У Євросоюзі сталися кадрові зміни на ключових посадах. За координацію зовнішньої політики надалі відповідатиме представниця Італії Федеріка Моґеріні, а президентом Ради ЄС буде поляк Дональд Туск. Про те, якою може бути надалі політика ЄС стосовно Росії через її агресію щодо України, Радіо Свобода розповів політичний експерт Олексій Толкачов.
– Я покладав би надії на головування Туска, оскільки поляки віддавна були ледь не основними лобістами і адвокатами України в Євросоюзі. Однак на конкретні персоналії ми навряд зможемо покласти цілу місію змінити політику ЄС, оскільки це об’єднання є таким собі «багатоголовим драконом», і рішення мають досягатися на рівні консенсусу.
Ані від Туска, ані від інших окремих осіб не залежатиме запровадження нових санкцій. Вони зможуть робити заяви, вони зможуть висловлювати ще глибшу занепокоєність, але життєво важливі рішення мають ухвалювати на рівні Ради ЄС представники всіх країн, із ключових питань має бути консенсус. От якраз консенсусу в Євросоюзі бракує, і навряд чи цю проблему вирішить лише зміна ключових осіб.
– Кіпр, Чехія, Угорщина та Словаччина нині чинять опір запровадженню нових санкцій проти Москви. Чи не свідчить це про розкол в ЄС у питанні агресії Росії проти України?
ЄС нездатний на якісь рішучіші кроки, і саме тому у Путіна аж настільки розв’язані руки
– Гадаю, це дуже добра зачіпка, щоб зробити реальний розкол. Росія віддавна проводила активну лобістську політику в Євросоюзі, і за допомогою фінансових чинників, можливо, навіть корупційних, мала власних лобістів. Якраз Кіпр, Чехія, Угорщина та Словаччина на сьогодні є тією «золотою акцією», яку тримає Росія у своїх руках, і це не дозволить Євросоюзу запровадити додаткові санкції проти Росії. Путін і без цього демаршу чотирьох країн розумів, що ЄС нездатний на якісь рішучіші кроки, і саме тому у Путіна аж настільки розв’язані руки. Він «дотискає» ситуацію і розуміє, що Євросоюз готовий діяти лише в межах soft power – «м’якої сили».
– Чи праві ті скептики в Україні, які стверджують, що Європа при значній ресурсній залежності від Росії нездатна нічого протиставити агресору, і Київ може сподіватися лише на нескінченні «занепокоєння» і «стурбованості» з боку ЄС?
– Я би погодився, що Європа нездатна, але я не пов’язував би цю нездатність і пасивність саме з економічним станом Європи. Мені здається, це більше психологічна залежність від Росії, психологічний страх вийти із зони комфорту. Економічний потенціал Євросоюзу в рази перевищує економічний потенціал Росії за «ресурсом стабільності». Навіть якщо взимку Євросоюз залишиться без російського газу, він це переживе легше, ніж Росія, якщо залишиться без європейських споживачів і в неї почне «тріщати» бюджет.
Тому мені здається, що сили у Європи значно більше, ніж вона використовує. І тут є острах піти на рішучі кроки, оскільки Євросоюз об’єднує демократичні країни, і якщо жителі Європи відчують дискомфорт, погіршення рівня життя, то почнуть відповідно голосувати на виборах. Тому політики є залежними від схвалення власних дій виборцями, а на сьогодні виборці або не розуміють, що робиться в Україні, або підтримують політиків у деяких країнах. Але ж є і країни, де не підтримують санкції і взагалі вважають, що це внутрішня проблема України.
