Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 10:49

Війна на Донбасі матиме серйозні психологічні наслідки – чеський фотограф


Пeтр Томан, чеський фотограф

Пeтр Томан, чеський фотограф

Психологічні наслідки для людей війни на Донбасі будуть відчуватися дуже довго навіть після завершення конфлікту. Про це Радіо Свобода заявив чеський фотограф Петр Томан, який багато разів був в Україні і професійно цікавиться впливом конфліктів та катаклізмів на психіку людей. Він каже, що війна має вплив не тільки на тих, хто безпосередньою воює на лінії фронту, але й на тих людей, які довкола.

Петр Томан зацікавився Україною після Чорнобиля і багато разів бував у зоні відчуження довкола горезвісної атомної станції. Він, скажімо, вважає, що психологічні наслідки чорнобильської трагедії не менші, аніж фізичні наслідки тієї атомної біди.

Томан вивчав також психологічний вплив місії НАТО в Афганістані на чеських вояків, які брали в ній участь. Бував також на Євромайдані, але знову ж таки цікавився психологічним аспектом і психотравмами. З початком війни на Сході України чеський фотограф кілька разів їздив в Україну і знову ж таки розглядав вплив збройного конфлікту на психіку людей.

Найгірше на війні, якщо не говорити, що там помирають люди і є багато поранених, є психологічні наслідки для людей

«Найгірше на війні, на мою думку, якщо не говорити про те, що там помирають люди і є багато поранених, є психологічні наслідки для людей. Мова йде про різні травми. Це може бути посттравматичний стресовий розлад, травматичний шок. Проблемою війни є те, що вона одного дня звершується фізично і якщо людина отримала поранення, вона переважно вилікується. Але психічні травми, що робити з ними?» – зауважив Томан у розмові з Радіо Свобода.

«Насамперед людина сама мусить хотіти вилікуватися, сама мусить шукати десь допомоги. Думаю, що люди в Україні – і багато психологів говорять про це – не мають звички звертатися за допомогою, бо суспільство цьому не було навчене», – додає чеський фотограф, який працює над спеціальним проектом про психологічні наслідки війни.

За словами Томана, психологічні травми отримують як бійці на передовій, так і ті, хто довкола – ті ж волонтери, які бувають в зоні конфлікту, чи біженці. «Вони не воюють, не тримають в руках зброю, не бачать загиблих, не бачать крові. Але все одно, коли вони повертаються додому, у звичне нормальне життя, самі говорять про те, що вони дуже помінялися, що починають бути агресивними», – каже Томан.

Люди – герої проекту

Олександр каже, що 140 його бойових побратимів потребують його більше, аніж зараз його діти. Війна міняє людей, міняє їхню психологію

Під час спілкування з українцями, яких зачепила війна на Донбасі, Томан подружився з медиком Олександром, який має трьох маленьких дітей і живе у Харкові. Він нині переймається більше долею своїх бойових товаришів і постійно повертається на фронт. Коли я прийшов до Олександра в гості, то він спершу показав свою медичну сумку, а потім вже познайомив із дітьми на моє прохання… Він каже, що 140 його бойових побратимів потребують його більше, аніж зараз його діти. Війна міняє людей, міняє їхню психологію», – каже Томан.

Серед його добрих знайомих – військовий священник Володимир, який добровольцем пішов в капелани. «Коли вперше потрапив під обстріл «Градів» то, чесно кажучи, не думав про Бога – єдине бажання було – вижити. «Гради» – це найстрашніше, бо в місцях обстрілу дуже висока температура і літають частини людських тіл», – передає Томан слова священника Володимира, який каже, що в найтяжчі моменти смертей товаришів виникало бажання взяти в руки автомат і мститися…

За словами Томана, сепаратистські снайпери «полюють» насамперед на медиків і капеланів – себто тих, хто допомагає бійцям і надає в тім числі й психологічну допомогу в бойових умовах.

Томан зауважує, що один із психологів, яка працює з українськими вояками, бачила картину, як через стрес один з бійців пішов на мінне поле. «Що було робити? Кричати і панікувати не можна, бо не допоможе, адже боєць у стресовому стані. Тоді вона пригадала американську настанову і вигукнула: яке ім’я твоєї матері? Це отямило бійця і він зрозумів, що блукає поміж мінами. Він був увесь спітнілий і шалено тремтів», – описує донбаську фронтову історію Томан.

Томана вразив і Анатолій – колишній ветеран війни в Афганістані, який вирішив власноруч виготовляти бронежилети, причому п’ятого ступеня захисту. «Коли я був у нього, то Анатолій отримував багато дзвінків із подякою. Серед них був і дзвінок від схвильованого бійця, в Толіному бронежилеті якого застрягло одразу три кулі. Тобто, Анатолій буквально рятує людей», – каже Томан.

Україну очікує підвищена агресивність

«Військові на фронті переважно не переживають посттравматичні стресові розлади або якісь важкі травми. Це тому, що вони перебувають в ненормальному середовищі, вони знаходяться під величезним тиском. Вони не мають часу переживати розлади. Їхня голова працює на автоматі, в режимі надзвичайної ситуації. Проблеми починаються, коли вони повертаються додому і приходять ці проблеми з часом. Це стосується не тільки військових, але всіх, хто якимсь чином відчує війну», – зазначає Томан.

За словами фотографа постстресове піднесення агресивних настроїв у суспільстві Україна пережила в 90-х роках після закінчення війни в Афганістані. Тоді в Україні, за його словами, зросла злочинність. Це також було пов’язано з шоком від швидкого розпаду СРСР для старших людей, але більшою мірою агресивність привнесли в суспільство радянські ветерани війни в Афганістані, які переживали психічні травми, але не вміли з ними впоратись, каже Петр Томан.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG