Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 00:49

Шендерович: Україна дорогою і кривавою ціною виходить з-під імперського впливу


До празької студії Радіо Свобода в понеділок завітав відомий російський письменник і публіцист Віктор Шендерович. Ми обговорювали вибори в Україні, їхні результати і один із головних успіхів, на який звернув увагу, зокрема, і президент Петро Порошенко – це те, що вперше в історії Компартія не пройшла до Верховної Ради. Чи уявляє собі письменник таку ситуацію, щоб дещо подібне могло статися в Росії? А якщо так, то за яких умов?

Це дуже серйозно – і руйнування пам’ятників Леніну. Ці символи потрібно валити. Неможливо будувати нову Німеччину якщо стоять пам’ятники Гітлеру
Віктор Шендерович на Болотній площі в Москві, травень 2014 року

Віктор Шендерович на Болотній площі в Москві, травень 2014 року

– Ну… фантазії не вистачає, відверто кажучи. Тому що тут палиця з двома кінцями. Для того, щоб так різко хитнулася політична картина, потрібні драматичні і навіть трагічні події. Та ціна, яку платить Україна сьогодні за своє становлення, за свій вихід, все-таки, з імперії… Адже комуністи символізують імперію. Російську імперію. Це парадоксально, оскільки комуністи приходили до влади в Росії як борці з царською імперією. Фактично вони – це була така теорія червоної ковдри. Не випадково багато царських монархістів підтримували Сталіна. Вони нарешті розгледіли в ньому людину, яка втілює їхні мрії – монархічні.

Звичайно комунізм як ідеологія – це давно вже імперська ідеологія. Це давно вже ідеологія, яка зрослася «на смерть» з радянською практикою, і ось у два етапи Україна болісно і криваво, як з’ясовується, виходила і продовжує виходити з-під цього імперського впливу. І звичайно недооцінювати все це не можна. Це дуже серйозно. Це дуже серйозно – і руйнування пам’ятників Леніну – ніякі це не витвори мистецтва. Це символи цілком очевидні. Ці символи потрібно валити. Неможливо будувати нову Німеччину якщо стоять пам’ятники Гітлеру. І діти не повинні цим дихати. З’являються нові покоління, які не повинні дихати цим, не повинні рости під пам’ятниками Леніну. і в цьому сенсі Україна сьогодні дуже дорогою ціною, кривавою ціною – вона все-таки, здається, виходить з-під імперського впливу.

– Як, взагалі, окрім теми комуністів, Ви відреагували на ці вибори, на їхні результати?

Росіян вже рік бомблять словосполученням «український фашизм, український нацизм»

Можна привітати, звичайно, український народ з його вибором. Це чудовий вибір

– Я не політолог і знаю тільки в загальних рисах результати цих виборів. Для нас, для росіян, яких вже рік бомблять словосполученням «український фашизм, український нацизм» – це дуже символічно. Абсолютно мізерна кількість українців, які проголосували за «Правий сектор». Сам Ярош, здається, увійшов, але партія – ні. Ніякого серйозного впливу. Це при тому, що Путін зробив все для того, щоб вона придбала цей вплив. Але загальний тренд абсолютно очевидний.

Ні ліві, ні праві не домінують у сьогоднішньому настрої українського суспільства, яке розуміє, як мені здається, необхідність пройти між цією Сциллою і Харибдою. Цей маятник кривавий хитався по людству впродовж усього 20-го століття. Цей вибір жахливий – між фашизмом ї комунізмом. Людство потрапило в цю пастку в 30-х роках, потрапило дуже сильно. Необхідність вибирати між Сталіним і Гітлером. Неначе історія обрізала всі середні варіанти, залишивши тільки два людожерські – вибирай між людоїдами. І якщо ти проти Гітлера – ти повинен бути за Сталіна і навпаки. Це пастка.

Великий російський філософ Сергій Аверинцев говорив про те, що коли диявол простягає тобі вибір на двох руках, ти не зобов’язаний робити цей вибір. В обох руках зло. І мені здається, що наше спільне 20-го століття, в значній мірі спільне, повинно було нас навчити тому, що нічого страшнішого за ці крайнощі, за цей маятник немає. Всюди гойдається маятник справа на ліво, але в Європі він гойдається дуже скромненько. У Польщі – від Валенси до Квасневського, від Туска до Качинського. Це нормально ще. Це максимально безпечна амплітуда маятника. Тільки маятник починає гойдатися від Альєнде до Піночета – то це трупи і там, і там. Або від Франка до іспанських комуністів. Там тортури і там тортури. Це стадіони убитих. І в цьому сенсі можна привітати, звичайно, український народ з його вибором. Це чудовий вибір.

  • 16x9 Image

    Людмила Ваннек

    На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможець міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редактор і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні», «Свобода за тиждень», випусків новин. Багато працює над рекламою передач.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG