Доступність посилання

ТОП новини

Дівчина з Донбасу не змогла отримати притулок в Казахстані


Виктория Аврамченко, Уральськ, 11 листопада 2014 року
Виктория Аврамченко, Уральськ, 11 листопада 2014 року

Санат Урналієв

17-літня жителька села Новоукраїнка Мар'їнського району Донецької області Вікторія Аврамченко тікала до знайомих в Уральськ Західно-Казахстанської області в надії знайти притулок. Але місцева влада відмовляє їй у цьому

За словами Вікторії Аврамченко, військові дії між проросійськими бойовиками і армією України почалися в її рідному райцентрі навесні цього року.

«Жити там страшно і небезпечно. Спочатку в селі з’явилися військові з Києва, через місяць почалася стрілянина. Селяни всіх бояться. Все-таки військові вони. Така обстановка зараз, що нікому не можна довіряти. Сподівалася, що в Казахстані мені мали допомогти в отриманні статусу біженця», – розповідає Вікторія.

За її словами, батьки, побоюючись за її життя, відправили її до друга батька в Уральськ. Батьки Вікторії, як вона зізналася, не змогли з різних причин виїхати разом з нею. Батько – за станом здоров’я, а матір через кредитні зобов’язання не випускають з країни.

Вікторію затримали правоохоронні органи в Саратові, прикордонному з Казахстаном російському місті, де протримали в спецприймальнику 20 днів. Друг батька зміг приїхати і забрати її в Уральськ, де вони звернулися до місцевої міграційної поліції з проханням надати статус біженця.


Через три місяці їй відмовили в статусі біженця, мотивувавши це тим, що її життю нічого не загрожує. У листі управління міграційної поліції департаменту внутрішніх справ від 15 жовтня йдеться, що, згідно з пунктом 1 статті 12 Закону РК «Про біженців», відсутні обґрунтовані побоювання, що особа може стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, віросповідання, громадянства або політичних переконань.

Вікторія звернулася за допомогою до директора місцевої філії Казахстанського бюро з прав людини Павла Кочеткова. Її справою зайнялися правозахисники.

«Там, де вона проживає, ведуться повномасштабні бойові дії. Йде війна. Зникають люди. Її життю реально загрожує небезпека. Ніхто не гарантує, що її завтра не викрадуть, не вб’ють, що не зґвалтують. Рішення міграційної комісії не відповідає фактичним обставинам справи. Воно непродумане. Загроза є, а вони кажуть, що загрози немає», – коментує ситуацію Павло Кочетков.


За словами правозахисника, наразі він відправив скарги начальнику департаменту міграційної поліції МВС, до управління верховного комісара у справах біженців, прокуратури області і подав позовну заяву до суду від імені опікуна Вікторії про визнання відмови у присвоєнні статусу біженця незаконним. На період розгляду скарг Вікторія може перебувати в Казахстані ще кілька місяців, а в разі офіційного визнання її біженцем ще рік.

«Принаймні сьогодні питання стоїть про те, щоб вона залишалася тут на якийсь період, поки ці військові дії не припиняться. Поки погрози щодо її життя і здоров’я не зникнуть, щоб на цей період хоча б вона залишалася в безпечній державі», – каже Кочетков.

Весь цей час Вікторія живе у друга батька в Уральську, який є її опікуном.

«Я сподіваюся, що у нас все вийде і мені дадуть статус біженця. Місто мені сподобалося, планую вивчитися на перукаря, жити і працювати тут», – ділиться планами Вікторія.

Тим часом в її рідних краях зростає напруга між ворожими сторонами конфлікту, незважаючи на домовленості України та Росії в Мінську. Сотні тисяч людей покинули рідні місця через війну, що спалахнула після анексії Криму. За даними ООН, кількість переміщених осіб всередині самої України становить близько 450 тисяч осіб. Із анексованого Криму до інших регіонів, за даними влади України, переселилися близько 20 тисяч осіб, а з районів проведення антитерористичної операції – 435 тисяч.

Оригінал матеріалу на сайті Казахської редакції Радіо Свобода

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG