У соцмережах, зокрема у мережі «Фейсбук» цього дня, коли новообрана Верховна Рада сформувала більшість, обрала знову прем’єр-міністром Арсенія Яценюка, а новим спікером – Володимира Гройсмана, це призначення активно обговорювали. Багато думок висловлюють про професійність останнього, про його дотеперішні успіхи на посаді віце-прем’єр-міністра. Однак лунали і доволі критичні думки щодо логіки призначень. Мовляв, «професіонал із питань регіонального розвитку Гройсман займатиметься проштовхуванням потрібних президенту законів і збиранням депутатів із буфету», а реформи регіонального розвитку, місцевого самоврядування перейдуть «до менш професійних рук».
Радіо Свобода попросило прокоментувати таку ситуацію старшого аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолія Октисюка.
– Я у «Фейсбуці» в себе відразу після призначення написав пост про те, що це, по-перше, демонстрація кадрової політики президента, яка ґрунтується на наступних принципах: це має бути людина, яка є, скажімо, зрозумілою для президента, це людина, яка є надійною, і по-третє, це людина, яка є вірною.
Президент шукав найоптимальнішу кандидатуру і зупинився все ж таки на Гройсмані через те, що ця людина для нього є надійною
І призначення Гройсмана на цю посаду спікера ще раз підтверджує цю кадрову політику, яка показує, що дійсно людина могла би бути більш корисна на роботі в уряді, але оскільки іншої кандидатури зручної не було, туди призначили Гройсмана. Хоча посаду спікера дуже хотів обійняти Юрій Луценко. Це не секрет. Він багато де це говорив і публічно виступав. Тому це є знову ж таки підходом політичним чи квотним. Оскільки у «Блоку Петра Порошенка» була можливість заповнити цю квоту – президент шукав найоптимальнішу кандидатуру і зупинився все ж таки на Гройсмані через те, що ця людина для нього є надійною.
– Але все ж таки Юрій Луценко, якого також пророчили на це місце – його також називають «людиною Петра Порошенка» і на такій посаді він би теж не зраджував його інтересів. Чому все ж Порошенко забрав Гройсмана з такої важливої ділянки роботи? Адже відомо з багатьох джерел, що це була ініціатива президента, щоб Гройсман був спікером. Чому тоді ділянка децентралізації опинилася «на другому місці»?
Питання політичного консенсусу для Гройсмана буде легше знайти, ніж для Луценка, який буде мати якусь політичну образу на представників «Опозиційного блоку»
– Якщо подивитися з політичної точки зору, Гройсман є людиною нового покоління. І він буде більше сприйматися парламентом, ніж Юрій Луценко, який незважаючи на те, що він є символом боротьби з режимом і з Януковичем, але дивлячись на його політичне майбутнє і присутність у парламенті багатьох «нових-старих гравців», питання політичного консенсусу для Гройсмана буде легше знайти, ніж для Луценка, який, очевидно, буде мати якусь політичну образу на представників «Опозиційного блоку».
І це призначення, на думку президента, мені здається, буде орієнтуватися на зменшення конфліктності у парламенті. Оскільки Гройсман – це молода людина, молодий політик, котрий уособлює європейські підходи і він буде намагатися знайти нові методи співпраці з різними партіями і депутатськими групами. У парламенті крім партій є ще й половина депутатів, які пройшли від мажоритарних округів. І понад 100 осіб – це люди, які є колишніми регіоналами, або люди, які голосували за авторитарні закони. Це одне пояснення, чому Гройсман.
По-друге: чому згортається децентралізація? Одним із аргументів адміністрації президента буде, я переконаний, те, що Володимир Гройсман підготував правове поле, основну концепцію, бачення, і треба, щоб прийшли люди – суто виконавці – котрі зможуть це взяти і реалізувати. Тобто є ідея, концепція, бачення, а потрібно лише знаходити законодавчу підтримку в парламенті.
– Можливо рано бити на сполох? І можливо таке рішення парламенту і було правильним?
За 9 місяців народжується дитина, якщо провести грубе порівняння, а більшість реформ тепер перебувають тільки на стадії започаткування або реалізації
– Я кажу, що це як варіант пояснення такого кадрового рішення з боку президента і його людей. Але, очевидно, що я стурбований цим, оскільки з мого бачення, урядовець має доводити справу до кінця. Хоча, якщо поглянути об’єктивно, за 9 місяців роботи цього уряду, фактичних стовідсоткових реформ не було здійснено абсолютно. За 9 місяців народжується дитина, якщо провести грубе порівняння, а більшість реформ тепер перебувають тільки на стадії започаткування або реалізації. Якщо поглянути на люстрацію або корупційні закони, то вони увійшли в дисонанс і колізію з іншими нормативними актами, і вже тепер люстровані особи поновлюються в судах. Тому мені здається, що треба поглянути на новий склад Кабінету міністрів, а потім вже робити висновки. Я, звичайно, висловлюю своє занепокоєння і стурбованість – як експерт, який і є членом робочої групи при Міністерстві регіонального розвитку, і ми маємо дуже великі напрацювання – і, як на мене, основну небезпеку спричиняє те, що якщо зміниться міністр чи прийде нова людина, яка буде все по-новому переписувати, по-новому осмислювати, то питання в тому, наскільки Центр хоче віддавати свої повноваження для регіонів?
