Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:42

Зволікання з ухваленням потрібних рішень і страх непопулярних кроків підривають готовність української енергетики до опалювального сезону, стверджує «Український тиждень». Доки ціна електроенергії для населення буде удвічі-вчетверо нижча за ціну її продажу теплоелектростанціями, нарощування виробництва (а тим більше на основі імпортного вугілля) зоставатиметься проблематичним. Нинішнє перехресне субсидування за рахунок дешевшого струму «Енергоатома» та вищої ціни продажу комерційним клієнтам блокуватиме її розвиток. У цих умовах громадяни залишатимуться бідними родичами, потреба яких у кіловат-годинах завжди задовольнятиметься за залишковим принципом, а розвиток електроенергетики стримуватиметься. Тож уряду потрібно відмовитися від популізму, що здатен відкинути країну до «темних 1990-х» із дедалі частішими плановими відключеннями від енергопостачання. При цьому перед споживачами просто слід правильно поставити питання: або підняття ціни до економічно обґрунтованого рівня, коли кожен заощаджуватиме, скільки вважає за потрібне, або примусове відключення дотаційної електроенергії в найбільш незручні моменти. Заголовок публікації – «Штучний дефіцит».

Кращий спосіб убезпечити себе від невдачі на виборах – поводитися так, ніби вони вже відбулися, переконує тижневик «Коментарі». Видання пише, що при збереженні нинішніх електоральних симпатій за списками до Верховної Ради більшість буде в парламенті за Блоком Петра Порошенка, натомість у «Народного фронту» Арсенія Яценюка і Олександра Турчинова буде близько десятка мандатів. За такого розкладу їхні шанси після виборів зберегти посади прем’єра та спікера виглядають дуже проблематичними. До того ж, позиціонувавши себе в руслі «яструбиної» політики, вони дуже обмежені в жорсткій риториці: як-не-як вони є частиною влади, і їм досить складно перекладати абсолютно всю відповідальність за спроби мирного врегулювання конфлікту лише на президента і докладати зусиль для його дискредитації. Прямі конкуренти з «Батьківщини» і «Громадянської позиції» можуть дозволити собі набагато гостріший стиль ведення кампанії. Тому умовний Володимир Гройсман цілком міг би замінити Яценюка на посаді прем’єра, а умовний Юрій Луценко – Турчинова у президії Верховної Ради. Про те, як політики шукають компромісу ще до виборів, йдеться в статті «Президента переконують дружити по-новому».

Сьогодні щодо війни на Донбасі люди і влада мають різне бачення проблем, констатує тижневик «Країна». Для українців особливий режим на третині Донбасу – це поразка, бо частина території фактично не контролюється державою. А для влади це величезна перемога. Адже вдалося зупинити наступ російських збройних сил за кілька кілометрів від Маріуполя, зберегти велику кількість людських життів і створити умови для переходу в майбутньому цієї території під контроль легітимної влади. Автор статті не пам’ятає з історії ситуації, коли б суспільство схвально сприймало перемир'я. В країнах, що воюють, люди позитивно сприймають тільки одне – перемогу. Це проблема психології. Навіть якби Порошенко годинами говорив про особливий режим – це нічого не змінило б. Бо він би говорив про те, що людям не подобається. А саме: що українські Збройні сили не готові стримувати зовнішню агресію, що сотні тисяч українців ніколи більше не повернуться додому, що економіка після закінчення агресії відновлюватиметься десятиліттями.

Журналіст «Дзеркала тижня», не намагаючись виправдовувати бажання обурених мас занурити деяких політичних діячів у сміттєві баки, намагається його пояснити. Подібна розправа, на його думку, реакція на небажання або неможливість, або неспроможність нової влади встановити політичну справедливість. Утім, журналіст зазначає, що люстрація – це і не добре, і не погано. Це механізм, який використовується в разі нагальної потреби, за наявності математично вивірених критеріїв та усвідомленого розуміння можливих наслідків. Він згадує, що свого часу і колишні керівники Чехії та Польці Вацлав Гавел і Лех Валенса були супротивниками люстраційних процесів у своїх країнах. Аргументи? Страх зведення порахунків – раз. Ризик залишити багато важливих органів без кваліфікованих кадрів – два. У підсумку, обидві держави, які все-таки зважилися провести люстрацію, зіткнулися і з першим, і з другим. На щастя, для обох країн наслідки не були масштабними. Про те, які вони можуть бути в Україні, йдеться у статті «Алюзія на справедливість».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG