Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 08:26

Бойовики масово використовують працю полонених для розгрібання завалів у зруйнованому місті

Українська версія «Вікіпедії» вже встигла відреагувати на іловайські події: «Іловайський котел – епізод війни на сході України у другій половині серпня 2014, в ході якого розгорнулися запеклі бойові дії між українськими збройними силами та підрозділами МВС з одного боку, та збройними формуванням невизнаної ДНР і російських збройних сил – з іншого. Характер боїв визначається стратегічним значенням Іловайська, який розташовується в 25 км на схід від Донецька – перехід Іловайська під контроль українських збройних сил дозволив би завершити блокування терористів в Донецьку».

Але багато чого пройшло повз рядків у «Вікіпедії».

Наприклад те, шо сказав генеральний прокурор України. Загиблих в Іловайській пастці вдвічі більше, ніж офіційно було повідомлено. Колишній керівник Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж стверджує, що кількість загиблих сягає майже тисячі. В котлі під Іловайськом загинуло від 800 до 1000 український військових, було поранено до 1500. Точне число загиблих приховується до цього часу.

Чим живе сьогодні місто Іловайськ? Про те розповідають біженці, яких чимало.

Скажу відразу, що Іловайськ чи не найбільш розбите місто в Донецькій області. Німецька газета Die Zeit стверджує, що «жителі Іловайська виживають серед руїн без допомоги Росії». У зруйнованому Іловайську люди живуть у руїнах своїх осель і не чекають допомоги ні від кого. Жодна гуманітарна допомога не доходить до Іловайська, тому й люди розраховують тільки на себе.

Допомога Ахметова здебільшого «осідає» в Донецьку, і багато пенсіонерів забили свої квартири тими пакетами. Іловайськ – на межі голоду. Жителі перебралися в більш-менш вцілілі будинки і намагаються відремонтувати їх. Там же бойовики використовують працю полонених.

30 серпня 2014 року бойовики «ДНР» опублікували в соцмережах відео, стверджуючи, що вони під Іловайськом захопили в полон 173 українських військовослужбовців із добровольчих батальйонів «Азов», «Донбас», «Дніпро» та офіцерів Української армії. Можливо та кількість була значно занижена.

Про використання праці заручників повідомлялось і в заяві української влади. На брифінгу 9 грудня голова об’єднаного координаційного центру звільнення заручників при Міністерстві оборони України Юрій Тандит заявив, що полонених українських солдатів одного з добровольчих батальйонів бойовики використовують у відновленні окупованого ними Іловайська.

«Вони вважають, що деякі батальйони, скажімо так, вели певні дії, які дискредитували їх... І взагалі, вони до батальйонів мають особливе ставлення. Зараз один із батальйонів, хлопці, які там перебувають у заручниках, відновлюють місто Іловайськ», – зазначив Тандит.

Це ж підтверджують і чисельні біженці. Валентина, домогосподарка з Іловайську розповіла: «Вони всі брудні, зарослі, дуже схудлі. Мабуть багато з полонених хворіють. Врешті-решт, для нас це теж характерно. Їх змушують під охороною автоматників розбирати завали та ремонтувати будівлі. Та від того ремонту мало сенсу. Немає ні скла, ні шиферу, то закладають цеглою вікна. Іловайськ у серпні помер!

Про це ж ще 14 жовтня під час прес-конференції заявляв на той час «прем’єр-міністр ДНР» Олександр Захарченко. Він сказав, що рота «Донбасу» (98 чоловік) працюють над відновленням Іловайська. «Нам здалося це принциповим. Працюватимуть, поки все не відновлять», – зауважив Захарченко.

За його словами, в місті вкрай необхідно відновити комунікації до настання холодів, а також полагодити житловий фонд. Бойовики «ДНР» вважають місто, в якому колись мешкали 16 тисяч чоловік, власною територією. Та нічого кращого, ніж присвоїти йому статус «міста-героя» не придумали. Біженці стверджують, що зараз в місті не залишилось і половини його жителів.

Один із біженців розповів, що подав документи на компенсацію в Донецьк. Папери прийняли, але ніхто в самопроголошеній сепаратистській «республіці» вирішувати проблеми жителів Іловайська не збирається.

В Іловайську все вказує на страшні події серпня. Багато будинків стоять без дахів, у стінах багатоповерхівок пробиті великі дірки, а металеві паркани усіяні слідами від куль. На залізничній станції стоять розбиті вагони. На відновлення міста знадобляться роки.

Що ж до видання «Новоросія», то воно озвучило зовсім іншу точку зору. «Комендант Іловайська» Сергій Муковнин розповів про ситуацію з дитячими садками і школами, а також про створення в місті «банку ДНР». За його словами, на сьогоднішній день в місті майже повністю відновлені дитячі садочки і школи.

Зовсім інше розповідають біженці:

– Незважаючи на важку ситуацію, у місті продовжують залишатися місцеві жителі, які змушені виживати в непростих умовах. Виїхали лише ті, хто мав куди їхати. Я виїхав з міста в середині вересня, коли наступило перемир’я. Наш будинок зруйнований з першого по четвертий поверх. Згоріло в квартирі все, що було. Там життя вже не буде. У місті багато вщент зруйновано будинків. Я стверджую , що не залишилося жодного цілого будинку.

Інший чоловік, Микола Дмитрович, пенсіонер, розповів:

– Уздовж доріг по всьому місту стоять залишки обгорілої техніки, автомобілів і автобусів. Деякі з них раніше належали «ДНР», деякі українській армії. Потім їх стягли росіяни на металобрухт. У місті немає електрики, і ми готували на вогнищах. Із жахом згадую серпень. Ми сиділи в підвалах і бомбосховищах. Присвічували свічками та ліхтариками.

Щоб хоч якось вижити, люди шикуються в багатометрові черги за хлібом. Інфраструктура Іловайська практично знищена:

– Замість красивого, квітучого та процвітаючого міста, нам залишили лише попіл і руїни. Все розбито та знищено. Немає їжі. Холод і смерть – ось що нас чекає.

Що ж до ставлення до жителів таких міст, то вони залишились один на один зі своєю бідою. В соціальних ресурсах на їх адресу висловлюють прокльони. Наприклад Олександр Радченко вважає: «Про гуманітарну допомогу для бідних людей Донбасу. Я згадав відео, де дід кричав убити полонених українських солдатів. І їх убили, як ми пам’ятаємо. Згадав знущання над полоненими в Степанівці. Як тіло десантника для приколу повісили на проводах, а місцеві сміялись і знімали. Як били проукраїнських людей в Донецьку, як ставили на коліна, і вели як собак, як прив’язували до стовпа, і проводили марш полонених. Коли п’ятдесятилітнього мужика ставлять перед камерою і говорять «Прощайся, зараз тебе суку застрелимо», а ззаду хихикає старуха. Яка тут, нах, гуманітарка?»

Таких повідомлень в інтернеті чимало. Але хто відважиться взяти на себе відповідальність за десятки тисяч смертей громадян України на Донбасі?

Надія Надєждіна, соціолог, Донецьк – Іловайськ

Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG