Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 08:45

«За волю – без алкоголю!» – гасло УПА актуальне і сьогодні


Львів – Чи зловживають алкоголем українські бійці у зоні бойових дій? Військові цієї теми уникають. Хоча у приватних розмовах таки визнають – проблема існує. І вона велика. Адже зловживають алкоголем, переважно, мобілізовані чоловіки. Бо, кажуть, це єдина можливість зняти стрес, особливо, коли втратив своїх друзів.

«Слава Україні!», «Героям Слава!», «Москалі є, сепаратисти є?» – цими словами туристів зустрічають у львівській кав’ярні «Криївка» і при вході наливають кілька грам спиртного. «Цих 20 грам для перевірки москалів, але не для пиття», – пояснює працівник закладу.

Втім, у криївках УПА не те, що ніколи не наливали, але й суворо забороняли пияцтво. Адже гасло УПА – «За волю – без алкоголю!».

«В УПА щодо алкоголю було суворо і жорстоко. Командири спілкувались з людьми, про це є численні документи, також був інститут політвиховників. УПА алкоголізмом не була вражена. Іноді вживали радикальних методів – смертна кара чи буки. У групі «Північ» у воєнних підрозділах алкоголь був заборонений взагалі. У документах польової військової жандармерії розповідається, що повстанця спершу попереджали, коли повторювалось зловживання алкоголем, то виписували буки. А якщо і це не допомагало, то збирався військово-польовий суд і кара смерті. Без попереджень карали тих, хто був п’яним на посту. Бо від реакції і рішення цієї людини залежала доля сотні людей і такі випадки не пробачались», – розповів Руслан Забілий, директор музею «Тюрма на Лонцького».

УПА залежала від допомоги місцевого населення і не могла дозволити собі дискредитації. У волинському селі Устилуг мешкав упівець Сергій Шпур, в Службі безпеки УПА його псевдо було «Коза». Навіть уже в роки незалежної України до нього приходили жінки з проханням, щоб він порозмовляв з їхніми чоловіками-пияками. І розмова допомагала, розповідав Сергій Шпур за життя Радіо Свобода.

Важлива мотивація

Командирами УПА були люди виховані й освічені. А прості упівці мали серйозну мотивацію – бажання незалежної держави. Це дуже важливо для бійців, каже психолог-волонтер Оксана Наконечна. Саме мотивація рятує від того, щоб не заливати стрес алкоголем, як часто трапляється у зоні бойових дій.

«Способів зняти стресу є чимало, але треба над цим подумати, дозволити собі переживати емоції. Це загальносуспільна проблема пияцтва. Дуже залежить від командира, його вміння тримати дисципліну. Ми часто буваємо у військових частинах і є командири, які вміють розмовляти з людьми, які подають власний приклад, тримають дисципліну, але таких, на жаль, не багато. Алкоголь – це поведінка уникнення. Відключився і все, вже нічого не бачиш, але включився і знову розумієш, що когось втратив, в яких умовах перебуваєш», – говорить психолог Оксана Наконечна.

Причин випити багато

Розмовляючи з бійцями, командирами, їхніми рідними, можна виокремити кілька причин, чому вояки знімають стрес алкоголем:

– людей вирвали з їхнього середовища і вони потрапили у стрес. До того ж чимало осіб до мобілізації зловживали алкоголем;

– великий стрес породжує страх, який бійці просто не вміють подолати. Альтернативи алкоголю подолати страх у зоні бойовий дій немає;

– заборонити мобілізованим вживати алкоголь – справа ризикована для командування, бо розпочнуться бунти. Командуванню вигідно не зважати на те, що бійці п’ють. Адже п’яний воїн ні на що не претендує, має почуття вини і ним легко маніпулювати;

– на Сході, де перебувають бійці, алкоголь легкодоступний. До того ж він часто дешевий і неякісний. Тому загрозливий для здоров’я і життя воїнів;

– держава не дбає про мотивацію для бійців. Не даючи нічого, не можна вимагати. При високій зарплаті, соціальних пільгах був би ризик для воїна, що у разі пияцтва, він може це втратити. Власне мотивація сприяє дисципліні;

– бійці відчувають велику внутрішню образу на суспільство і державу, що про них не дбають.

На Львівщині було кілька смертей бійців через алкоголь, не лише у зоні бойових дій, але й під час навчання у Немирові. Про це вголос військові не говорять. Втім, визнають, що проблема існує і зловживають алкоголем переважно мобілізовані.

Зброя і алкоголь – не сумісні

Не дають собі раду з забороною алкоголю і у військовому госпіталі. Довкола шпиталю є десятки крамниць і кав’ярень, де продають і наливають алкоголь. Поранені можуть виходити за територію госпіталю. Зробити зауваження українському герою ніхто не наважується. Ба більше того, навіть рідні та друзі приносять алкоголь у шпиталь для буцімто символічного «зняття стресу», бо пережив війну. Втім, за словами фахівців, це не лікує рани, ані духовні, ані фізичні. Навпаки, лише загострює проблему, шкодить пораненому і його родині, яка потім не дасть собі з ним раду. Водночас бійці кажуть, що з ними не вміють розмовляти, їх не розуміють, що не можуть спати і забути пережите і їм потрібно полегшити свій стан.

У військовому шпиталі раніше було психологічне і наркологічне відділення. Приміщення у престижному районі впало в око спритникам, які хотіли тут звести котеджі. Зараз триває суд, але ніхто не говорить про необхідність відновлення цього відділення.

«Зброя і алкоголь – речі несумісні. Якщо розповідають казки, що на блокпостах – п’яні, то це неправда. Хлопці знають, що можуть вижити тверезими. Командири проводять роботу з цього приводу. А ще бійці розуміють, що п’яними будуть дискредитовані, одразу зняті на камери і показані у російських ЗМІ, а це програш у війні», – говорить Тарас Грень, учасник АТО.

Найважливішою мотивацією не зловживати алкоголем на передовій має бути усвідомлення, що нетверезий боєць – загроза не лише собі, але й своїм друзям, які поруч і підставляють своє плече. Бо на війні, каже психолог Оксана Наконечна, бійці насправді воюють не за країну чи родину, а один за одного…

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG