Зупинка більшої частини промислового виробництва на Донбасі може спричинити падіння ВВП України наприкінці року до рівня мінус 8 відсотків, вважає науковий консультант з економічних питань Центру Разумкова Володимир Сіденко. Раніше цього тижня у Мінекономіки заявили, що на сході України не працює 80 відсотків промисловості. В інтерв’ю Радіо Свобода Володимир Сіденко зазначив, що, на його думку, мова має йти не стільки про відновлення, скільки про переорієнтацію застарілих виробничих потужностей.
– Зважаючи на те, що ті райони Луганської і Донецької областей традиційно давали десь до 15 відсотків ВВП, то вибуття з ладу таких значних потужностей може спричинити падіння ВВП до 8 відсотків (за рік – ред.).
Багато що на Донбасі є застарілим, немає сенсу відновлювати його на старій технологічній, структурній основі. Правильнішим шляхом було б відновлення того, що є більш-менш сучасним
Що стосується відновлення – я думаю, що до цього процесу треба ставитися диференційовано: багато що на Донбасі є застарілим, немає сенсу відновлювати його на старій технологічній, структурній основі. Правильнішим шляхом було б відновлення того, що є більш-менш сучасним, а щодо решти треба ухвалювати програми вибуття, перепрофілювання робочої сили, виведення з ладу застарілих потужностей, зокрема й шахт, і створення замість цього нових виробництв у нових сферах, які можуть бути конкурентоспроможними і такими, що динамічно розвиваються.
– Про які нові сфери йдеться?
Варто розвивати нові сфери енергетики, повʼязані, скажімо, з сонячною, вітровою енергетикою.Тобто те, що змінює в цілому профіль української економіки
– Це може бути сфера послуг, ті ж, скажімо, IT-послуги. Якщо це стосується молодих людей, то вони можуть пройти відповідне навчання. Це може бути і створення підприємств із випуску енергозберігаючої техніки, яка користуватиметься високим попитом. Це можуть бути підприємства, які створюють кластер із аграрно-продовольчим сектором, оскільки він, імовірно, розвиватиметься прискореним темпом. Можливо, варто розвивати нові сфери енергетики, повʼязані, скажімо, з сонячною, вітровою енергетикою. Тобто те, що змінює в цілому профіль української економіки, те, що буде повʼязане з майбутнім обличчям української економіки.
– Ви зазначили, що Україні, можливо, варто відмовитися від деяких секторів промисловості. Що саме Ви маєте на увазі?
Є окремі підприємства, які фактично орієнтовані лише на Росію, вони не конкурентоздатні за межами російського ринку, й утримувати їх буде дуже проблемно
– Є окремі підприємства, які фактично орієнтовані лише на Росію, вони не конкурентоздатні за межами російського ринку, й утримувати їх буде дуже проблемно. Наприклад, у нас є надвеликі потужності у галузі виробництва залізничного рухомого складу, орієнтованого на російський ринок. Я не думаю, що вони потрібні у такому обсязі, зважаючи на те, що ще навіть до початку бойових дій Росія почала скорочувати замовлення. Думаю, їх треба спробувати перепрофілювати, щоб ці потужності використовували для виробництва міського транспорту. Але на це необхідні відповідні капіталовкладення.
– За Вашими словами, варто очікувати падіння ВВП цього року на 8 відсотків. А як щодо прогнозів на наступний рік?
– Я не дуже впевнений, що наступного року відбудеться вихід із цієї кризи. Обсяг завдань щодо реформ є занадто великим. Завдання наступного року – зупинити процес погіршення, зафіксувати ситуацію на тому рівні, на якому вона є, і провести необхідні реформи, які дозволять залучати приватні інвестиції.
– Якщо прогнозувати можливе зростання української економіки, про які роки може йтися?
– Я думаю, що – за умови інтенсивного проведення реформ – з 2016 року ми можемо відчути невеличке зростання, в межах до 2 відсотків (ВВП – ред.). Повноцінно – з 2017 року. І лише десь через 4 роки ми зможемо вийти на показники 7-8 відсотків.
