Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 01:02

У чому секрет Степана Бандери?


Смолоскипна хода до дня народження Степана Бандери. Київ, 1 січня 2015 року

Смолоскипна хода до дня народження Степана Бандери. Київ, 1 січня 2015 року

Від фільму «Секрети Степана Бандери» казиться путінська Росія, де Бандера у будь якому форматі навіює страх на кремлівських керманичів

(Рубрика «Точка зору»)

Фільм «Секрети Степана Бандери» викликав неоднозначний резонанс. Обурюються прихильники провідника, адже образ Бандери створений каналом «1+1», не відповідає образу професійного революціонера-націоналіста, яким, без сумніву, був один із лідерів ОУН. Стискають плечима історики. Власне у фільмі бракує не стільки історичної правди, як вражає цілковита безпорадність у питанні висвітлення історії національно-визвольного руху періоду ОУН. У вирі суперечливих оцінок заплуталися пересічні глядачі, які так і не змогли знайти для себе відповідь на питання: ким був і є для України Степан Бандера?

Парадокс ще й у тому, що від цього фільму казиться путінська Росія, де Бандера у будь якому форматі навіює страх на кремлівських керманичів і «простий російський народ».

Дивують аргументи, які використовуються для пояснення успіху, або невдачі фільму «Секрети Степана Бандери». Усі вони з арсеналу епохи соціалістичного реалізму, коли намагаються втиснути у прокрустове ложе власного світогляду образ, який явно туди не поміщається.

Щоб зрозуміти Бандеру, треба передусім оцінити не його феномен, а унікальність історичного періоду, коли йому довелося жити і боротися.

У цьому періоді, а саме у 1929 році постала Організація українських націоналістів. Її поява – ірраціональна відповідь на найбільший тоді виклик, перед яким опинилася українська нація. У раціональний спосіб пояснити появу на політичній арені ОУН не можливо. Адже програні змагання за УНР, окупація території України режимами, які ставили за мету ліквідацію українського етносу, зникнення «українського питання» з міжнародної арени, усе це не давало жодних шансів організувати рух за відродження української державності. Але такий рух в особі спочатку Української військової організації (УВО), а згодом ОУН усе ж постав. І не просто постав, а став одним із етапів національно визвольної боротьби українського народу за власну державу. При цьому треба наголосити, що до цього часу жоден інший етап не відзначався такою ідеологічною сформованістю та визначеністю щодо шляхів досягнення мети.

Очевидно, що ОУН, це насамперед люди. Претензії, які вороги українських націоналістів висувають Бандері, можна пред’явити будь-кому з відомих лідерів ОУН. І навпаки, заслуги перед Українською державою, про які говорять патріоти України, будуть, крім Бандери, стосуватися й інших діячів ОУН.

Але навіть і це не головне. Головне у тому, що ОУН у тогочасному історичному контексті і суспільно-політичній реальності навіть не намагалася комусь сподобатися, або у когось викликати антипатію. ОУН викликала лють в окупантів. І зрозуміло чому. Але ж ОУН жорстко критикували тогочасні українські легальні партії й емігрантські середовища і навіть така «націоналістична» церква, як УГКЦ, які палко підтримували ідею боротьби за українську державність.

У такій атмосфері й формувався образ тогочасного українського націоналіста, який мало кому подобався, але який захоплював уяву молоді, що в лавах ОУН ішла на великі жертви в ім’я здобуття самостійної української держави.

Коли цього не зрозуміти, то будеш повсякчасно наражатися на рифи, як от творці згадано фільму. Вони шукали в Бандері «секрети», а не могли зрозуміти найголовніший з них: він свідомо ігнорував тодішню кон’юнктуру, оскільки для нього більше важила його візія майбутньої України.

(У Києві вшанували 106-у річницю від дня народження Степана Бандери)


Прихильникам Бандери варто заспокоїтеся. Як тільки з’являться фільми про Бандеру, які будуть їм дуже подобатися, то це означитиме, що знову ми віддаляємося від справжнього образу провідника. Люди епохи і формату Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Степана Бандери, Олега Ольжича, Олени Теліги приречені залишатися суперечливими. Таким їх зробив час і обставини. Такими, зрештою, вони себе зробили самі. У цьому не має нічого поганого. Саме це закарбувало їх імена в історичну свідомість нації.

А тому не маю претензій до авторів фільму. У них принаймні достатньо часу, щоб збагнути феномен провідника. Крім однієї. Переконаний, що у наш час усе ж не варто послуговуватися кліше комуністичної пропаганди щодо історії ОУН, зокрема очорнюючи одних лідерів, щоб возвеличити інших. Такий дешевий прийом уже не працює.

Більшість українців, слава Богу, розпрощалася з комунізмом назавжди і навчилися думати самостійно, віддаючи належне не словам і стереотипам, а ділам і конкретним історичним фактам.

Богдан Червак голова ОУН

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG