Доступність посилання

ТОП новини

У Білорусі поширюють альтернативу «георгіївським» стрічкам – національний орнамент


Мінськ – У Білорусі дедалі більшої популярності набуває біло-червоний національний орнамент.Цими вихідними у Мінську за кілька годин розійшлися 5 кілометрів стрічки з білоруським візерунком. Активісти визнають, що на популярність національного орнаменту й національно орієнтованих акцій вплинули події в Україні.

Стрічку з національним орнаментом в Мінську тепер можна зустріти на одязі, на машинах, на головний новорічний ялинці у центрі міста. Акцію «Познач себе білорусом» ініціювала молодь, щоб показати і зберегти національну самобутність білорусів.

Один із організаторів національно орієнтованих акцій – незалежний молодіжний центр «Арт-сядзіба» – після буремних подій в Україні шукав символи, які об’єднують білорусів в умовах жорсткої російської пропаганди, що впливає і на Білорусь. Пропозиція згадати національний орнамент пролунала у соціальних мережах. До кампанії приєдналося багато людей та організацій, розповідає директор «Арт-сядзіби» Павло Бєлавус.

За день у нас все розібрали, і зараз у нас головний біль через те, що просять «Дайте стрічку», а вона в нас вже скінчилася
Павло Бєлавус

«Люди відгукнулися дуже позитивно. Дуже багато і студентів, і школярів, і державні установи, і незалежні культурні майданчики, і ресторани, і кав’ярні, – відгукнулося дуже багато охочих, – розповідає він. – За день у нас все розібрали, і зараз у нас головний біль через те, що просять «Дайте стрічку», а вона в нас вже скінчилася».

Директор «Арт-сядзіби» Павло Бєлавус
Директор «Арт-сядзіби» Павло Бєлавус

Під час роздачі біло-червоних стрічок цими вихідними Павла Бєлавуса арештувала мінська міліція. Щоправда, ненадовго – на кілька годин. За словами Бєлавуса, акцію продовжать. У планах – роздавати стрічки й у інших білоруських містах, проводити кампанію у соціальних мережах.

Єдність, не організована владою

Крім того, в «Арт-сядзібі» готуються до другого Фестивалю білоруської вишиванки, який заплановано в Мінську на 13 грудня. Перший такий фестиваль відбувся у серпні і мав великій успіх. Національні стрічки та вишиванки стали альтернативою «георгіївським» стрічкам, які проросійські сили намагаються поширювати в Білорусі, каже пан Бєлавус.

«У нас спробували поширювати і ці георгіївські стрічки, і російські прапорці. Ми ж назвали акцію «Познач себе білорусом», з закликом єднатися, бо ми живемо у цій країні, ми білоруси і хочемо жити у своїй країні, незалежно ні від кого», – зазначає він. Павло Бєлавус визнає, що на суспільну активність в Білорусі вплинули події в Україні, російська агресія та національний підйом українців.

Опозиційний білоруський політик Вінцук Вячорка
Опозиційний білоруський політик Вінцук Вячорка

Опозиційний білоруський політик Вінцук Вячорка згадує, що така ж хвиля популярності національних символів у країні була в часи його молодості, у 80-ті роки:

«Це є демонстрація національної єдності, не організована владою, створення соціальної мережі, громадянського суспільства в Білорусі.

Російська агресія проти Україні підсилила і прискорила ці процеси оформлення модерної білоруської нації
Вінцук Вячорка

І російська агресія проти Україні підсилила і прискорила ці процеси оформлення модерної білоруської нації».

Вінцук Вячорка зауважує: про національні відмінності білорусів, важливість збереження білоруської мови і культури з огляд на події в Україні заговорила і білоруська влада. Однак позиція керівництва країни з цих питань поки залишається на рівні заяв.

  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG