі внутрішніх військ нова влада почала формувати з добровольців перші два батальйони Національної гвардії. Але охочих захистити Батьківщину виявилося значно більше – тож почали виникати добровольчі формування за ініціативи знизу.

За словами прем’єра Арсенія Яценюка, в АТО задіяно 50 тисяч бійців. За оцінками експертів, кожен десятий з них воює у складі добровольчих формувань.

«Махновці» родом з Майдану

Ядром більшості добровольчих формувань стали активісти Майдану. Згодом до них приєдналися люди, які з різних причин не могли або ж не хотіли служити в регулярних частинах: люди старшого віку чи навіть ті, хто мав судимості, а також іноземці. Як запевняють самі добровольці, в їхніх частинах не бракує військової підготовки, але немає зайвої зарегульованості й муштри. Натомість армійці закидають добровольцям брак дисципліни, порівнюючи їх з махновцями.

За словами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, в Україні на різній стадії – від формування до участі в АТО – існує близько тридцяти добровольчих підрозділів. Найвідоміші з них ті, що активно показали себе в боях – батальйони «Дніпро-1», «Донбас», «Шахтарськ», «Азов».

Радник очільника МВС Антон Геращенко уточнює для Радіо Свобода, що близько двадцяти добровольчих формувань – батальйонів і рот – вже задіяні в АТО, близько десяти – у стадії формування. Загалом у їх складі є близько п’яти тисяч осіб. За його словами, іноземці у добровольчих батальйонах є інструкторами або зарубіжними журналістами і обліку не підлягають.

Водночас добровольчі батальйони формувалися й під егідою Міністерства оборони. Згідно із державною програмою, заплановано створити 27 батальйонів територіальної оборони. Найвідоміший із них – задіяний у боях під Луганськом, батальйон «Айдар». На відміну від спецпідрозділів у складі МВС, батальйони територіальної оборони не наділені правоохоронними функціями. Хоча на практиці добровольчі формування, що належать до різних відомств, мало чим відрізняються в організаційному плані.

Армія «перетравила» своїх добровольців – за винятком «Айдару»

Радник міністра оборони Олександр Данилюк наголошує, що батальйони територіальної оборони є регулярними частинами під командуванням кадрових офіцерів, а батальйон «Айдар» – це радше виняток. Наявність іноземців у збройних силах радник міністра оборони у розмові з Радіо Свобода заперечив.

Що ж до бойової цінності добровольців, то Антон Геращенко вважає її високою. У боях добровольці діють активно і часто зазнають втрат. Як розповідали Радіо Свобода бійці «Айдару», у боях під Луганськом «інколи без нашої підтримки навіть бронетехніка в бій не йшла».

Натомість Олександр Данилюк наголошує що вирішальна роль в АТО належить регулярним армійським підрозділам, які й зазнають найбільших втрат.

Броньований КАМАЗ – це гордість «Азову» і ганьба для держави. На державних складах – більш ніж три тисячі танків, тисячі БМП, тисячі БТР. А воїни-добровольці мусять воювати на таких шедеврах дизель-панку

У міліцейських добровольчих батальйонах нарікають, що їм бракує важкої зброї та бойової техніки. «Броньований КАМАЗ – це гордість «Азову» і ганьба для держави. На державних складах – більш ніж три тисячі танків, тисячі БМП, тисячі БТР. А воїни-добровольці мусять воювати на таких шедеврах дизель-панку», – зазначає боєць батальйону, громадський активіст Ігор Луценко.

Натомість у Міноборони зазначають, що задля отримання важкої техніки добровольцям варто влитися в регулярні армійські підрозділи.

Нехай входять у структури Збройних сил – і будуть мати й техніку, й офіцерів, які можуть операції планувати

«Нехай входять у структури Збройних сил – і будуть мати й техніку, й офіцерів, які можуть операції планувати. Добровольчі підрозділи ми поважаємо, але якщо стоїть задача їх більш ефективного застосування, то єдиний шлях – це вихід з МВС і перехід у збройні сили», – наголошує Олександр Данилюк.

Координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук також зазначає, що для ефективного використання сучасної військової техніки потрібні радше підготовані військові спеціалісти, ніж добровольці.

«Дійсно, бракує бронетехніки. Але якщо дати непідготованим людям, у яких немає професійних знань, навіть елементарний БТР, то ця техніка не буде ефективно застосовуватися. Тому при виконанні складних завдань добровольці підходять радше як підрозділи підтримки», – вважає експерт.

Між політикою та подальшою службою

Між керівництвом силових структур та добровольчими формуваннями виникають тертя. Поставало навіть питання про розформування певних добровольчих частин — зокрема, батальйону «Айдар». А в липні мало не дійшло до сутички між «айдарівцями» та спецпідрозділом СБУ. Працівники спецслужби хотіли забрати полонених. Натомість в «Айдарі» мали намір обміняти їх на своїх бійців, які потрапили в полон. Іншим добровольчим формуванням закидали неправомірні затримання.

Небажання влади озброювати добровольців важкою зброєю часто пояснюють також і тим, що влада не надто довіряє їм. Адже серед них багато політичних активістів – зокрема, молодіжних націоналістичних угруповань. Від самих бійців добровольчих частин часто можна почути: «спочатку наведемо лад на Донбасі, а потім – у Києві».

З іншого боку, деякі формування вважають близькими до різних політичних сил. Активність бійців та популярність багатьох добровольчих формувань невдовзі може призвести до того, що вони можуть стати фактором впливу на політичне життя. Добровольці вплинуть не так на дочасні парламентські вибори, як на розвиток подій у післявиборчий період.

«За певних умов їх можуть використати як чинник дестабілізації політичної ситуації. Бо це люди зі зброєю, які є достатньо автономні – це завжди фактор небезпеки. На виборах їх спробують використати. Командирів батальйонів або більш менш відомих людей можуть висунути кандидатами в депутати. Є такі чутки що один відомий олігарх може створити навіть «партію героїв війни». Проте, радше їх будуть використовувати на виборах, ніж самі вони стануть чинником виборчої кампанії», – вважає політолог Володимир Фесенко.

Що ж до погрозливих обіцянок добровольців навести згодом лад у Києві, то все залежить від того, наскільки влада спроможна буде забезпечити швидкі та якісні реформи, а також провести чесні й прозорі вибори. Адже саме недовіра до дискредитованої влади може призвести до втручання людей зі зброєю в політику.

​Щодо подальших перспектив добровольців, то Антон Геращенко наголошує, що після закінчення АТО їх запросять на постійну роботу до правоохоронних органів. Натомість Дмитро Тимчук зазначає, що люди із бойовим досвідом потрібні армії.

Міністерство оборони буквально на колінах має умовляти цих людей залишитися на контрактній службі

«Люди, які воюють у складі добровольчих батальйонах, отримують безцінний бойовий досвід. Переконаний, що Міністерство оборони буквально на колінах має умовляти цих людей залишитися на контрактній службі. Бо це ресурс настільки підготований, що навіть важко із чимось порівнювати», – наголошує військовий експерт.

Утім, як військові, так і політичні експерти наголошують: влада має завчасно подумати про те, що робити із добровольчими формуваннями після закінчення АТО. Адже забрати зброю в добровольців може бути складніше, ніж видати.

  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG