Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 11:34

Я звільнив усіх одіозних заступників і голів департаментів, це комусь не сподобалося – Нищук


Євген Нищук

Євген Нищук

Кандидатура Євгена Нищука, якого багато хто знає як «обличчя Майдану» і який ще до минулого тижня (до 2 грудня) очолював Міністерство культури, не була запропонована до складу нового Кабміну. Новим міністром і водночас віце-прем’єр-міністром з гуманітарних питань став В’ячеслав Кириленко від «Народного фронту». У ЗМІ і, зокрема, у соцмережах можна почути багато обурливих коментарів через те, що Нищук більше не очолює культуру. Такий крок багато хто називає «незрозумілим». Радіо Свобода запросило Євгена Нищука до розмови.

– Хто Ви зараз?

– (сміється) Наразі я громадський діяч і актор. Але в якій іпостасі я скоро буду, я ще подумаю, оскільки дійсно надто політично і надто несподівано... Ну як несподівано – в політиці немає нічого несподіваного, але так виглядало, що від однієї політичної сили, від другої були ніби добрі слова про те, що я маю залишитися і працювати. Я був сповнений енергії, але, на превеликий жаль, якось так у дуже короткий термін при фініші всіх подій сталося по-іншому. Я не хочу обговорювати цю ситуацію, когось звинувачувати, бо у нас і так достатньо в Україні бруду. Якщо воно ще від мене буде йти, то я би дуже не хотів це робити.

Звичайно, для себе якось я це все проаналізую. І про наступника я нічого не можу там говорити і хлопати дверима, тому що я його знаю особисто, поважаю як політика. Інша справа, що йому відверто я говорив: для чого в цей час поєднувати і віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань? Посада, яка охоплює дуже великі зобов’язання щодо соціальної політики, до переселення біженців, до медицини, до, в принципі, і культури також. Але наскільки тоді можна глибинно зосередитися на саме питаннях культури – я не впевнений, що насправді це поєднання іде на користь саме сфері культури.

(Архівне відео)

– Тут ще одна така була ситуація: за кілька тижнів до голосування за новий уряд у мережі інтернет з’явилася інформація (чутки?) про те, що, мовляв, на посаду міністра культури пропонують Оксану Білозір. Тоді дуже багато про це писали і потім з’явилося спростування, що це «не відповідає дійсності», що ніхто не планує шукати заміну міністрові Нищукові. І раптом все ж таки… з’являється новий міністр. Це, напевно, була не просто несподіванка, а, як це називають, «удар нижче...»?

– Так, так, «під дих», як кажуть точно… Відносно тих чуток щодо Білозір, то, дійсно, можливо, це були чутки, а можливо, якісь інші речі. Але насправді мені перетелефонував (якийсь там день пройшов після цієї інформації) Роман Недзельський, це чоловік Оксани Білозір, і він сказав, що Оксана Володимирівна не збирається бути міністром культури і всіляко підтримує, щоб я був. Так само я вдячний Іванці Климпуш-Цинсадзе, якій також, ну не те що пропонували, але говорили про її кандидатуру, і вона сказала також, що вона в парламенті і буде всіляко допомагати, і вона за те, щоб я залишився. Натомість прикро, що В’ячеслав Кириленко, якого я добре знаю, якось не зміг перебороти в собі чи амбіції, чи що і вирішив все ж таки дуже наполегливо поєднувати саме ці дві іпостасі. Хоча, я думаю, що він як віце-прем’єр нормальна кандидатура і я міг би з ним добре співпрацювати.

– А як Ви вважаєте: якби він, умовно кажучи, відмовився від цієї посади, чи в тому випадку Вас би залишили на посаді? Тобто, чи йшлося про те, щоб призначити його, чи йшлося про те, щоб звільнити Вас?

Як я зрозумів, я спілкувався з В’ячеславом Кириленком – він принципово стояв на тому, що він має поєднувати дві посади

– Розумієте, це такі деталі які я, чесно кажучи, і досі не знаю. Важко сказати, як там насправді. Але так, як я зрозумів, так, як я спілкувався з В’ячеславом Кириленком, то він принципово стояв на тому, що він має поєднувати дві посади. Очевидно, якщо б він сказав, що йому достатньо віце-прем’єром, а давайте залишимо, я буду з ним працювати– міністром Нищука, то я думаю, що прем’єр би погодився. Ну така, яка в мене інформація є. А як там насправді, ще раз повторююсь, я не знаю.

– Як Ви гадаєте – це все ж таки політичне рішення, яке грає комусь на руку? Скажімо, ось ті дії, які Ви зробили, зокрема щодо заборони в’їзду на територію України деяких митців з Росії, чи заборони деяких російських фільмів тощо – чи це, можливо, з політичного боку було занадто різко?

Очевидно, що комусь я став кісткою в горлі. Очевидно, не сподобалася ситуація від самого початку, коли я звільнив усіх одіозних і заступників, і голів департаментів

Очевидно, що це комусь не сподобалося, що ми не надали ліцензії на прокат російських фільмів. Ми зробили цілу низку програм протидії російській культурній агресії

​– Очевидно, що комусь я став кісткою в горлі. Очевидно, не сподобалася ситуація від самого початку, коли я звільнив усіх одіозних і заступників, і голів департаментів, які були причетні до заборони відносно релігійних питань, до роздачі і дозувальної системи в історичних ареалах міста Києва, історичної спадщини, і нам довелося розформувати департамент спадщини, поділити на відділи, звичайно Вам, можливо, складно слідкувати, але особливо в період, коли мала бути зміна уряду, кожний день на телеканалі «Інтер» були щоденно замовлені передачі проти мене.

Тобто, це свідомо було так очевидно, як у радянські часи, коли хтось там неугодний і просто низкою замовлених публікацій і телесюжетів намагалися збити "льотчика", як я це називаю. Це велика зараз потіха для тих людей. Про них усі знають, і пан Вечерський, який був у науково-методичній раді, яка здійснювала дозволи незаконні щодо Гостиного двору, щодо будинку Скоропадського і так далі, і так далі… Тут же серйозні питання! Очевидно, що це комусь не сподобалося, що я так принципово стою на тих чи інших позиціях. І те, що я ввів закон про мораторій на забудови в буферних зонах і те, що ми не надали ліцензії на прокат російських фільмів, і те, що ми створили комісії, які мають відслідковувати і рекомендувати забороняти ті чи інші серіали, ми зробили цілу низку програм протидії російській культурній агресії...

– Можливо, цими завданнями зараз буде займатися Міністерство інформаційної політики?

– Так, в якісь мірі, звичайно. Але є деякі питання, які стосуються саме сфери Міністерства культури. Те, що належить до кінопрокату, це виключно в полі Міністерства культури. Я митець, я актор і багатьох знаю особисто. Це дуже важливо насправді в сфері культури. Особистий контакт, участь у тих чи інших заходах, презентаціях, виставах...

– Якраз великого розголосу набуло те, як Ви на останньому такому галасливому заході – на опері Влада Троїцього – вийшли потім на сцену і вручили Троїцькому заслуженого діяча мистецтв...

Я від самого початку казав, що хочу відкрити дорогу, або зробити майданчик Міністерства культури для втілення ідей тих митців, які ніколи не працювали з державними органами

– Власне, це один із тих моментів, коли я від самого початку казав, що хочу відкрити дорогу, або зробити майданчик Міністерства культури для втілення ідей тих митців, які ніколи не працювали з державними органами. Серед них і Влад Троїцький, і фестиваль «Гогольфест», який ми підтримали фінансово. До сих пір держава не підтримувала ніколи цей фестиваль альтернативний, недержавний театральний. Але який має великий розголос серед молоді, і його вистави, і його митці часто їздять закордон і презентують Україну.

Звичайно, що там за 9 місяців оцінювати... Були якісь і помилки.

– Які конкретно дії Ви вважаєте помилками?

– Можливо, перші. Були необачне і швидке призначення газетно-журнального керівництва. Були якісь певні моменти, які я вмію визнавати.

– Сьогодні я прочитала в Фейсбуці на сторінці депутата 8-го скликання Віталія Чепиноги. Він писав про Вас, Ви, напевно, читали про це. Він говорив, що йому подобається, але з того, що не подобається (бо ми зараз говоримо про помилки) – на його думку, я цитую, «якісь варятські проекти під егідою Міністерства культури. Минулого року міністерством було запропоновано виготовити найбільший у світі український рушник, а то ще хотіли вишити найбільшу вишиванку. От на фіга, кому її, ту вишиванку, потім віддати? Звягільському?» Це, звичайно, цитата. Він вважає, що це зайве: «найдовший рушник, найсліпіший кобзар, найговерліша Говерла»…

– Я зрозумів. Ми фінансово жодної копійки на це не витратили. Єдине, я пам’ятаю, прийшла людина і каже: «А ви можете нам хоч листа дати підтримки?» І таке інше. Листа не жаль, коли люди щось там вкладають і вважають, що це їм дуже потрібно. І можливо, Чепинога не знає, але ми до цього не маємо ніякого стосунку. І ми це не підтримували фінансово. Я не можу це віднести до помилок, бо ми до цього не причетні. Насправді це помилкова інформація.

– Скажіть, ось щодо Вашого майбутнього – Ви все ж таки тепер сподіваєтесь на нове запрошення чи Ви будете самі досягати якихось результатів?

Не тільки я, а, очевидно, і команда піде у відставку. Я не сумую там за кріслом, але я сумую за справою, яку ми почали

– Я не знаю, що там далі буде – через те, що не тільки я, а, очевидно, і команда піде у відставку. Я не сумую там за кріслом, але я сумую за справою, яку ми почали. І для мене, в силу мого характеру, я, безумовно, не буду залишатися там осторонь, опускати руки. Я в тій чи іншій іпостасі – чи в громадському секторі, чи буде якесь рішення ще на якійсь іншій роботі – я, очевидно, буду впливати на культурні процеси, бо це важливо як ніколи: побудувати ту культурну політику, яка б об’єднувала країну і яка б презентувала Україну в світі.

  • 16x9 Image

    Людмила Ваннек

    На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможець міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редактор і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні», «Свобода за тиждень», випусків новин. Багато працює над рекламою передач.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG