Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 21:07

На Заході стурбовані брехнею Путіна щодо України – Ендрю Фоксолл


Президент Росії Володимир Путін біля голови Європейської ради Германа Ван Ромпея під час саміту G20, Брісбен, Австралія, 15 листопада 2014 рок

Президент Росії Володимир Путін біля голови Європейської ради Германа Ван Ромпея під час саміту G20, Брісбен, Австралія, 15 листопада 2014 рок

Наталя Голіцина

Останніми днями світ став свідком безпрецедентної мілітаризації риторики протистоянь сторін в українському конфлікті. Президент України Петро Порошенко заявив про готовність його країни до війни з Росією. Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров допустив можливість точкових ударів по Україні. Посилюється критика Росії та її президента на адресу західних лідерів. Британський прем’єр-міністр Девід Камерон закликає до ізоляції Росії і Володимира Путіна.

Девід Кемерон

Девід Кемерон

Виступаючи в парламенті, прем’єр Британії Девід Кемерон заявив, що Росії слід знати, що США та Європейський союз не потерплять в Європі «замороженого конфлікту», і якщо це станеться, то відносини між Росією і Заходом зазнають докорінних змін. Судячи з прийому Володимира Путіна на саміті «Групи двадцяти» в Брісбені, ці зміни вже почалися. Схоже, Захід зробив висновки з політики умиротворення агресора, яка призвела до розв’язування Другої світової війни, і готовий посилити тиск на Росію, щоб запобігти фактичному розподілу нею сусідньої держави. Звідси і різка зміна риторики в спілкуванні західних лідерів з російським президентом, і їх намір перетворити Росію в міжнародного ізгоя у разі продовження дестабілізації ситуації в Україні.

Ендрю Фоксолл

Ендрю Фоксолл

Один з найбільших британських експертів з Росії, директор Центру російських досліджень Товариства Генрі Джексона, політолог Ендрю Фоксолл, коментує різку зміну тону в спілкуванні західних і російських лідерів.

Росія перетворилася на небезпечне і контрпродуктивне державне утворення

– Цей тон змінився вже на початку року, коли розпочалася дестабілізація Росією Східної України і анексія Криму. У принципі, погіршення російських відносин із Заходом посилювалось останні 10–15 років, але вони особливо загострилися після загибелі малайзійського лайнера, збитого, швидше за все, проросійськими сепаратистами. Зараз і в Європі, і в США існує загальна думка, що Росія перетворилася на небезпечне і контрпродуктивне державне утворення, точніше, на небезпечного гравця в системі міжнародних відносин. Тому зміну тону і риторики західних лідерів щодо Росії слід розглядати саме в цьому контексті. Це реакція на російську агресію в Україну і на побоювання, які викликає Росія у східноєвропейських країн. Це також цілком щира реакція на відчуття, що виникло на Заході, що Росія прагне переглянути існуючу систему міжнародних відносин, що, на думку Заходу, підриває європейську систему безпеки і загрожує західним цінностям.

– Навіть британська дипломатія, яка була завжди зразком політкоректності та толерантності, демонструє безпрецедентно жорстку критику політики Росії та її президента. Девід Кемерон практично відкрито називає Володимира Путіна брехуном і закликає до його ізоляції...

Слідом за прем’єром Канади, який назвав Путіна брехуном, західні лідери розуміють, що російський президент бреше їм

– Бачите, за останні роки у російсько-британських відносинах відбулися сумні зміни, викликані вбивством у Лондоні Олександра Литвиненка, безпрецедентним цькуванням британського посла в Москві Тоні Брентона після шпигунського скандалу зі знайденим в московському парку «каменем», а також іншими подіями, які призвели до зміни традиційної дипломатичної мови та поведінки Форін-офісу. Зміна риторики Девіда Кемерона відносно Володимира Путіна і російської політики – лише один із симптомів серйозної стурбованістю Заходу можливими наслідками агресивної стратегії Росії. Не тільки Британія, але і всі країни Євросоюзу вкрай стурбовані тим, що, незважаючи на очевидні факти, президент Путін продовжує наполягати: «Росія не постачає озброєння сепаратистам на сході України, референдум у Криму має законну силу і не суперечить міжнародним нормам». Слідом за прем’єр-міністром Канади, який назвав Путіна брехуном, західні лідери розуміють, що російський президент бреше їм, і саме це викликає у них серйозне занепокоєння.

– Як Ви собі уявляєте стосунки Заходу і Росії за існування «замороженого конфлікту» на сході України і створеного там проросійського анклаву? І чи має намір Захід посилювати тиск на Росію?

Російська агресія проти України відгукнеться серйозними втратами для самої Росії і коштуватиме їй набагато більше, ніж результат західних санкцій

– Якщо спробувати поглянути на наслідки ухвалених Заходом санкцій проти Росії, то неважко помітити, як це роблять в Україні, що нічого не змінилося в політиці Росії, що санкції не працюють. Але така точка зору, на мій погляд, абсолютно неправильна. Неправильна з двох причин: по-перше, економічні санкції розраховані на довгострокову перспективу. Історія свідчить, що ефект від таких санкцій мало позначається на економіці в короткостроковій перспективі, але що вони мають дуже негативний довгостроковий ефект. Так що зараз ще рано судити про ефективність чи неефективність цих санкцій. І по-друге, якби Захід не пішов на ці санкції, агресія Росії в Україні цілком могла б стати широкомасштабною та охопити не тільки схід, але й всю територію України. Особисто я впевнений в подальшому посиленні негативного впливу вже існуючих санкцій на російську економіку, навіть без їх розширення і посилення. Думаю, що російська агресія проти України відгукнеться серйозними втратами для самої Росії і коштуватиме їй набагато більше, ніж результат західних санкцій.

– Чи існує у Заходу якась стратегія стримування Путіна? І яку роль у цій стратегії може зіграти НАТО?

– Якщо за минулий рік українська криза продовжує залишатися загрозою європейській безпеці, то це означає одне: властива НАТО традиційна політика стримування, потенційна загроза його втручання у військовий конфлікт в цьому випадку не спрацьовують. Це говорить про те, що так поціновуваний східноєвропейськими країнами Північноатлантичний альянс потребує реформ. Це потребуватиме перегляду відносин НАТО з країнами Східної і Центральної Європи, частина з яких вже члени НАТО і Євросоюзу. А це, в свою чергу, має супроводжуватися ясним усвідомленням західним світом власної ідентичності, розумінням важливості для нього власних цінностей та норм, які він покликаний захищати в країнах, які їх дотримуються.

– Тим не менш, незважаючи на зростаючий антагонізм між Росією і Заходом, в деяких західних колах Путін знаходить підтримку. Як Ви це пояснюєте?

– В історичній ретроспективі Путін користувався деякою обмеженої підтримкою на Заході, яка триває донині. Але цю підтримку йому надають в основному лише певні маргінальні групи і спільноти. Путіну вдалося успішно консолідувати ці, часто опозиційні один одному і протилежні за ідеологічним спрямуванням, угруповання. Так, у Путіна є певна підтримка з боку європейських лівих, які солідаризуються з ним в критиці США, розширенні Європейського союзу, демократизації та лібералізації Заходом країн Близького Сходу та Африки після холодної війни. Йому також вдається рекрутувати прихильників і серед ультраправих, які солідарні з Путіним в критиці Європейського союзу і прагнуть повернути Європу до замкнутих національних кордонів; їм подобається путінська націоналістична риторика. У Путіна є підтримка і в американських ультраправих, особливо в правих християнських колах, які схвалюють політику російського президента, спрямовану проти гомосексуалістів і трансгендерних меншин. Їм також подобається піднесення православ’я, яке почалося в 2000 році при Путіні, і перетворення його в різновид державної ідеології. Так що підтримка Путіна на Заході виходить не з однієх, а з декількох різних за політичною орієнтацією спільнот.

– Чи реальний добровільний і легітимний відхід Путіна зі свого поста чи Росія приречена на його довічне президентство?

Нині важко уявити ситуацію, коли Путін добровільно покине свій пост

– Нині важко уявити ситуацію, коли Путін добровільно покине свій пост чи змушений буде це зробити в результаті чесних, демократичних виборів. Справа в тому, що Путіну вдалося вибудувати таку авторитарну вертикаль влади, при якій йому неважко утримувати владу протягом будь-якого необхідного йому часу.

– Аналітики називають нинішню конфронтації Росії і Заходу новою холодною війною. Наскільки це виправдано?

– Не думаю, що це нова Холодна війна. Це твердження невиправдане з кількох причин. Насамперед у нинішньої Росії, на відміну від СРСР, немає настільки агресивного неприйняття західного капіталізму та ліберальної демократії. Крім того, зараз ми живемо не в біполярному, а в багатополярному світі. Аргументи, які наводяться прихильниками концепції «нової Холодної війни» при поясненні нинішньої політичної конфронтації Росії і Заходу, не здаються мені переконливими. Ці аргументи виглядають більш суперечливими, ніж інші пояснення цій ситуації.

Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG