Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 17:40

Львів – Українці не лише активно підтримують українську армію, але й самоорганізувались, щоб допомагати рідним шукати їхніх синів і чоловіків, які безвісти пропали у зоні АТО. Скільки бійців опинились у полоні чи зникли, тіла скількох не можуть знайти чи ідентифікувати – цифри дуже різні. Куди звертатись рідним, якщо їхні сини чи чоловіки не виходять з ними на зв’язок тривалий час?

Василь Нагорний розшукує сина Юрія, який загинув 11 липня поблизу Зеленопілля під час обстрілу «Градом». 25 липня тато дізнався, що тіло сина лежить у морзі в Запоріжжі, одразу туди поїхав, був на упізнанні і з’ясував, що це не Юрко.

Я шукаю Василя Вохопиня, Володимира Вербицького і сина – Юрія Нагорного. Одна мама Ольга Савченко шукала сина, він пролежав у морзі 20 днів. Лише недавно його забрала. Він був у 72-й бригаді, а в морзі – у списку 24-ї бригади. Віддайте батькам тіла синів

«Телефонуємо, шукаємо, розмовляю зі слідчими. Немає відомостей про тіло взагалі. Я приїхав щойно з військової частини, де мій син служив. 45 тіл і фрагментів доставили в Амвросіївку в польовий госпіталь. Звідти було 25–28 тіл відправлено. Не вистачає близько 20 тіл, де вони є? Я шукаю Василя Вохопиня, Володимира Вербицького і сина – Юрія Нагорного. Одна мама Ольга Савченко шукала сина, він пролежав у морзі 20 днів. Лише недавно його забрала. Він був у 72-й бригаді, а в морзі – у списку 24-ї бригади. Віддайте батькам тіла синів», – просить Василь Нагорний.

Волонтери займаються пошуком

Волонтери спільноти «Допомога військовим мікроштаб 2/11 і 4/2/24» розшукують шістьох бійців, які зникли в ході військової операції поблизу Красного Луча. Прізвища трьох відомі – це Роман Кульматицький, Володимир Кравець і Тарас Сновида. 6 серпня з ними втрачений зв’язок. Днями волонтери дізнались, що шестеро бійців у полоні.

Зниклий боєць

Зниклий боєць

Зниклий боєць

Зниклий боєць

Немає централізованої служби, яка б займалась зниклими людьми. Тоді було б легше, а так ми, як сліпі котенята, звертались до всіх у пошуку

«До цього ми не знали, вони у полоні й ніби їх готують на обмін на сепаратистів. Зараз у Красному Лучі йдуть бої і ми сподіваємось, що місто звільнять. Ми скрізь звертаємось, щоб хлопців обміняти. Ми шукали і немає централізованої служби, яка б займалась зниклими людьми. Тоді було б легше, а так ми, як сліпі котенята, звертались до всіх у пошуку», – розповіла Леся Курилко, волонтер.

Звертатись слід в СБУ

Щодня в пошуку рідних, які перебувають у зоні АТО, люди телефонують у Західний регіональний медіа-центр, повідомив його керівник Олександр Поронюк. За його словами, інформацію мають, перш за все, надавати військові частини, де військовий проходив службу. Далі дані передають у військовий комісаріат і у Генеральний штаб Міноборони, де працює Управління по роботі з особовим складом.

«Вони мають детальну картину того, що відбувається на сході. Але ми зіштовхнулись із парадоксальною ситуацією, навіть юристам складно пояснити. У нас є полонені. Але проти кого і з чим ведемо війну, яка не оголошена? Немає воєнного стану. Адже у нас проводиться АТО. Після того, як урядовці починають працювати, вдається звільняти з полону. Юристи рекомендують звертатись із заявами до представників регіональної СБУ, під егідою якої проходить АТО, у якій беруть участь військові. Хоча військові допомагають рідним», – каже Олександр Поронюк.

Влада на місцях бездіяльна – військові

Дзвінки від людей із повідомленнями про те, що їхні сини чи чоловіки перебувають у полоні чи зникли, надходять цілодобово і у відділ Головного управління по роботі з особовим складом Збройних сил України.

Такий облік має вести військова служба правопорядку і СБУ, працівники останньої займаються звільненням полонених. «Люди мають право звертатись і їм зобов’язані сказати», – пояснює Григорій Філь, заступник начальника відділу Головного управління по роботі з особовим складом ЗСУ. Він наголосив, що в обласних центрах мали б давно працювати кол-центри, де б була уся інформація про ситуацію в зоні АТО і про мобілізованих і добровольців, куди могли б звертатись рідні. До того ж, бракує координованості дій поміж усіма службами, зокрема на Львівщині.

«При таких кол-центрах мали б працювати психологи, мав би бути зв’язок з Генштабом і Мінобороною СБУ, багатоканальні телефони мали б працювати постійно», – зауважив Григорій Філь.

Офіційні дані про зниклих військовослужбовців і прикордонників дуже різні. Прикордонники Львівського прикордонного загону 50 днів захищали державний кордон на Донбасі. Місяць були в оточенні, у так званому «Ізваринському котлі». Спільно з бійцями 72-ї і 79-ї бригад прорвали кільце у ніч з 6 на 7 серпня і звільнились із оточення. «Було дуже важко, і ще багато людей залишилося. Понад 200 осіб безвісти пропали», – стверджує прикордонник Остап.

А ось за останньою інформацією Генерального штабу Збройних сил, безвісти зниклі 22 військовослужбовці, а за інформацією Прикордонної служби – 7 прикордонників.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG