Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:54

Слова Путіна – це специфічний жанр донесення мессиджу – Окара


Володимир Путін

Володимир Путін

Чергова цитата російського президента Володимира Путіна викликала шквал критики у ЗМІ. Цього разу йдеться про готовність «взяти Київ за два тижні». І хоча помічник Путіна Юрій Ушаков вже заявив, що, мовляв, слова російського лідера, процитовані главою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу, були вирвані з контексту і мали інший сенс, все ж, вони пролунали у телефонній розмові Баррозу з Путіним. Зазвичай Володимир Путін свідомо обирає слова у розмовах із міжнародними чільниками. Навіть якщо контекст був інший – а який, не відомо – навіщо лідер Росії вживає у ці дні саме таке формулювання? Для паніки в Україні, для паніки її керівництва, чи для провокації? Чого домагається Путін, вживаючи такі формулювання? З таким запитанням Радіо Свобода звернулось до російського політолога Андрія Окари.

Російський політолог Андрій Окара

Російський політолог Андрій Окара

Свого часу Путін на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року сказав, знову ж таки, що Україна це нібито «недодержава»

– Слід сказати, що такої заяви Путін не робив. Це була не заява, а його репліка у розмові з Баррозу. Тому це – дуже специфічний спосіб, дуже специфічний жанр донесення мессиджу до широких слухацьких кіл. Свого часу Путін так само нібито оговорився ще під час закритої зустрічі на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року, коли він нібито сказав, знову ж таки, що Україна це нібито якесь таке «недодержава». З одного боку це російські історичні землі, а з іншого – західного боку – це західні, центральноєвропейські землі, і тому Україна, це така помилка історії.

Цей жанр досить вигідний, тому що з одного боку можна донести до широкого загалу свою точку зору, свій мессидж, з іншого боку це не є офіційна заява

Цей жанр досить вигідний, тому що з одного боку можна донести до широкого загалу свою точку зору, свій мессидж, з іншого боку це не є офіційна заява, тому якісь претензії до Путіна висувати тут безперспективно, бо тут можна сказати, що він такого не говорив, що не так почули, що не так зрозуміли. І взагалі, може це й не Путін говорив, а хтось інший. Тобто такі неполіткоректні і недипломатичні висловлювання, вони переказуються з посиланням не на перше джерело, а на друге, третє джерело. Тому, з одного боку, Путін сказав те, що хотів сказати, з іншого боку – до нього дуже важко придертися, якісь претензії раціональні йому висловити.

– Але ця розмова відбулася не просто з якимось приятелем, чи з якимось своїм соратником. Це був голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, і отже виходить, якщо він неправильно передав цю фразу Путіна, виходить, що його, мовляв, можна звинувачувати у брехні?

– В подібних висловлюваннях дуже важливу роль відіграє загальний контекст, інтонації співрозмовника, аудиторія. І тому, коли говориться це з посиланням на друге, чи третє джерело завжди можна сказати, що не так зрозуміли, що зовсім не те малося на увазі, і завжди можна сказати, що це була взагалі якась іронія чи жарт, чорний гумор. В чому і смисл подібних висловлювань, що нікого ні в чому звинувачувати не можна. Баррозу не можна звинувачувати в тому, що він збрехав, Путіна не можна звинувачувати в його якихось неполіткоректних висловлюваннях, а ми просто прийняли до відома ці слова, і мабуть треба з них робити відповідні висновки.

– А якщо робити висновки у той тиждень, коли у п’ятницю ЄС має затвердити новий пакет санкцій проти Росії, коли в Уельсі починається саміт НАТО, куди Путіна не запросили… Чи можна тоді ці випадкові, мовляв, його слова – чи перекази його слів – сприймати як, скажімо, те, що Путін втрачає нерви, висловлюючись у такий спосіб? Його ж помічник Ушаков сказав, що ці слова витягнули з контексту. А говорив то він про те, що він зміг би взяти Київ за 2 тижні, це ж не просто така собі фраза?

Якби Путін публічно вголос сказав, тоді би його звинуватили, що він терорист, агресор, що він Гітлер

– Звичайно, подібні слова, якби Путін хотів би їх сказати публічно вголос, він би сказав, але тоді би його звинуватили в тому, що він терорист, в тому, що він агресор, в тому, що він Гітлер і бін Ладен в одному флаконі. А так, з одного боку, він висловився. З іншого боку, формальних претензій до нього бути не може. Але він висловився не тільки для нас з вами, тобто для обивателів, а він висловився і на адресу європейських політиків, і на адресу того, що він думає з приводу європейських санкцій щодо Росії. І такі подібні висловлювання, як про Київ, так само, як і висловлювання про ядерну зброю, людина, яка подібні речі каже напряму і публічно, вона дійсно може в нинішній ситуації вважатися ворогом миру в усьому світі. І звісно, що тоді можуть бути дуже суттєві висновки після таких слів.

– Пане Окара, останніми днями з боку Кремля надходить дедалі більше спростувань заяв пана Путіна. Ось у неділю прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що Путіна не зрозуміли в трактуванні іншої теми, яку Володимир Путін висловив, якщо Ви пригадуєте, в ефірі «Першого каналу». Йдеться про ті ультиматуми, які висувають так звані «ДНР» і «ЛНР», які в Україні вважаються терористичними організаціями – легалізація російської армії як збройних сил так званої Новоросії, і право останньої – у складі України – здійснювати власну зовнішньоекономічну діяльність, розвиваючи відносини з Митним союзом, тобто речі, на які Україна ні в який спосіб не може погодитися. І зараз знову прес-секретар Путіна говорить про те, що Путіна невірно зрозуміли. Як можна тут невірно зрозуміти?

Цей прийом, коли десь щось говориться а потім спростовується, використовується не вперше, а це тепер один з головних прийомів інформаційної політики Кремля

– Знову ж таки, як ми бачимо ось цей прийом, коли десь щось говориться а потім спростовується, він використовується не вперше, а це тепер один з головних прийомів інформаційної політики Кремля. Коли спочатку заявляється якась публічна політична позиція, яка неполіткоректна апріорі, а потім помічники, прес-секретарі спростовують, мовляв, ви не так зрозуміли. Але, як на мене, то треба розуміти ці мессиджі саме так, як ми їх сприймаємо, тобто в неполіткоректному і в недипломатичному форматі, а от ті спростування, це вже просто намагання відмазатися від претензій, які виникають, оскільки ці мессиджі інколи бувають взагалі поза межами добра і зла.

  • 16x9 Image

    Людмила Ваннек

    На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможець міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редактор і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні», «Свобода за тиждень», випусків новин. Багато працює над рекламою передач.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG