Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 16:18

Влада боїться «Айдару» – капелан батальйону


23 дні в полоні у сепаратистів провів капелан добровольчого батальйону «Айдар» Володимир, який має псевдо «Піп». Розповідає, що зазвичай «айдарівців» у полон не беруть – відразу убивають, втім до нього угруповання «ДНР» «Восток» ставилось нормально. За чотири місяці служби капелан отримав від держави 100 гривень, втім він переконує: знищити «Айдар» неможливо, адже там воюють найвідважніші добровольці країни.

Володимир розповідає, що не міг дивитись на війну з екрана телевізора у Києві, тож вирішив їхати на схід воювати в «Айдарі». Про цей батальйон він говорить із захопленням і повагою, стверджуючи, що немає більш героїчного підрозділу. Водночас, зазначає, що боїться, аби вояків «гординя не погубила».

«Але це єдиний підрозділ в українській армії, який за будь-яких обставин, коли їм дають наказ підніматись в атаку, всі піднімаються по мінному полю під мінометним обстрілом, під кулеметним», – розповідає чоловік.

Втім війна найкраще показує – хто є хто: часто люди з судимостями та сумнівним минулим охочіше обороняють землю, ніж «високочолі хлопці з дипломами Гарварда»

Водночас, каже Володимир, люди там воюють різні, є й (за його словами) «нарвані». Втім війна найкраще показує – хто є хто: часто люди з судимостями та сумнівним минулим охочіше обороняють землю, ніж «високочолі хлопці з дипломами Гарварда».

«Є відомий мій товариш Руслан «Німець», він етнічний німець із Закарпаття, який мав 5 судимостей за зберігання зброї. Це просто герой України: зенітка в нього двоствольна, йому 2 кулі попало в горло, його бронік лежав в нас під ногами розірваний. Його вибухом знесло з мосту, і три дні думали, що він двохсотий, неживий», – говорить Володимир.

«Айдарівців» рідко беруть у полон, відразу вбивають – капелан Володимир

Володимир розповідає, що побувавши 23 дні в полоні та втративши у боях майже весь свій підрозділ, отримав від держави лише 100 гривень. Але шкодує саме за гідними людьми, з якими встиг познайомитись, які вже загинули: «Бета, Чех, Назар, Шаман, Ваня-повар на чолі з Термінатором-командиром».

У полон він потрапив після того, як його підрозділ отримав команду відходити від Луганська. За його словами, українська армія згортала свої позиції три дні.

Ми не відчували, що ми їх боїмося чи щось таке. Хоча нас реально залишилося під кінець двадцять три людини

«Ми хотіли йти вперед. Днями і ночами нас закидали «Градами» і мінами, ми в принципі були дуже легко оточені. Під час сутичок із «сепарами» ми завжди йшли вперед, а вони завжди тікали. Ми забрали в них авто, яким возили воду, автобус в них забрали, все забрали. Тобто ми не відчували, що ми їх боїмося чи щось таке. Хоча нас реально залишилося під кінець двадцять три людини», – розповідає він.

«Восток» – одне з найадекватніших бойових угруповань – боєць «Айдару»

Намагаючись витягнути з полону побратимів, він потрапив до бойового угруповання «Восток». За словами капелана, це «один із найбільш адекватних підрозділів», хоча його там хотіли двічі розстріляти.

«Ну перші два дні там краще не згадувати. «Айдарівців» взагалі не беруть в полон. Я йшов в підряснику, з кадилом в руках, як батюшка. Вони там все повивертали. Але коли вже склали списки на обмін – до нас нормально ставились. Там такий Денис на псевдо «Колобок» – я йому особисто вдячний, що він ставив дуже нормальних людей, дуже нормальних охоронців», – додає Володимир.

Він був у списках на обмін, а бойовики «цінують своїх людей, на відміну від українського уряду, від українського генералітету», вважає Володимир. Декілька «айдарівців» досі залишаються у полоні, про них капелан особливо переживає: залишились «Борода» (Драгон Михайло Іванович) зі Львівщини, «Монах» (Веремієнко Андрій Констянтинович) з Чернігівщини та «Більчар» (Кузьменко Ігор Юрієвич).

На передовій дуже бракує змінних чистих речей та душу

За словами Володимира, незручність війни не в тому, що треба в атаку підніматись, чи під мінами йти, а в тому, що «ти місяцями спиш вдягнений, навіть не знімаючи взуття». Приїхавши додому в Київ у невеличку відпустку, він насолоджувався побутовими зручностями.

Там ти постійно в цій грязюці, що попало з’їв, дві-три години спиш, і ти нікому там не потрібний

«Я вже жартував, що в мене скоро буде алергія на чистоту. Тобто перебуваючи в Києві, я як мінімум два рази ходив душ, полоскався, моя дружина жартувала, що я «єнот-полоскун», тому що я постійно щось перу, щось мию. А там ти постійно в цій грязюці, що попало з’їв, дві-три години спиш, і ти нікому там не потрібний», – каже він.

Капелан: на війні так був майор, і за 15 хвилин немає майора

Говорить, що командира батальйону Сергія Мельничука поважає як офіцера і командира, проте не схвалює його «ігри в політику». Також вважає, що руйнують українську армію не лише проросійські сепаратисти, але і невміле українське командування. Зокрема, за його словами, «генералів в армії близько чотирьохсот, а досвіду бойового ніхто немає». Тому і віддають, подекуди, абсурдні накази, які гублять життя людей.

«За 15 хвилин вже нема Слєпцова, є інший, вже майор Вєтров, вже через 15 хвилин немає майора, вже капітан якийсь залишився чи якийсь там випивший сержант, який там тільки місяць служить в армії, в якого була військова кафедра. І все, нікого немає, термінова нарада», – розповідає капелан.

На думку Володимира, президент Петро Порошенко має «розігнати генералітет» на чолі зі зрадниками, які працюють на Росію та зробити «кадрову революцію».

Нащо нам ці генерали, нащо нам ці полковники? Це повністю деградована армія. Фронт тримається на декількох тисячах патріотів

«Нащо нам ці генерали, нащо нам ці полковники? Це повністю деградована армія. Фронт тримається на декількох тисячах патріотів. Такі як, я хоча назвати, 95-ту десантну бригаду, 80-ту бригади, з якої я особисто знав людей, там є хоробрі люди, є ще в інших частинах. Армія була кинута, причому людей з автоматами залишали», – згадує він.

Влада боїться, що «Айдар» прийде наводити порядок у Києві – боєць

Капелан переймається, що влада вбачає в «Айдарі» загрозу, адже батальйон бачив усі жахи війни і коли повернеться в мирне життя – може розказати всю правду про керівництво і накази.

На будь-якому шикуванні «Айдара» всі кричать, що «ми підемо на Київ на танках зі зброєю в руках». Ми спочатку задавимо тих, що на Донбасі, отоді ми повернемось і наведемо порядок

«На будь-якому шикуванні «Айдара» всі кричать, що «ми підемо на Київ на танках зі зброєю в руках». Ми спочатку задавимо тих, що на Донбасі, отоді ми повернемось і наведемо порядок. Якщо вони самі не зрозуміють і не наведуть порядок. От тому, над батальйоном «Айдар» така загроза. Знищити цей батальйон не можна. На місці відрубаної голови виростає три, я вже в цьому переконався», – говорить боєць.

«Війна на Донбасі – це трагедія поділеного народу» – боєць «Айдару»

Війна у зимовий період буде дуже складною, каже Володимир, адже до решти проблем додасться і гуманітарна криза. Місцеве населення Донбасу та деяких сепаратистів боєць жаліє, вважає, що «в нас набагато більше об’єднує, ніж розділяє».

Це трагедія поділеного народу. Зараз вони мають свою «державу», хай мають. От ми їх залишаємо, але ні кроку назад

«Це трагедія поділеного народу. Зараз вони мають свою «державу», хай мають. От ми їх залишаємо, але ні кроку назад, розумієте», – додає Володимир.

На його думку, логіка Донбасу така: «якщо не б’ють – значить, не люблять». Капелан Володимир пропонує вести діалог із тими дончанами і луганчанами, які залишаються адекватними. А також зважати на те, що бойовики на Донбасі – це зовсім не монолітне угруповання, проте вже звиклі до безправ’я формування. Тож, говорить Володимир, «ДНР» та «ЛНР» незабаром можуть стати «кісткою у горлі» не лише Україні, але й Росії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG