Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 04:27

Як зробити, щоб волонтерство стало нормою суспільного життя?


Міська гра, організована у Варшаві центром волонтерства

Міська гра, організована у Варшаві центром волонтерства

Варшава – Як зробити, щоб волонтерство стало нормою суспільного життя? Що може зробити держава для того, аби заохотити громадян безкоштовно у свій вільний час допомагати іншим? Чи добре роблять українські громадські активісти, які сьогодні беруть на свої плечі завдання держави? Про це Радіо Свобода запитало польських експертів, які самі активно діють у громадських організаціях та ініціативах.

Сучасна Україна тримається на волонтерах, вважає відомий польський блогер і громадська активістка Катажина Квятковська-Москалевіч. Така думка провідна в її останніх репортажах із України. Експерт з українських питань в інтерв’ю Радіо Свобода не могла стримати свого захвату від небаченого підйому волонтерського руху. Водночас вона засмучена тим, що держава ніяк не може стати гідним партнером своїм громадянам.

«Те, що роблять волонтери, вони роблять на 150 відсотків. Але є, так би мовити, скляна стеля, вище якої вони не підскочать. Можна було організувати козацьку січ на Майдані, і це було прекрасно, але сучасна держава в такий спосіб не може функціонувати, тож потрібно чинити тиск на політиків, які мусять розбудовувати державні структури», – переконана Квятковська-Москалевіч.

Польська влада зобов’язана співпрацювати з громадським сектором

У Польщі діють 100 тисяч громадських організацій, значна частина з яких займається доброчинністю. У їхню діяльність залучені кілька мільйонів осіб. Радослав Ясінський, програмний директор «Польсько-американського фонду свободи», каже, що це один із найвідчутніших результатів польської мирної революції 1980-х років.

У перші роки демократичної Польщі у багатьох поляків були погані асоціації з такими поняттями, як громадська діяльність чи волонтерство. Вони їм нагадували так звану добровільно-примусову працю на благо суспільства або ж комуністичні суботники. З іншого боку, це ж покоління поляків було носіями унікального досвіду роботи у підпіллі, підтримці колег по руху «Солідарність». Це вони організовували підпільні каси взаємодопомоги, читали лекції в підпільних університетах, організовували художні виставки в приміщеннях костелів та монастирів, були серед тих, хто покладався на себе і своїх товаришів, а не на допомогу держави, яка на той момент була, швидше, каральним апаратом, ніж партнером.

Згідно з національним законодавством, держадміністрації мусять співпрацювати з організаціями, в які об’єднуються громадяни

За словами Ясинського, саме це покоління поляків внесло зміни у польське законодавство, які зобов’язують владу співпрацювати з громадським сектором. «У наших органах державної адміністрації і самоврядування укладають плани співпраці з неурядовими організаціями. Це закріплено у нашому законодавстві. Згідно з національним законодавством, держадміністрації мусять співпрацювати з організаціями, в які об’єднуються громадяни», – говорить експерт.

Ясінський також нагадує, що польське законодавство не лише регламентує співпрацю державних установ з громадськими, але і захищає волонтерів, накладаючи на працедавців чи організації певні обов’язки.

Керівник варшавського Центру волонтерства Даріуш Пєтровський зазначає, що в згаданому законі чітко прописано, де саме можна бути волонтером. Мовляв, раніше державні установи, особливо освітні і лікувальні неохоче погоджувалися на співпрацю із людьми ззовні. Це змінилося з ухваленням закону.

Для волонтерів відкрили свої двері державні установи – тобто такі, які побоювалися приймати волонтерів, поки не було відповідного закону

«Для волонтерів відкрили свої двері державні установи – тобто такі, які побоювалися приймати волонтерів, поки не було відповідного закону, – каже Даріуш Пєтровський. – Цей закон сказав «так» волонтерам, тож тепер шпиталі, будинки культури, освітні установи можуть спокійно користуватися допомогою волонтерів. Тому люди, які хотіли допомагати іншим, почали приходити в такі місця».

Крім цього, наголошує Пєтровський, цей закон гарантує волонтерові безпеку. Приймаюча сторона мусить застрахувати свого помічника від нещасних випадків, він допомагатиме тривалий час. За словами Пєтровського, такі нововведення помітно вплинули на зацікавлення поляків волонтерською діяльністю.

«Виразно видно, що після 2003 року, коли було ухвалено це закон , вже в 2004-му спостерігалося динамічне зростання кількості волонтерів, люди зрозуміли, що це серйозна, безпечна і цікава справа», – зауважує Пєтровський.

Працівник банку проводить майстер-клас у селі? Чому ні?

Одним із методів популяризації волонтерської діяльності стали центри волонтерства. Сьогодні Польща вкрита мережею таких центрів. Це своєрідні посередники між людьми, які хочуть займатися доброчинною діяльністю та установами, чи організаціями, де така допомога потрібна.

У центрі Варшави волонтери заохочують приєднатися до волонтерського руху

У центрі Варшави волонтери заохочують приєднатися до волонтерського руху

Ясінський зауважує, що, так само, як в Україні одними з найактивніших учасників волонтерського руху в Польщі є молодь, студенти, яких залучають волонтерські центри. Він розповів: «Готуючи програму «Студентський волотаріат», ми думали, що найскладнішим буде мотивувати студентів. А виявилося, що ми їх недооцінили. Виявилося, що це природне прагнення молодої людини – реалізувати свій перший проект. Ми мали більше охочих, ніж сподівалися. На сьогодні у нас у рік реалізовується 2,5 тисячі студентських проектів».

Ясінський каже, що дуже успішною виявилася програма, яка заохочує студентів їхати зі своїми освітніми проектами в малі сільські школи й ділитися зі школярами знаннями. «Уявіть собі юнака, який живе в невеликому селі і навчається в маленькій школі, аж раптом до нього приїжджає троє студентів, які навчаються в престижному університеті, і які вивчають спеціальність, про яку він ніколи не чув. Не досить того, що це молоді люди, з яким він може поспілкуватися, наче з колегами, то вони ще й успішні», – каже Ясінський. За його словами, школярі після таких зустрічей хочуть наслідувати успішних студентів, здобувати цікавий фах.

Серед інших форм волонтерства, які динамічно розвиваються у Польщі, Ясінський називає волонтерство офісних працівників. Йдеться про те, що керівники деяких установ чи фірм пропонують своїм підлеглим у вільний час чи у вихідні разом виїхати за межі міста, щоб взяти участь у якійсь добрій справі. Він пояснює: «Працівники банку їздять до місцевих організацій і допомагають робити ремонти або, наприклад, проводять майстер-класи, які можуть бути корисними для місцевих жителів».

Ясінський каже, що такі ініціативи характерні для сучасного бізнесу, де працедавець ставиться до працівника як до партнера і шукає способів його мотивування. Поділитися з кимось своїм досвідом, знаннями – це своєрідне моральне заохочення для працівника.

Волонтери не повинні привчати чиновників до лінощів

А як у Польщі оцінюють небачений підйом волонтерського руху в Україні? З цього приводжу польський блогер Катажина Квятковська-Москалевіч каже, що важливо налагодити саме партнерські стосунки з державою, а не підміняти її. «Хоч уже півроку є нова влада, та держава не переймає на себе обов’язків волонтерів, а навпаки, призвичаюється до такої ситуації. Тож волонтери побоюються, що вони, так би мовити, розлінивлять владу, бо чиновники можуть зробити висновки, що вони не мусять старатися, бо й так люди зроблять половину їхньої роботи», – зазначила вона.

Влада мусить узятися за роботу, українська держава мусить почати функціонувати

Потрібно ставити вимоги перед владою, каже Квятковська-Москалевіч,бо саме влада має відповідні знаряддя для того, щоб країна нормально функціонувала. Не можна вичавлювати з громадських активістів, твердить блогер, їхні сили, інакше ці люди не функціонуватимуть нормально в мирний час.

«Влада мусить узятися за роботу, українська держава мусить почати функціонувати», – підсумовує Квятковська-Москалевіч.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG