Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 00:26

Що насправді відбуватиметься у Донецьку 2 листопада?


Бойовики угруповання «ДНР» охороняють так званого «прем’єр-міністра» Олександра Захарченка, Донецьк, 31 жовтня 2014 року

Бойовики угруповання «ДНР» охороняють так званого «прем’єр-міністра» Олександра Захарченка, Донецьк, 31 жовтня 2014 року

Новини, що стосуються виборів «голови» угруповання «ДНР» і так званих «депутатів Народної ради» «республіки» українська громадськість миттєво підхоплює і тиражує з неймовірної швидкістю та інтенсивністю. Але що насправді стоїть за «виборами», які не визнає ані Україна, ані міжнародна спільнота?

В Україні масово розтиражували новину про голосування через інтернет, анонсованим «ЦВК», так було і з агітаційним роликом, на якому актриса Донецького драматичного театру в кокошнику пропонує віддавати перевагу нинішньому «прем’єр-міністру» Олександру Захарченку.

Сам факт такого інтересу є досить логічним та природнім – за ситуацією в так званій «Новоросії» спостерігають з аномальною увагою не тільки в Україні, але й по всьому світу. Цікава інша річ – і дівчина-кокошник, і інтернет-голосування – це тільки крихітна верхівка айсбергу. Вона не демонструє навіть тисячної долі того, що відбувається навколо виборів 2 листопада.

«Довірити владу розумним, сильним, сміливим і гідним»

Актриса Донецького драматичного театру Анастасія Баннікова в театральному вбранні агітує за Захарченка

Актриса Донецького драматичного театру Анастасія Баннікова в театральному вбранні агітує за Захарченка

Так, крім актриси донецького драмтеатру в агітаційних матеріалах знялось безліч людей – лідери громадських організацій, представники молоді, медпрацівники та навіть вояки незаконних збройних формувань. І ось ці виборчі ролики, тривалістю близько хвилини, активно транслюють на «республіканських» каналах. Більшість з них мають загальний характер – дещо зневірених у сепаратистських настроях мешканців Донецьку закликають не ігнорувати вибори, та «довірити владу розумним, сильним, сміливим і гідним людям».

Але є й персональні моменти агітації, які здебільшого рекламують нинішнього керівника «ДНР» Захарченка. І до таких можна віднести не тільки донецьку актрису у російському національному вбранні чи білборди з його обличчям на вулицях Донецька, а й чисельні в останній час заяви самого «прем’єр-міністра». Він не соромиться обіцяти виплатити пенсії на початку грудня, а зарплатню шахтарям пророчить вже через десять днів, чи навіть за тиждень.


Його головна лінія: Україна має заздрити самостійності та майбутньому «республіки». Напевно тому, згідно з опитуванням, яке провели у Донецькому державному університеті управління (він же alma mater «міністра освіти ДНР»), зараз його підтримують 51,3% респондентів.

Якщо розібратись належним чином, то старт агіт-кампанії «міністра» почався з великого інтерв’ю одному з російських видань – саме в ньому Захарченко був змальований як суворий вояк і політик-початківець, який зі спокійною душею розповідає про те, як «вирізав би всю делегацію» у Мінську. Гучні слова у передвиборчий час він підтримує трохи одіозними появами. Наприклад, на «День прапора», який у «республіці» відзначали 19 жовтня, по центральній вулиці Донецька їздили чисельні авто з його портретами, а трохи згодом він заспівав на сцені з самим Йосипом Кобзоном, що, безумовно, позначиться на ставленні електорату до вчорашнього електромеханіка. Особливо, якщо брати до уваги, що його головні супротивники на виборах – довірена особа Олега Царьова та тренер із рукопашного бою.

Війна всіх проти всіх

Олександр Ходаковський

Олександр Ходаковський

Взагалі, розглядаючи крізь призму виборчого процесу будь-які події на території, що нині контролюється бойовиками, можна дійти висновку – відбувається справжній політичний процес у кулуарах «ДНР», з трьома кандидатами на пост голови «республіки», двома партіями, зі своєї опозицією та лобістами. Є навіть «чорний піар» – деякі представники угруповань тягнуть ковдру на себе, закликаючи мешканців взагалі залишатись 2 листопада вдома, а керівник батальйону «Восток» Олександр Ходаковський навіть відкрито звинувачує одного з лідерів «народних» формувань Павла Губарєва у мародерстві, знищуючи його і без того ослаблену політичну вагу («Центральна виборча комісія» відмовила руху «народного губернатора» в реєстрації).

Проте це буде дещо хибний висновок. По-перше, вплинути на бажання донеччан брати участь у черговому волевиявленні керівникам «республіки» вдається не дуже ефективно. Меншість давно зневірилась у «ДНР» і лише чекає, коли економічні проблеми візьмуть своє з «молодої країни»… А більшість вважає, що така розкіш, як вибори у військовий час, є злочинно недоречною і треба давно усім консолідуватись і «йти на Київ». По-друге, ні про яке реальне волевиявлення виборців у «ДНР» мова не може навіть йти.

«Суто символічний задум»

Подія, яка відбудеться 2 листопада, неодмінно приречена на порівняння з «референдумом» 11 травня – це єдині точки внутрішнього політичного континууму, на які сьогодні виявились спроможні організатори «народних республік». Але у травневого «плебісциту» з його помноженими на ксероксах бюлетенях, які підрахували менш ніж за 12 годин, було дві конкретні мети. Перша – надати ілюзію законності так званій «ДНР», щоб спікери проросійських мітингів могли у голос розповідати, що народ Донбасу нарешті визначився. Друга – використати психологічну потребу бути послідовними для тих людей, які поставили злощасну галочку напроти «так».

Ефект цей відомий технологам давно і саме він не дає просто зректися «республіки», за яку віддала свій голос конкретна персоналія. І вже навіть неважливо, що там було у бюлетені написано (навіть мер Донецька Олександр Лук’янченко наголосив – він «не зовсім впевнений, що більшість людей розуміло, за що саме вони голосують») – психологічні якорі не дадуть відхреститись від бойовиків. У «виборів» до «Народної ради» інша ціль – вони суто декоративні.

Свідченням тому останнє перехоплення розмов лідерів проросійських угруповань. Запис оприлюднила РНБО України і на ньому офіційно звільнений з усіх посад в «ДНР» громадянин Росії Олександр Бородай пояснює «першому спікеру республіки» Борису Літвінову, який взяв трохи ініціативи до своїх рук і «демонструє непоступливу позицію», як себе поводити і що треба робити. Впродовж розмови з’ясовується, що усе контролюється «від» і «до» на 100%, а також згадуються «відомі товариші з Центру» які й були авторами усього задуму.


«Ці «вибори», за ідеєю, повинні надати більшу легітимність нинішньому керівництву Донецької та Луганської «республік». Хоча ті, хто не визнав референдуми в цих утвореннях, не визнають і цих виборів. Взагалі, проведення будь-яких виборів в умовах воєнного часу – задум суто символічний і часто має до демократії дуже опосередковане відношення», – розповів директор Центру євразійських досліджень Володимир Корнілов, зауваживши, що республіканське волевиявлення є калькою на українські вибори 26 жовтня.

Як будуть голосувати?

Цікаві також аспекти проведення голосування. Так, 11 травня, згідно з даними мера Лук’янченка, для повноцінної процедури у Донецьку необхідно було відкрити 426 виборчі дільниці, які б коштували близько 8 мільйонів гривень. Той факт, що на «референдум» відкрилась лише частка дільниць і ніяких офіційних комісій не було – це вже промовистий факт.

Цифри лишаються цифрами. Зараз територія «ДНР» дещо більша, ніж Донецьк, і якщо вірити «голові ЦВК» Роману Лягіну і першому номеру «Вісника ЦВК ДНР», відкриється близько 700 дільниць, на яких можна буде віддати свій голос. Звісно, в черговий раз буде використана технологія створення черг на дільницях – відкриється лише їх частка (деякі райони вже мають списки УВК і їх кількість далека від необхідної). Та навіть для цього потрібні гроші, яких зараз у «республіки» явно не вистачає. Тому, або знову доведеться друкувати усю виборчу документацію на домашніх принтерах, або призначений керівниками проросійського Донбасу «мер» Донецька Ігор Мартинов зробить диво і проведе вибори безкоштовно. І здається, що для екс-директора парку атракціонів таке завдання до снаги.

Напевно ось чому і вигадали інтернет-голосування для «республіки». Офіційна причина такої акції – надати можливість проголосувати тим громадянам, які перебувають за межами «молодої країни». Але незважаючи на вмовляння Лягіна, що вже розроблена процедура верифікації і системи безпеки з унікальними номерами протоколів, одна лише заява, що «виборець зможе проголосувати або онлайн, або роздрукувати бюлетень, проголосувати і відправити його поштою» нівелює усі сумніви стосовно волевиявлення.

Відтак, що саме відбудеться 2 листопада і яка у цього буде справжня мета, лишається таємницею, яку широкій публіці відкриють ще дуже не скоро. А поки лишається лише спостерігати за псевдопередвиборчою мішурою і чекати відомих заздалегідь результатів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG