Львів – Львівські письменники просять обласну раду створити Літературний музей у палаці ХІХ століття, де розташована школа-інтернат для дітей з певними фізичними вадами. Батьки дітей протестують, бо переконані, що під прикриттям музею є намагання приватизувати історичну будівлю у центрі міста.
Щотижня з Дрогобича у Львів Олег Паращак привозить свою дев’ятирічну донечку Христинку. У дитини діагноз – синдром Дауна. У Дрогобичі для дівчинки немає відповідної школи. А у Львові вона навчається і проживає разом з іншими 149 дітьми з особливими потребами.
«Я думав, що вона не буде читати і писати, вона вже складами пише. Діти не бояться виходити у коридор, бо знають один одного, їх небагато», – каже батько.
Олег Паращак, як і всі батьки дітей і вчителі, протестує проти ініціативи поета Романа Лубківського (син якого є радником голови СБУ) – у приміщенні школи створити Літературний музей. Останнім часом письменник чинить моральний тиск на директора школи, розповіли вчителі і батьки.
Я не розумію, чому в країні, коли йде війна, створюється Літературний музей. Думаю, за тим щось ховається, бо тут найкраще був би готель і казино замість школиГалина Томчишин
«Я не розумію, чому в країні, коли йде війна, створюється Літературний музей. Думаю, за тим щось ховається, бо тут найкраще був би готель і казино замість школи», – говорить Галина Томчишин, заступник директора школи-інтернату №102.
Обласні чиновники показали вчителям інше приміщення у Львові – колишні казарми, де б могла розташуватись школа. Однак будівля цілковито не пристосована для дітей. Батьки і вчителі лише тоді погодяться виїхати з нинішнього приміщення школи, коли для дітей влада запропонує нову і комфортну будівлю.
Музей підтримують українські письменники
Письменники просять Львівську обласну раду ухвалити рішення про створення Літературного музею і знайти нове приміщення під чинну школу. Відповідне звернення підписали 14 українських літераторів, зокрема Дмитро Павличко, Іван Дзюба, Роман Іваничук, Юрій Мушкетик, Роман Лубківський, Ігор Калинець.
Стільки років тягнеться ця проблема. Як без Літературного музею у Львові?Ігор Калинець
«У таких палацах не є приміщення для шкіл і таких хворих дітей, для них треба шукати нове чи будувати приміщення. Ніхто не збирається їх виселяти. А вже тоді треба палац ремонтувати, потрібна його реконструкція, бо він знищений. Щось робити треба, але з чогось потрібно починати, а депутати не хочуть. Стільки років тягнеться ця проблема. Як без Літературного музею у Львові?» – наполягає поет Ігор Калинець.
Вже більше десяти років львівські письменники мріють про Літературний музей, який мав би бути у комунальній власності Львівської облради і, звісно, фінансуватись із обласного бюджету. Створення і утримання музею, нове приміщення для школи – все має фінансуватись державою і місцевим бюджетом. Але таких грошей ніхто не обіцяє.
Влада заспокоює батьків
Пам’ятка архітектури другої половини ХІХ століття – палац аристократів Семєнськийх-Левицьких – потребує ремонту. Комплекс складається з трьох приміщень на великій території у центрі Львова. Радянська влада у графському палаці, який за красою не поступається палацу Потоцьких, створила школу-інтернат. Нині палац – у комунальній власності Львівської облради.
На даному етапі діти не будуть переселені. Музею не буде у цьому приміщенніПетро Колодій
Депутати Львівської облради жодного рішення не ухвалили. Голова представницького органу влади, «свободівець» Петро Колодій запевняє: «Діти можуть бути переселені з цього приміщення лише тоді, коли ми їм зможемо надати набагато краще, з кращими для них умовами. Наразі такого немає. На даному етапі діти не будуть переселені. Музею не буде у цьому приміщенні».
Представники влади заплутались у словах, то кажуть, що шукатимуть інвестора для будівництва приміщення для школи-інтернату, то говорять, що музей не буде розташовуватись у навчальному закладі. Зрозуміти логіку чиновників і депутатів батькам і вчителям – складно, тому вони переконані, що хтось хоче прибрати до рук палац у центрі Львова.
Палац не можна передавати
Відомий історик, львовознавець Ігор Лильо категорично проти передачі пам’ятки архітектури – палацу – бюджетним установам. Експерт наводить десятки прикладів, коли історичні об’єкти передавались організаціям, які не спроможні утримувати будинок. До слова, якби не пряме втручання президента Леоніда Кучми, то львів’яни втратили б палац Потоцьких.
Єдиний шанс для палацу – це продати будівлю комерційній організації, яка спроможна його підтримувати і потребує такої спорудиІгор Лильо
«Єдиний шанс для палацу, і якщо питання про створення належних і відповідних умов для дітей у спеціальному приміщенні, – це продати будівлю комерційній організації, яка спроможна його підтримувати і потребує такої споруди. Але сумніваюсь, що знайдемо таких людей. У кожному випадку, мрійникам передавати палац не можна. Бо мрійники не вміють утримувати такі споруди. Палац витримав багато років совєтської влади, ганебне ставлення і відсутність уваги до себе з боку держави за останні 23 роки. Він ще витримає, але його не можна віддавати організаціям, які не мають грошей», – каже Ігор Лильо.
Львову варто переймати європейський досвід щодо збереження історичних будівель, які продають за невеликі гроші задля порятунку замку чи палацу. Такий досвід, зокрема у Франції. Натомість у Львові практикують інше – історичну будівлю доводять зумисно до руйнації, а на її місці зводять багатоповерховий будинок. Прибуток швидкий і великий. Але втрачається архітектурний, історичний, культурний Львів…назавжди.
