Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 18:59

Львів – Велика кількість українських військових, у яких закінчився контракт служби, хочуть звільнятись зі Збройних Cил або прикордонної служби. Зробити це зараз не можуть, оскільки у державі указом президента призупинено звільнення військовослужбовців. Аби професійні бійці продовжили контрактну службу, вони мають відчувати належне до себе ставлення з боку держави, наголошують військові експерти.

Зараз у прикордонних військах відбувається ротація – військових зі Сходу переводять на територію Західної України і навпаки. У східному регіоні, що межує з Росією, прикордонники мають створювати інфраструктуру. Наразі ніхто не знає, як це мало б відбуватись, але розуміють, що служити у майбутньому більшості доведеться саме у цій частині.

Артем Чорний

Артем Чорний

Потрібно переосмислити саму модель охорони державного кордону. Ми за роки незалежності відійшли від оборони. Нам видавали пристрій для відстрілу гумових куль і говорили захищати державний кордон. Зараз нас, навпаки, починають озброювати

«Потрібно переосмислити саму модель охорони державного кордону. Ми за роки незалежності відійшли від оборони. Нам видавали пристрій для відстрілу гумових куль і говорили захищати державний кордон. Зараз нас, навпаки, починають озброювати. Треба все переосмислити з низу і до верху», – наголосив майор Мукачівського прикордонного загону Артем Чорний.

Артем Чорний і Василь Андрійчук, прикордонник sз Волині, добре знає, про що говорить. Обоє повернулись із зони бойових дій, з Луганщини, де служили на кордоні з Росією. Там відбулась цілковита переоцінка життєвих цінностей.

«На перший план виходять загальноморальні людські людські цінності, а не матеріальні чи інші ресурси. У такій ситуації пізнається людина. Погляди на життя змінились цілковито», – каже Артем Чорний.

Окопи самі рили і в них жили

Лопата, сокира, кирка. Прикордонники рили окопи, бліндажі. У них ховались по годинами від постійних мінометних обстрілів з боку Росії. Їм було заборонено відстрілюватись. В окопах спали у бронежилетах. Василь Андрійчук на собі носив 40 кілограм. Витримував.

Василь Андрійчук

Василь Андрійчук

«Виробляється адреналін. Хочеш жити – бігтимеш з такою тяжкістю на собі. Внутрішній перелом відбувся після першого мінометного обстрілу. Одної ночі, з 2 до 6 години з російської сторони нас постійно обстрілювали з гранатометів. В окопі нас було 30 чоловік», – пригадує Василь Андрійчук.

Найскладніше було з 5 на 6 серпня, коли наш табір постійно бомбили з російської артилерії. 90% наших речей було знищено. А тих 10% ми розділили поміж собою

«Найскладніше було з 5 на 6 серпня, коли наш табір постійно бомбили з російської артилерії. 90% наших речей було знищено. А тих 10% ми розділили поміж собою. Господь нас так оберіг, що снаряд не потрапив у продукти харчування, автомобіль, на якому нам привозили воду і у зброю. Це нам допомогло продовжувати виконувати завдання. Після 5 вересня вже з боку Росії перестали стріляти», – говорить Артем Чорний.

З російськими прикордонниками українські не спілкувались, але постійно чули їхні розмови по радіостанції. Зрештою, як і росіяни їхні. Стежили одні за одними постійно. «Я з розмов відчув зверхність їхню щодо нас, обзивали нас хохлами», – каже Артем.

Держава має подбати про військових

Повернувшись додому, чоловіки не могли спати, снились пережиті жахіття. Розповідати про які їм досі боляче та й не вельми хочуть. Військові розуміють, що ситуація на Сході не вирішиться у найближчий час. У них діє контракт і вони надалі продовжуватимуть службу і захищатимуть країну.

Треба зацікавити тих військових, які залишились. Бо маса, маса тримає у руках заяви на звільнення, зупиняє лише Указ президента, який припинив звільнення

«Але треба зацікавити тих військових, які залишились. Бо маса, маса тримає у руках заяви на звільнення, зупиняє лише Указ президента, який припинив звільнення. Левова частка хоче йти зі служби. Якби підняли зарплату удвічі, а я говорив з різними військовими, то вони б залишались і охороняли кордон», – каже Артем Чорний.

А для цього держава має підняти рівень поваги до людини у формі, надати гідну зарплату, соціальний захист, житло чи пільговий кредит, вважає військовий експерт Володимир Гулима. В Україні контрактна служба побудована не на зміцнення і реформування Збройних Cил, каже військовий експерт. Просто скористались негативною ситуацією в країні, зокрема високим рівнем безробіття і низьким рівнем життя людей.

Людина, яка служить в армії, має знати, що вона потрібна

«Людина віддає всього себе службі, не маючи ані квартири, ані гідного життя для своєї сім’ї, бо часто доводиться гарнізон міняти і умови некомфортні для життя, ненормований робочий день, відповідальність за людей і техніку, готовність кардинально змінити свій спосіб життя і віддати життя за країну. Тобто людина, яка служить в армії, має знати, що вона потрібна», – каже військовий експерт.

Найбільшою опорою для прикордонників Артема Чорного і Василя Андрійчука є лише їхні родини. «Що тримало? Надія залишитись живим і повернутись».

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG