Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 16:37

Українська лінія Маннергейма: від Сяньківки до Луганська


Чернігів, поряд з кордоном, блок-пост самооборони перед Гасичівкою

Чернігів, поряд з кордоном, блок-пост самооборони перед Гасичівкою

Україна робить вагомі кроки, щоб зміцнити державний кордон із Росією. Проект отримав назву «Стіна», за підтримки Євросоюзу на нього виділяється 66 мільйонів євро. Місцеві керівники, зокрема, з Чернігівської області, говорять про спорудження на кордоні з Росією фортифікаційних споруд на зразок лінії Маннергейма.

Північний кордон України з Росією, що тягнеться територією Чернігівської області, українці почали зміцнювати у зв’язку з анексією Криму і російською агресією на південному сході. Про це ще в серпні на брифінгу повідомив голова Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв.

Йдеться, зокрема, про риття протитанкового рову шириною 6 метрів і глибиною два з половиною метри. Починається цей рів від стику кордонів України з Росією і Білоруссю, де прикордонне українське село Сяньківка, і тягнеться до селища Грем’яч, що в Новгород-Сіверському районі. Для зміцнення кордону з Росією передбачені й інші фортифікаційні споруди.

«Чернігівська область зміцнює лінію протитанкового рову – від Сяньківки до Грем’яча. Відбувається реанімація спеціальних фортифікаційних споруд вздовж 183 кілометрів. Будується лінія укріплень. Це першопочаткова межа України – і далі вона переходить до східного прикордонного командування на території Сумської області. Там також передбачене будівництво фортифікаційних споруд. Вони починаються в Харківській області і тягнуться аж до Луганська. І прикордонна служба тут в підвищеній бойовій готовності», – зауважує Микола Звєрєв.

Від Чернігова до прикордонної української Сяньківки більше ніж 80 кілометрів. Поблизу райцентру Городня по обидві сторони шосе місцеві підприємці орють тракторами пожовклу траву. Але не ця осіння пастораль вражає водія позашляховика, представника Чернігівського загону самооборони Сергія. Трасою в бік Росії летять автофургони з російськими номерами, хоча такому транспорту українці нещодавно обмежили рух своєю територією.

Сергій приходить до висновку, що, швидше за все, це транзитні фургони з Молдови, Угорщини або навіть Болгарії, які поки ні сном ні духом не знають про заборону.

У селі Гасичівка зупиняємося біля двох блокпостів, зведених по обидва боки траси силами самооборони ще навесні. Активісти самооборони чи не першими відчули небезпеку, яка може прийти від войовничих сусідів по шосе безпосередньо від кордону.

Оборонні споруди, звісно, не лінія Маннергейма – вони примітивні. Але вони слугують нагадуванням всякому, хто має наміри з’явиться незваним на українській території. І щоб сумніву ні у кого не залишилося, самооборонці підвісили під дахом блокпоста застреленого лиса.

Валентина з Гасичівки каже, що якщо знадобиться, то вона і сама піде копати рови і траншеї, незважаючи на вік: «Як зуміємо копати, то будемо копати, поки самі в канал не попадаємо».

Українка розповіла, що в селі багато хто має «тарілки», супутникові антени, і дивиться численні телеканали, а не тільки російські. Тут добре знають ситуацію в країні. Одного місцеві жителі не можуть зрозуміти: чого Путін причепився до України?

«Чого він іде до нас? Що йому потрібно тут – Путіну? Білорусь, Лукашенко нехай забирає нас. А Путін – ні! До Росії не хочемо. Чого ти лізеш, що тобі потрібно? Грузія пішла, Придністров’я теж – а він все лізе. Чого? Провокація велика з Росії йде, тому й закривають наші телеканали. Там же росіяни не бачать нічого і не знають. Білорусь же он ні до кого не лізе. Білоруси майже те, що й ми. Поруч живемо. У нас там і сини, і дочки, і родичі – всі», – говорить Валентина.

Українка вважає, що укріплювати кордон з Росією обов’язково потрібно, адже війна на Донбасі позбавила людей спокою: «Люди набралися всякого страху. Наших і синів забрали на фронт – і мого сина забрали, і багато ще кого. Уже які каліками повернулися, а кого – убили. Деякі очікують відправки туди. А що Росії треба – ну що? Чого їй лізти туди? Зробили Донецьк бійнею. Донбас весь розграбували. Той, хто через «тарілки» бачить, той знає. А то ж люди думають, що ми на Росію нападаємо. А хіба ми нападали – на нас нападають!».

У сусідній з Гасичівкою Сяньківці ставлення місцевих жителів до зміцнення кордону з Росією інше. Вони більше переживають, що колгосп розвалився і селянам ніде буде працювати. Багато сяньківців мають родичів у Росії і не вірять, що східна сусідка може нести загрозу.

У прикордонному селі Сяньківка

У прикордонному селі Сяньківка

«Не вірю. А хто на нас нападе? Навіщо ми їм? Навіщо ми Росії?» – зауважує місцева мешканка Світлана.

Більш урівноважені селяни, як, наприклад, пан Анатолій, кажуть, що якщо треба попрацювати на кордоні, то попрацюють. Але то – марна трата коштів. Краще, щоб керівники України та Росії домовилися про припинення військового конфлікту: «Підемо попрацюємо. Треба – значить, треба. Але я не бачу тут такої військової загрози. Тут все тихо-мирно. Зміцнювати кордон? Так він у нас укріплений! Навколо хлопці наші стоять – ні пройти, ні пробратися. Як це – щоб росіяни забрали нашу територію? Може, президенти домовляться. То треба помиритися і зробити порядок в країні».

Пункт харчування самооборони

Пункт харчування самооборони

Регіональний координатор з питань самооборони Олександр Ясинчук, зі свого боку, вважає, що питання зміцнення кордону надзвичайно гостре.

«У Чернігів приїжджали делегації з країн Євросоюзу – Балтики, Польщі, де реально відчувають російську загрозу. Вони відкривають фінансування, щоб будувати укріплення на кордоні. Уздовж кордону йтиме невеликий рів, смуга перешкод та рокадна дорога. Почали це робити від Сяньківки і Новгород-Сіверського. Робиться подібне і в інших районах. Але то вже військова таємниця», – говорить він.

Оригінал матеріалу на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG